Глава 7

Я відчайдушно намагалася не запізнитися знову. Цього разу на кону була не життя моєї сестри, а просто репутація — зовсім не хотілося ще більше виділятися. Я не бігла, а швидко йшла порожнім коридором академії, розглядаючи таблички з номерами кабінетів. Я вже була студенткою й знала, що в заплутаних коридорах корпусів легко заблукати, але масштаб цієї будівлі вражав. Високі стелі, просторі коридори, і головне — жодних ліфтів! Усе доводиться проходити власними ніжками.

Після відходу мого майбутнього чоловіка я не придумала нічого кращого, ніж піти досипати. Хто знає, що підготує мені новий день — випробування хоча б хотілося зустріти, задовольнивши базові потреби. Я навіть не глянула в розклад, який лежав у шухляді. У результаті, прокинувшись і трохи повалявшись у ліжку, вирішила ознайомитися з навчальним планом. Я знайшла дві папірці — якусь дивну з червоними позначками корпусів та власне розклад. На щастя, на стіні висів годинник, а місцеву дату я вже знала. І як же я здивувалася, коли побачила, що навчання вже почалося. Першу пару — «Захист від шкідливої магії» у професора Райдена А. Л. — я пропустила, але на другу, з етикету, я ледве-ледве, та встигала.

Моє бажання йти туди зникло, щойно я побачила, хто вестиме предмет: Бірітнія Д. Т — та сама жінка, що вчора мало не з’їла мене поглядом у їдальні. Що ж, краще прийти хоч вчасно. На вечерю я вже не встигала, тож просто вдягла сукню, яку приніс Атерман, і поспішила на пошуки потрібного корпусу. У розкладі було написано: «Головний корпус, десятий поверх». За власною логікою я припустила, що головний корпус — той, що найкрасивіший, і попрямувала до високої будівлі в центрі, яка так вразила мене вчора під світлом ліхтарів і місяця.

Учні академії вже давно розійшлися по своїх справах, а я вже хвилин п’ять ходжу десятим поверхом і не можу знайти потрібний кабінет. Я уявила невдоволене обличчя викладачки. «Ну й влетить мені», — подумала я. Тішило лише те, що цього разу я виглядала нормально й не була вся в багнюці. Хоча… можливо, вона мене у такому пристойно у выгляді і не впізнає.

В голові проскочило питання як ці студенти магії взагалі долають такі відстані? Іду-іду, а коридор все не закінчується. Я зупинилася. Може, я чогось не знаю?

І світ вирішив змилуватися та просвітити мене. Просто в порожньому коридорі матеріалізувався чоловік— і здається, я стояла саме на тому місці, де він матеріалізувався. Мене знову повалило на підлогу, хоча цього разу я нікого не збивала.

— Ай, боляче ж! — сказала я.

— Пробач, пробач! Я не хотів! — хлопець швидко підвівся з мене. Він виглядав зовсім юним, навіть молодшим за місцевих студентів. Невисокий, без зухвалості в обличчі, навпаки — простодушний, зі світло-русявим волоссям і дитячою пухлістю щік. Його обличчя випромінювало щире співчуття.

— Ти чого тут стояла? — запитав він.

— В сенсі «чого»? Просто зупинилася перевірити, той це кабінет чи ні.

— Ясно… але навіщо ти стояла на місці телепортації?

— На якому ще місці?! — щиро здивувалася я.

Хлопець подивився так, ніби я найнеобізнаніша людина у світі.

— Ти, мабуть, з якоїсь глушини… Бачиш магічне коло, вигравійоване в камені?

Я відступила від нього подалі й уважно роздивилася.

— Так.

— Такі кола розкидані по всій школі. Це телепортаційні портали — унікальна розробка академії. Відстані великі, тож це для зручності студентів, винахідник Райден…

— Стривай.-перебтла я- А нормально те, що студентів телепортує прямо на інших студентів?

Він подивився так, ніби я щойно сказала найбільшу дурість.

— Учора на зустрічі студентів з викладачами про це говорили.

Якби він знав, де я була в той час і в якому вигляді… Добре хоч не впізнав.

— Пояснювали, що не можна стояти в колі нерухомо. Якщо всередині є рух — портал затримує телепортацію на кілька секунд. Нам взагалі радили по можливості не ступати на них.

— Ще б пак. Робити такі речі посеред коридору — геніально, — пробурмотіла я.

— Ти хоч розумієш, яке це неймовірне винахід? Майже порушує закони місцевої телепортації!

Я знала лише три способи телепортації. Це, очевидно, четвертий — і дуже унікальний. Але ліфти, додаткові входи та навігація були б зручнішими…

— Слухай, а ти можеш підказати, як цією штукою користуватись?

Він уже звик до моєї «неосвіченості» і просто відповів:

— Тобі мали видати карту телепортів. Читаєш заклинання, застосовуєш магію, уявляєш місце — і готово. Будь-хто впорається.

Так, будь-хто… крім землянки, яка не вміє робити нічого магічного.

— Мені треба поспішати, я дуже запізнююсь. Викладач може розлютитися, — сказав хлопець подивившись на годинник.

— Розумію, — щиро відповіла я и змусила зупинитись — Ще питання: підкажи будь ласка, де клас етикету у професорки Бірітніэ то я загубилась

Його очі здивовано округлилися.

— Оооо, і ти теж туди? Не думав, що хтось іще наважиться запізнитися на її заняття, крім мене.

Якби він знав, як я рада та в яких ми вже стосунках перебуваємо з цією жінкою...

— Ходімо, я покажу. Він недалеко, здається, в тому крилі.-сказав від и позвав за собою.

І чому ж я така фартова, з вчителем вже посварилася даже не дійшовши до занять, чоловік рідкісна загроза, договори, напади...Я сильна і не маю з'їдати з глузду.

Дорогою хлопець говорив відволікаючи від дурних думок.

— Мене Клай звуть.

— Я Ларель.

— Мда… не пощастило нам, що вона в нас викладає. Вона головна по дисципліні в школі — усіх ганяє.

— Я підозрювала, що просто не буде…

Він хотів щось сказати про мій вік, але вчасно зупинився. Я лише усміхнулася:

— Все нормально, мені двадцять три. Я вже майже тітка, а тут навчаюся.

— Можна спитати, що тебе сюди привело?

— Мій наречений вирішив, що мені терміново потрібне виховання перед весіллям. От і відправив мене сюди — позоритися.

Очі хлопця наповнилися співчуттям.

— Мене теж сюди відправили манери підтягнути. Хочуть оженити на якійсь вельможній дамі. А я ж хотів вступити на бойову магію…

— Співчуваю. Хоча бойова магія звучить круто, — чесно сказала я, дивлячись на цього юного хлопця, я

кому було не більше сімнадцяти. І думала, як же нам обом не пощастило. Обидва заручники вимушеного шлюбу, уладучи хрест на мрії. Чимось він нагадував мені сестру і тому на душі стало тепліше.