Глава 3

Від такого нахабства у грудях Солейни перехопило подих. Він посмів вимагати придане! Її придане, яке готувалося для Лісара. Лісар! Згадка про майбутнього нареченого стиснула серце. Це ж тепер вона не зможе вийти за нього заміж, бо вже у шлюбі з цим пройдисвітом. Від усвідомлення цього, у неї запаморочилося у голові. Адмар насупив брови:
—Не вигадуйте. Якщо дотримуватися всіх норм, то це ви маєте привести дружину у свій дім.
—Не думаю, що ви дозволите привести вашу доньку до найближчої канави.
—То ви таки безхатько? — герцог поправив свій сюртук.
—Мабуть, можна і так сказати. Я втратив свій дім. Така відповідь вас влаштує?
—Ні, нам потрібно дізнатися про вас більше. Де ви народилися, жили, і взагалі хто ви? — Солейна засипала його запитаннями. Чоловік квапливо їв кашу, голосно плямкаючи.
—О, про це у тебе ще буде час дізнатися, але точно не сьогодні. У горі й радості, поки смерть не розлучить нас, правда, люба? — Ронар так подивися на дівчину, що їй здалося, наче вона стоїть перед ним оголена.
—Досить! — герцог вибухнув гнівом. — Я зараз же пошлю за жерцем, щоб він анулював шлюб.
—Не вийде, — Лоран винувато опустив голову. — Він поїхав ще на світанку у сусіднє селище. Прибуде аж завтра вночі.
Герцог втомлено провів пальцями по бороді:
—Добре, тоді й розірвемо цей шлюб. А поки Ронан залишитися тут, підлікується…
—Ні в якому разі! — цілитель заперечно помахав руками. — Два дні з цим нахабою я не витримаю.
—Я компенсую всі витрати за його утримання, — Едмар потягнувся до кишені за гаманцем.
—Це зайве. Вам потрібно їхати. Я чекаю на інспекцію.
—Інспекцію? — Ронар аж надто зацікавився розмовою. — Чому ви одразу не сказали? Ми їдемо негайно! — Чоловік поспішно взув порвані брудні черевики та схопив шматок хліба, — я візьму це в дорогу.
—Ви тут не наказуєте, і нікуди не їдете, — Едмар перегородив собою шлях, наче боявся, що чоловік сам застрибне до його карети. — Я можу помістити вас у заїжджий двір і щедро заплатити, щоб ви на два дні забули про мою доньку.
—Хіба про таку красуню можна забути? — голос Ронара прозвучав з іронією. — Ні, я погоджуюся лише на переїзд до вашого будинку. Поводитимусь тихо і ніхто не здогадається про моє перебування там. Через два дні покірно піду до жерця та дам згоду на розірвання шлюбу. Якщо відмовитися, то ця подія набуде розголосу. Уявляєте, яка сенсація. Донька поважного герцога силоміць одружує на собі безхатька! Після такого можна сміливо ставити хрест на її репутації.
Солена приречено заплющила очі. От недарма з самого початку їй не сподобалася ідея з цим тимчасовим шлюбом. Едмар втратив дар мови, але швидко опанував себе.
— Ви шантажуєте мене? Вас ледь не поховали!
— І цьому ви, безсумнівно раді, — Ронар недбало підкинув шматок хліба в руці, — ви нав’язали мені дружину. Я взагалі можу звернутися до суду, щоб ви не казали, це одруження відбулося без моєї згоди і є протизаконне. Вашими стараннями, тепер у мене є дружина і я маю право проживати там, де проживає вона.
Солейна бачила, що герцог ледь стримується від злості. Він не звик до такого нахабства. Ще ніхто не смів його шантажувати. Батько терпіти не міг скандалів. Він насилу видушив з себе:
— Добре, ми відвеземо вас до маєтку, але лише на два дні. І щоб жодна жива душа не знала, ким ви насправді для Солейни. Скажемо, що ви… — герцог на мить задумався, перебираючи варіанти. — Син мого давнього знайомого, котрий потрапив у біду.
— Прекрасно! — Ронар зрадів так щиро, наче йшлося про екскурсію у винний льох. — Два дні буду тихенький, як миша. Маленька сіра миша. Можете навіть заховати мене в комірчині.
— Можемо, — холодно кивнув Едмар. — І, повірте, ми це розглянемо.
— Тоді швидко рушаймо, доки інспекція не приїхала, — Ронар повернувся до столу, та підхопив половину обіду, який не встиг доїсти. Впевнено поспішив до виходу і зупинився біля Ларета. — До речі, мене можуть шукати. Буду вдячний, якщо скажете, що мене не бачили. Не варто, щоб до маєтку шановного герцога приїхали мої давні знайомі.
—Ви злочинець? Переховуєтеся від правосуддя? — Солейна приклала долоню до рота. Здавалося, гірше вже бути не може. Чоловік стиснув плечима:
—А викрадення пари овець вважається злочином? Я просто був голодний, — дівчина відчувала, що Ронар бреше. Він перевів погляд на цілителя. — Насправді мої знайомі набагато гірші за правоохоронців. Вдати, що ви мене не бачили буде краще для вас.
Ронар вийшов у коридор так упевнено, ніби давно знав дорогу. Едмар видихнув і поклав руки в боки:
— Не розумію, чому він не помер.
— Може прокляття вже немає? — тихо прошепотіла Солейна, хоча сама у це не вірила. Магія темних чаклунів надто сильна і її неможливо легко знищити. Жодний маг не зміг зняти прокляття. Едмар похитав головою:
—На жаль, є. На тобі ж й досі проклята мітка?
Дівчина кивнула. Коли її прокляли, то на тілі з’явилася чорна мітка у вигляді кола просякнутого блискавкою. Якби прокляття зняли, чи її чоловік помер, то мітка зникла б. Вони вийшли на вулицю та розмістилися у кареті.

Буду вдячна, якщо натиснете на  серденько біля книги!