12

Скільки Каміла себе пам'ятала, вона постійно чогось чекала. Їй завжди здавалось, що життя, яке щедро обсипало дарами людей, що її оточували, саму ж її завжди обділяло, безбожно на ній економило. Їй з дитинства хотілось мати все найкраще, таке ж, як в її друзів, та можливості її батька не дозволяли цього. Та й взагалі він не міг задовольнити непомірні бажання дружини і зростаючі апетити дочки. Вітторіо вкладав гроші в фінансові кейси, а потім виявлялося, що це афери, які не приносили ніякого доходу. Тож він неодноразово ставав жертвою аферистів, бо наперекір порадам свого найкращого друга Карлоса, він купував акції, які нічого не коштували, і в короткий час від капіталу, успадкованого ним після смерті батька, майже нічого не лишилось. Для Каміли, чиє дитинство пройшло в неймовірній розкоші, бо ж Вітторіо ні в чому не міг відмовити єдиній дочці, це стало непоправним ударом. Вона навіть не підозрювала, що якби не допомога сім'ї Арнотті, вони б давно лишилися без свого шикарного будинка. Та до того часу як дівчині виповнилось вісімнадцять, вона вже розуміла, що її батько майже нічого собою не являє в тому світі, в який вона так прагнула. 

— Не дивно, що мама втекла від тебе з якимось заїжджим танцюристом, — крикнула якось Каміла батькові зі злості, коли виявилось, що грошей на продовження навчання у них немає, і їй доведеться вибирати: або навчатись далі, але пожертвувати своїм світським життям, яке потребувало непомірних втрат на вбрання і дорогоцінності, або ж забути про отримання диплому. Каміла не збиралась відмовлятися, ні від першого, ні від другого. Дівчина була занадто честолюбна, і розуміла, що без хорошої освіти не зможе досягти всього того, про що так мріяла. 

Після сварки батько тиждень з нею не розмовляв, але поступово відійшов, відтанув. Каміла стала обережнішою у висловах. Не варто було повністю розривати відносини, бо вона ще надто залежала від батька. 

Саме сеньйор Неро влаштував її в компанію Арнотті. Сержіо і Каміла знали один одного з дитинства, вона була на три роки молодша від нього,  і хоч були знайомі давно, але ніколи особливо не спілкувались.  Все змінилося тоді, коли вони стали працювати разом.  Каміла раптом зрозуміла, що кращого чоловіка вона ще не зустрічала в своєму житті.  До того ж Сержіо мав все, до чого вона прагнула: багатство, влада, місце в суспільстві.  Ім'я Сержіо Арнотті було широко відомим в бізнесових колах Італії.  Каміла, спостерігаючи за діяльністю Сержіо зсередини, бачила, що він має вагу в суспільстві, тому зрозуміло що з таким чоловіком було престижно з'являтися в елітних колах, і Каміла взялась за справу. 

Вона була надзвичайно привабливою жінкою: невисокого зросту, тендітна і спритна, вона захоплювала чоловічі погляди, тому звикла до чоловічої уваги, але в обличчі Сержіо вона вперше стикнулася з тим, що чоловік лишався байдужим до її чар. Ні шикарне волосся, ні карі загадкові очі не викликали в нього захоплення — взагалі не мали на нього ніякого впливу. Каміла, як справжня італійка, мала справжній італійський темперамент — вона йшла напролом,  коли на шляху її траплялись перепони до здійснення мети.  Не минуло і року з того часу як вона стала працювати на Сержіо, як вона без пам'яті закохалась в чоловіка. 

Зрозумівши,  що її чари не діють на  Сержіо, Каміла вирішила підійти до проблеми з іншого боку.  Вона збагнула, що перші красуні країни готові впасти до його ніг,  і однією зовнішністю його спокусити неможливо.  До тридцяти років він занадто наситився жіночою увагою, аби спокуситися на гарненьку мордочку, тому Каміла стала працювати, як проклята, дні і ночі перебуваючи в компанії, вникаючи  в тонкощі роботи, цікавилася всіма питаннями, пов'язаними безпосередньо з її обов'язками і не тільки. Навіть вдома вона працювала, щось читала, виписувала, завжди кудись телефонувала, вирішувала різні питання… Батько майже не бачив дочку. Він вже шкодував,  що влаштував її на роботу в компанію Арнотті, та в той же час гордився нею, бо знав, що в його маленької дівчинки є мізки. 

Прагнення Каміли будь-якими способами сподобатися Сержіо Арнотті не стали секретом і для її батька. Він звичайно був би не проти, якби його донька вийшла заміж  за Сержіо, та знав він і те, що це навряд чи можливе. Він самовіддано любив свою доньку, але розумів, що Сержіо був абсолютно байдужим до неї. Вітторіо намагався врозумити доньку,  та дівчина навіть не бажала його слухати. 

Дівчина була по своєму щаслива, та тільки до того часу, поки Сержіо не одружився. Каміла не змогла бути присутньою на весіллі, бо змушена була замінити Сержіо на важливій діловій зустрічі, та з розповідей батька знала, що наречена, його кузина Анна неймовірно гарна і, здається, Сержіо від неї в захваті.

— Я думаю вони будуть щасливі, адже чудово доповнюють одне одного. — Вітторіо уважно глянув на свою доньку. Він знав наскільки сердитою вона може бути, якщо щось її не влаштовувало, та найбільше він боявся її несподіваних приступів задумливості. Як кажуть: “тиха вода греблю рве”. 

А акції родини Арнотті тепер в його руках, — після довгого мовчання мовила Каміла.

Вона встала, потягнулась.  Вітторіо з гордістю глянув на доньку.  Вона така чудова, чому б їй не захопитися яким-небудь іншим чоловіком, навіщо страждати через того, хто ніколи не буде їй належати? 

— Це, по суті, не має значення, — заперечив він.

 — Має! — Каміла різко повернулась і подивилась на батька.  — Ти нічого не знаєш.  Сержіо все життя мріяв, щоб всі акції родинного бізнесу зосередились в його руках.  Йому не вистачало цих тридцять відсотків, котрі забрав з собою в Америку брат його діда. Сержіо Арнотті завжди отримує те, чого прагне, — гірко додала вона. 

— Це його справа чому він одружився з Анною, — мовив Вітторіо миролюбиво.  Він не хотів торкатися такої слизької теми в розмові з донькою. 

— Я йому допоможу в цьому розібратись! — інтонація в голосі Каміли змусили Вітторіо ретельніше зосередитись на її обличчі.  Збуджено щасливий вираз обличчя дівчини не сподобався батьку.