Шлюб до останнього слова, або Прокляття мовчазної квітки

Глава 20

Міріса похитала головою і подумки обурилася: 

— “Я не роздягатимуся перед тобою. Вийди, я прийму ванну сама”.

— Ти не зможеш. Тобі буде боляче, коли чужа магія виходитиме з тебе. Я повинен все проконтролювати. Необов'язково знімати все, достатньо тільки сукні. Залишишся у спідній сорочці.

Міріса стиснула губи і розуміла, що її чекає зовсім не купання, а екзикуція. Даміан підійшов надто близько до неї. Його рука піднялася до її спини, пальці торкнулися застібок сукні. Міріса здригнулася і спробувала відсахнутися, але він перехопив її за талію, притягув до себе.

— Не змушуй мене робити це силою, — прошепотів він їй у волосся. — Я і так ледве тримаю себе в руках після того, що побачив у провулку.

Його пальці вправно розправилися з першими ґудзиками. Міріса відчула, як сукня почала сповзати з її плечей, відкриваючи прохолодному повітрю вологу шкіру. Її серце гучно калатало під грудьми, вона боялася цієї ванни, болю, але найбільше боялася того, як її тіло зрадницьки відгукувалося на кожне торкання Даміана.

— Я буду поруч, — його голос зненацька пом’якшав, втративши сталеві нотки. — Весь час. Я не залишу тебе в цьому болю одну.

Він допоміг сукні впасти до її ніг, залишивши дівчину в одній лише тонкій сорочці.  

— Лізь у ванну, — чоловік відвів погляд спраглих очей. 

Міріса зважилася і підійшла до ванни. Вона занурила у неї ногу. Вода здавалася не гарячою, а швидше колючою. Рідина торкнулася її шкіри і дівчина відчула, як тисячі дрібних голок вчепилися в шкіру. Дівчина відсахнулася, але руки Даміана опинилися на її плечах, м’яко занурюючи її глибше.

— Ти маєш сісти, Мірісо. Повністю, — його голос здригнувся, коли він побачив, як вона зморщилася від болю.

Дівчина занурила у воду іншу ногу та сіла. Вода сягнула її грудей, очищувальна магія солей вступила в реакцію з татуюванням. Чорна троянда спалахнула багрянцем, і Міріса відчула, ніби в її венах тече розплавлене олово. В мить їй забракло повітря, очі наповнилися сльозами, а пальці судомно вхопилися за борти чаші.

Даміан опустився на коліна поруч із ванною. Він перехопив її маленькі долоні, міцно сплітаючи їхні пальці.

— Дивись на мене, — він нахилився та схопив її обличчя руками. — Тільки на мене. Не зосереджуйся на болю.

Міріса заскиглила, тіло вигиналося від печіння, купіль випалювала солодку отруту, вириваючи її з корінням. Даміан бачив ці страждання, і кожна її зморшка відбивалася болем на його власному обличчі. Він підніс її долоні до своїх губ, не припиняючи стискати їх.

— Я тут, потерпи ще трохи, — у напівтемряві ванної кімнати, оповитій  парою, його голос звучав зовсім інакше. Без броні та інквізиторського холоду. — Пробач мені за цю жорстокість, але ми мусимо це зробити. Я сподівався, що ми обійдемося без цієї процедури, але не вийшло. 

Він заплющив очі, притискаючи її пальці до своєї щоки. Міріса відчула, як біль від води починає притуплятися, поступаючись місцем дивному заціпенінню. 

— Ще трохи, маленька, — його великий палець ніжно погладив її долоню. — Скоро все мине, і ти знову будеш належати тільки собі.

Міріса полегшено видихнула. Вона вдивлялася у сірі очі чоловіка, і не вірила, що цей той самий чоловік, котрий ще годину тому поливав її образами. Дівчина й не підозрювала, що він може бути настільки турботливим і ніжним.

Даміан повільно нахилився, його гарячі та вологі від пари губи, накрили її. Він цілував ніжно, наче це останній штрих у складному магічному малюнку. Вона відчула, як залишки холоду в її грудях остаточно розчиняються, поступаючись місцем живому теплу. У її животі зародилися іскри, котрі поширилися по всьому тілу.

Цю мить зіпсували спогади Міріси про образливі слова та звинувачення у розпусті. Дівчина відхилилася та дивилася на чоловіка округлими очима. Його погляд знову став зосередженим, майже офіційним.

— Нічого особистого. Це було необхідно, щоб замкнути коло ритуалу. Моя магія мала стабілізувати твою. 

Міріса ледь помітно примружилася. Вона вдивлялася в його суворе обличчя, відчуваючи, як усередині прокидається дівоча цікавість, змішана з ревнощами. «Цікаво, Даміане, а чи всіх своїх підопічних ти цілував після очищення? Невже це частина ритуалу,  перевіряти смак губ після такої ванни?”

Дорогі читачі! Рада повідомити, що від сьогодні глави виходитьмуть щодня! Дякую за ваші серденька до книги та підпис на мою сторінку. Це бежмежно надихає!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше