Глава 4

Глава 4

Єва мовчки сиділа поруч із Матвієм у чорному авто, яке впевнено летіло вулицями міста. Вона опустила погляд, тримаючи руки на колінах. Її вечірня сукня, яку він змусив її вдягнути, була бездоганною, але тиснула, як і атмосфера довкола.

– Слухай мене уважно, – промовив Матвій, не відводячи очей від дороги. Його голос був рівним, але холодним. – На зустрічі ти не відкриваєш рота, поки я не скажу. Усміхайся, але не перебільшуй. І пам'ятай: ти моя дружина. Виглядай так, ніби тобі подобається це життя. Зрозуміла?

– Так, – ледь чутно відповіла вона.

Вони зупинилися біля величезного офісного комплексу. Усередині на них чекала простора зала з довгим столом і десятком чоловіків, кожен із яких здавався важливішим за іншого. Єва відчувала, як погляди гостей ковзали по ній, але вона вдала, що не помічає цього.

Матвій потиснув руки кільком чоловікам і жестом запросив Єву сісти поруч із ним. Зустріч розпочалася. Говорили про гроші, угоди, ринки – все це для Єви було чужим і нецікавим. Але вона знала: її завдання – сидіти тихо й бути красивою прикрасою для свого чоловіка.

– Єва, – раптом обернувся до неї Матвій. Його погляд був вимогливим. – Посміхнися.

Вона підняла очі й легко всміхнулася. Її серце калатало, але обличчя залишалося бездоганно спокійним.

– Добре, – кивнув він, і знову повернувся до обговорення.

Протягом кількох годин Єва виконувала всі його накази. Коли він велів підняти келих і виголосити тост, вона зробила це так, ніби була частиною цього світу. Коли один із партнерів Матвія з нахабною усмішкою запропонував їй потанцювати, Матвій лише коротко сказав: "Ні", і вона залишилася на місці.

Пізно ввечері, коли вони вже сиділи в машині на зворотному шляху, Єва відчула, як напруга почала відпускати. Але Матвій не поспішав завершувати розмову.

– Ти добре впоралася, – кинув він, не дивлячись на неї.

Ці слова прозвучали як похвала, але її серце стислося ще більше. Усе, що вона робила, було лише черговим виконанням його волі. І хоча зовні вона виглядала сильною, усередині відчувала себе поламаною.

Єва повернула голову до вікна, дивлячись на нічне місто. Їй здалося, що навіть у цих вогнях є більше свободи, ніж у її житті.