Розділ 8

Серджіо підійшов ближче. Він миттю розгубив свої приятельські закиди,  до яких Анна звикла за цей тиждень,  і знову перетворився на небезпечного хижака, який підкорював собі її серце і тіло. 

Коли він підійшов надто близько Анна миттю закрила очі. Вона відчувала на собі його дихання, але не могла примусити себе сміливо глянути йому в очі. Дівчина проклинала себе за слабкість, та вплив Сержіо Арнотті був надто великим, аби вона могла цьому протистояти. Чоловік охопив руками її  талію і повільно притягнув до себе.  Дівчина ледве стримувалася, аби не притулитися своїми палаючими вустами до його насмішкуватих губ. Спогади про перший поцілунок в її майстерні пекли душу, і Анна боялась, що не зможе справитись  з власними емоціями,  якщо Сержіо надумає повторити поцілунок.

— Анно, приїхали Грінфілди, — у вітальню заглянула Агата, зробивши вигляд, що не помітила наскільки ці двоє знаходяться близько одне від одного.

— Так, звичайно, вже йду, — заметушилася Анна. 

Вона вийшла з кімнати, навіть не глянувши на Сержіо, зі страху, що не зможе зупинитись, якщо доторкнеться до нього ще раз.

— Анна, ти чудова! —  Вже через декілька хвилин Анну стискало в обіймах з усіх боків сімейство Грінфілдів.

Білл Грінфілд  був давнім товаришем і партнером Сантано Арнотті, а дівчина дружила зі старшою дочкою Білла Дороті.  Сьогодні вся сім'я з'явилась на запрошення Сантано:  високий сивочолий Біллі, його повненька метушлива дружина Елізабет і всі їхні діти:  струнка Дороті — копія і гордість батька,  хмурий Джон, який зневажав  вечірки, п'ятнадцятирічні близнюки Томас і Пітер і маленька Тереза — улюблениця матері. Сантано часто жартував з Біллі, називаючи його справжнім італійцем, маючи на увазі кількість дітей в родині,  але і Грінфілд не залишався в боргу, вказуючи на те, що сам Сантано напевно не дотримується традицій власної країни. 

Колись давно Білл був закоханий матір Анни,  яка відхилила його наполегливі залицяння,  та це не завадило дружнім відносинам двох родин.

— Ой, Анно, а це хто? —  За виразом  неймовірного захвату на обличчі Дороті,  Анна зрозуміла, що “під ним” мався на увазі Сержіо Арнотті. 

Вона обернулась.  Сержіо стояв на сходинках і уважно, але дещо зверхньо, розглядав всіх, хто зібрався в холі.  У Анни  перехопило подих, і не лише у Анни, бо Дороті судомно вхопила подругу за руку, і боляче стисла.

—  Я в житті не бачила  подібного  чоловіка, — зі щирим захопленням мовила Дороті, і це дещо покоробило Анну.

—  Це мій кузен Сержіо, — відмахнулася, роблячи вигляд, що особисто вона, Анна,  не надає ніякого значення факту наявності такого неймовірного родича в домі.

Побачивши, що на нього звели погляди обидві дівчини, Сержіо  почав неспішно спускатися по сходинках.  Він схилив голову в легкому поклоні,  коли Анна знайомила його з Дороті, і холодним поглядом окинув її з ніг до голови.  Було помітно, що вона не справила на нього ніякого враження, хоча сама Дороті так і танула перед ним. 

Дороті закидала подругу масою запитань типу: чому він сюди приїхав, наскільки довго  у вас проживає чи одружений?  Анна втомлено відмахнулася від подруги,  вона не розуміла чому так неприємна увага Дороті до Сержіо. Невже ревнує?  Цього просто не може бути, чи може? Анна глянула на Сержіо.  Той, здавалось, був поглинутий розмовою зі своєю сусідкою, такою собі Даяною Браун.

Ця дама приятелювала з Елізабет, і саме через неї,  мала доступ в будинок Арнотті.  Ніхто не мав ніякого уявлення про те, як вона жила, чим заробляла на життя, і де взагалі  знаходився містер Браун. У  відповідь на прямі запитання місцевих пліткарок, Даяна закочувала свої чорні очі, і поступово,  їй перестали задавати питання,  залишивши в спокої. Анна ніколи особливо не любила цю жінку,  а тепер взагалі зненавидила її, спостерігаючи за тим, як вона  кокетує з Сержіо. Дівчина була готова розплакатись і втекти в свою кімнату, та лише гордість і страх, виявити свої почуття перед усіма, стримувала її на місці.  Вона нервово жмакала серветку в руці, і майже не чула, що їй плела Дороті — вся увага її була поглинута німою розмовою між Сержіо і Даяною Браун.

Жінка постійно поправляла локони, які вибивалися з зачіски, зайвий раз проводячи рукою по гладенькій смаглявій шкірі, або зачіпала вухо, в якому поблискував діамант.  Вона час від часу відкидалась назад на кріслі, схиляючи голову на бік, всім своїм виглядом висловлюючи непідробну зацікавленість розмовою з  Сержіо, і коли вона напевно в пориві відвертості,  поклала руку на плече Сержіо, і наблизила свої губи до його вуха,  дівчина була готова скочити і витрусити з нахабної жінки душу. На щастя, вечеря підійшла до завершення і гості розбрелися по всьому будинку. Анна була позбавлена від необхідності спостерігати за Сержіо.  Вона всілась з Дороті  на маленький диванчик в холі під сходинками. Це було її улюблене тихе містечко.  Дівчатками вони часто ховались там,  коли Сантано розгніваний черговою хваткою каверзою онучки,  погрожував її суворо покарати.

Вони сиділи, розмовляли і Анна вже майже викинула з голови те, що сталося за вечерею, як раптом чиясь лягла на них,  і знайомий голос мовив: 

—  Сподіваюсь,  я не завадив сеньоритам? 

Дороті заметушилась: 

— Ні в якому випадку. Звичайно, ні. Присідайте, будь ласка.

Анна мовчала. Сержіо сів майже впритул до неї, торкаючись рукою і її стегна, і дівчина відчула знайоме хвилювання в крові. Декілька хвилин всі троє мовчали, потім Дороті почала жваво просторікувати, намагаючись розрядити напружену атмосферу. Анна не сказала ні слова, насолоджуючись відчуттям його великого гарячого тіла поряд, розуміючи, що завтра він поїде назавжди. Від цієї думки і захотілось плакати.

— Сержіо… — еротичні модуляції в голосі Даяни Браун змусили Анну здригнутися. Як вона їх знайшла?  Сержіо… —  Браун дивилась лише на нього, ігноруючи принишклих дівчат. — У Сантано в вітальні висить нова неймовірна картина. Я б хотіла почути вашу думку про неї.

 Чорні очі жінки горіли таким неприхованим бажанням, що дівчині стало соромно за неї.