– Анно! – в дідуся від люті
Заходили хижо жовна…
Топ – бузковий, знизу – жовта
Міні… ноги в гольфи й кеди взуті…
Зверху ще й зелена худі,
Шарф цеглястий кругом шиї,
Яскравий мейк, як у повії –
Ну, геть ля'кало, по суті…
Тут сказать, доречі, треба –
Смак Анна бездоганний мала,
Сама ескізи малювала,
Моделювала й шила, як була потреба.
Професію дизайнера здобула
І невеличкий штат набрала,
Вона – моделі розробляла,
Дівчата – шили... бізнесом жила...
Та втрутився старий у плани,
Щоб поламати їх всі вщент…
Він слушний підібрав момент,
Мов скористався своїм станом…
І ось тепер стояла Анна
Перед обома з відкритим ротом,
Трусилась і вкривалась потом,
Бо перед нею, наче мана…
Стояв він – двохметровий красень…
В очах – гарячий шоколад,
Від нього в Анни невпопад
Звело щелепу. Наче блазень,
Що корчиться під королівським
троном
Вона…, а він, немов…ікона
Стилю, – завжди поза часом…
Скрадливий голос, – Чао, Ана…
Вернув її в реальний час…
Вона, як схимник на парнас,
Шла доти, поки не почулось
Їй, ніби він сказав: ”кохана”.
Ага, черниця лиш в душі…,
А з вигляду – розпусна дівка,
І в голові, неначе дірка,
Якою збігли… мізки всі.–
Так дівчина себе сварила,
Поно’сила на чому світ,
А Сержіо, …мов моноліт…
Дивився так, що бракло сили…
Вона ж осмикнула себе:
“Гей, Анно, що тобі до того,
Якщо подумає, їй богу,
Що клепок – брак, тобі ж так треба?
І раптом погляд підвела до нього…
А там захоплення в очах,
І щось таке…від чого страх
Враз охопив, аж до знемоги.
Подібне щось спостерігати
Їй вже доводилось не раз,
Тут не потрібно зайвих фраз,
Щоб між рядками прочитати…
Минувши у житті спокуси
Кохання боком обійшло,
А тут ось, ніби щось найшло…
Чого не відчувала досі…
Він ні на кого був не схожий,
Такі ще їй не зустрічались…
–Ну, вибач, дівчинко, так сталось,
Я не звичайний перехожий…–
Так його очі їй казали,
А може так хотілось чути,
Бо погляд цей уже забути
Вона не зможе – твердо знала.
Боялась дівчина насмішку
Побачити в його очах…
Його цілунок на вустах,
Мов вивернув їй душу грішну...
І стрівшись поглядом ще раз,
Вона ще більше розгубилась,
А серце, наче пташка билось
У грудях…і милість по венах розлилась…
В цю саму мить про все на світі
Забула Анна поряд з ним,
Перед очима, ніби дим…
Або туман в ці самі миті
Поглинув, раптом все навколо
Лишилася… вона і він,
І серце, мов зазнало змін…
Їх ніби захопило в коло…
А може їй лише здалось?
Бо Анна ще ніколи досі
Не відчувала дивне “щось”,
Що так зненацька розлилось
По тілу… і пече, й…морозить..
Забула вже про все на світі:
Про одяг, і про макіяж,
І про свою дитячу блаж,
Лиш він в думках в ці самі миті…
І ось покликали до столу –
В честь гостя вишукані страви,
Як кажуть: “просимо ласкаво!”
Усе, як тре’ – по протоколу…
Подав галантний кавалер,
Як і годиться, дамі руку,
А в дами, наче молот стука’,
У грудях серце…і що тепер?
Забула все, про що казала
Перед приїздом італійця…
В цю мить тріпоче,чи…боїться
Його…, аби лиш точно знала.
А ось реакція на нього
Вже точно наганяє страх,
І Анна губиться в думках…
Що в італійцеві такого,
Що тіло поряд з ним знобить,
А потім раптом кине в жар…
Неначе невідомих чар
Душа у цю торкнулась мить…
Він, безперечно,гарний з виду:
На викарбуванім, мов із граніту
Обличчі, сяє бронзова засмага,
А погляд гострий, наче шпага
З під брів чорнючих, як смола,
Поміж них складка пролягла…
Так, ніби він – цар чи король –
Володар світу, вершитель доль…
Прямий і трішки довгий ніс,
Який, здається, влізе скрізь…
І плавна форма повних губ –
Мабуть, одна з найбільших згуб
Для всіх навколишніх дівчат…
Й чуттєвість – головна із вад
Його, – на думку Анни,
Яка для серця болем стане…
Дорогі мої читачі! Дуже хотілося б, аби ви прокоментували мою писанину: чи подобається вам такий стиль, чи, взагалі, подобається історія. Я розумію, що вам поки що важко дати однозначну відповідь, так як історія Анни і Сержа лише набирає обертів, але все ж... Якщо подобається хоч трохи, натисніть вподобайку, мені важливо знати, що я пишу недарма)
– Анно! – В голосі дідуся була чутна ледве стримувана злість, коли він побачив свою -внучку.
Намагаючись своїм рішенням розіграти Сантано, вона доклала максимум зусиль, аби підібрати відповідне вбрання. А треба сказати, що Анна виділялись бездоганним смаком, її моделі завжди займали призові місця в конкурсах, які проводились в коледжі, але тепер вона присилувала себе і постаралась уявити, що не гармонійних кольорів в одязі не існує: яскраво-жовта спідничка вище колін, коротенький бузковий топік, який підкреслював гарну форму грудей, зверху щось подібне до худі з вишивкою по плечах, яку дівчина сама вигадала і потім вишила. Завершував ансамбль шарф на шиї, як більмо на оці – ядучого оранжевого кольору. На ногах красувались рожеві гольфи в темно-синю смужку і білі кеди.
Готуючись зустрітись з “женихом”, Анна, зі свого шикарного волосся, начесала на голові лелече гніздо, очі підвела стрілками на східний манер, для вій туші теж не пошкодувала, а губи прикрасив товстий шар кольору не зовсім достиглої вишні, чому позаздрила б навіть елітна повія. Недарма дівчина росла на фермі – добре розумілась на городніх опудалах. Звичайно, можна було б зобразити ще щось жахливіше, але часу було надто мало. Анна рішуче відчинила двері. Серце відчайдушно гепало, мов ковальський міх, та й іти було трохи сцикотно, бо ж знала, що спокійно дідусь на це не відреагує… Ох, хоч би дід не вмер на місці…