Глава 24

Міріса подумки кликала Даміана і сподівалася, що він почує. Чоловік наблизився до неї, і Міріса відступила назад. У пошуку порятунку оглядалася довкола. Нічого не знайшовши, кинулася тікати. Швидкими кроками наближалася до маєтку, проте чоловік її наздогнав. Боляче схопив за талію, і притиснув до себе. Біля вуха пронісся його голос:

— Куди поспішаєш? Продовжимо наші поцілунки. Не вірю, що тобі вони не сподобалися. 

Чоловік доторкнувся губами до її щоки. Міріса намагалася вирватися, але все виявилося дарма. Він надто сильно її тримав.

— Даміане! Рятуй! — несподівано для самої себе, Міріса вигукнула це вголос, цим самим позбувшись ще однієї пелюстки.  Вона не знала, чи почув він її, але нападник криво всміхнувся:

— Так, моя солодка квіточко! Клич на допомогу, мені все одно, яким чином ти позбудешся пелюстки.

Міріса стиснула губи. Більше вона не зронить ні звуку. Пригадала настанови Даміана та вдарила чоловіка ліктем у сонячне сплетіння. Його хватка ослабла і дівчині вдалося вирватися з міцного оберемку його рук. Вона кинулася тікати. Почувся важкий тупіт чобіт по гравію.

— Мірісо! — голос Даміана розірвав тишу саду, як грім.

Чоловік розчаровано зітхнув, його постать почала розчинятися в золотистому мареві, стаючи прозорою.

— Він прийшов охороняти свій скарб, — нападник зробив висновки, танучи в повітрі. — Проте пелюстки продовжують падати, Мірісо. Не скажеш мені до побачення?

Даміан влетів на галявину, але на місці чоловіка залишилися лише золотисті іскри. Він підбіг до Міріси. Не питаючи, що сталося, схопив її за плечі та заглядав в очі з таким диким страхом, якого вона ніколи в нього не бачила.

— Злякалася? Ти змогла опиратися, отже ванна допомогла. — Його погляд метнувся до її грудей, перевіряючи, чи ціла квітка. — Це катастрофа. Знову втрачено пелюстку.

Даміан побачив, що вона в порядку, і його напруження змінилося дивною, хворобливою радістю. Він притягнув Мірісу до себе так міцно, наче намагався втиснути її у власне тіло, сховати від усього світу під своїм важким камзолом.

— Пробач мені, — його голос, зазвичай суворий і сталевий, зараз ламався, стаючи хрипким шепотом. — Я не мав залишати тебе саму. Який же я дурень. Я думав, що тут, під захистом моїх стін, ти будеш у безпеці. Досі не збагну, як він пройшов повз пастки.

Міріса відчувала, як скажено калатає його серце. Він трохи відсторонився, щоб зазирнути їй в обличчя. Його власні очі, зазвичай холодні, як крига, зараз горіли теплом. 

— Більше ніколи, — він притиснувся своїм чолом до її. — Чуєш? Я більше ніколи не залишу тебе без нагляду. 

Даміан поводився так, наче Міріса важлива для нього. Його теплі дотики зігрівали та викликали у серці млість. Дівчина розгубилася. Стояла нерухомо, насолоджуючись його близькістю. Вона очікувала, що він знову кричатиме, звинувачуватиме у дурості, через яку вона знову втратила пелюстку, проте чоловік мовчав, міцно притискаючи її до себе. 

Ця ідилія розлетілася на друзки від звуку чужих кроків. Даміан здригнувся, наче від удару батогом. Його обличчя вмить змінилося, ніжність випарувалася, а на обличчі з’явилася звична байдужість мисливця. Він відсторонився, і Міріса відчула, як холод саду миттєво заповнив простір, де щойно огортало його тепло. До них вибігла захекана Аріана.

— Що сталося? Я чула крик.

— На Мірісу напали. Якось нападник обійшов захист, — Даміан за звичкою поправив рукавичку на правій руці, перевіряючи, чи надійно вона приховує його таємницю. Аріана недовірливо зіщулила очі:

— Ти казав, що Міріса німа, але я чула її голос.

— Тобі здалося.

Аріана зовсім не повірила у нахабну брехню брата. Вона рішуче підійшла до Міріси:

— Я чітко чула, як вона кликала тебе на допомогу. Не потрібно мене обманювати, Даміане.

Аріана різко смикнула Мірісу за сукню та відсунула край декольте. Перед її очима постала чорна троянда, котра застигла на шкірі Міріси. Аріана приклала долоню до рота:

— Не може бути! Це ж чорна троянда, така сама як була у Елізи перед тим як вона…

— Не варто згадувати минуле, — Даміан суворо перебив дівчину і не дозволив договорити. — Йдемо до маєтку, Грізельда вже мала б закінчити ту справу.