Глава 19

Погляд Даміана змінився. Лють нікуди не зникла, але до неї додався відчай. Даміан схопив її обличчя своїми гарячими руками, змушуючи її дивитися на себе.

— Ти не зобов'язана терпіти образи? — він гірко засміявся, і цей сміх сповнений самотності. — А я не зобов'язаний бачити, як ти цілуєшся зі своїм вбивцею. Як я маю тебе захищати, якщо ти сама летиш на вогонь, від якого згориш?

Він притиснувся своїм лобом до її чола. Маріса затамувала подих. Це вперше, Даміан настільки близько до неї. Тепло його тіла розбурхували непотрібні бажання і з очей дівчини покотилася сльоза. Може вона і справді така розпусна, як вважає Дамін?  Образа перчила у грудях. 

— Не зважуйся більше на таке, Мірісо, — тихий шепіт залоскотав щоки дівчини, змушуючи серце калатати ще швидше. — Якщо ти вистрибнеш, то я вистрибну за тобою. Якщо втечеш, то я переверну цей світ, але знайду тебе. Ти можеш ненавидіти мене, можеш бити, але ти не підеш, поки ми пов’язані. Зараз я тебе відпущу, і ти сядеш біля мене, зрозуміла? 

Він відсторонився і дівчина невпевнено кивнула. Даміан відпустив її. Ображено надувши губи, Міріса слухняно сіла на край дивану. Чоловік розмістився біля дверей, унеможливлюючи її втечу. Свердлячи сердитим поглядом, дівчина подумки звернулася до нього:

— “Не думай, що ти можеш мене ображати. Я не терпітиму подібного ставлення. Якщо ще раз ти дозволиш собі вільність у мій бік, то я поїду до столиці і про все розповім імператору”.

— І про свої поцілунки не забудь розповісти, — з докором зірвалося з його вуст.

— “Не забуду. Впевнена, це зачіпка. Має бути пояснення, чому я втрачаю голову і себе не контролюю, коли він поруч,” — Міріса адресувала свої думки чоловікові. Він стиснув руки у кулаки:

— Не варто звинувачувати магію у своїй розпущеності. 

Стримуючи бажання придушити Даміана, Міріса прикусила губу. Вона зрозуміла, що не варто щось доводити цьому впертому черствому сухарю. Щоб він не почув всього, що зараз вона про нього думає, дівчина намагалася додавати чотиризначні числа. Весь час Аріана сиділа мовчки, боячись втрутитись і тільки її сині очі з цікавістю за всім спостерігали.

Карета зупинилася біля маєтку. Даміан першим вискочив назовні. Він навіть не подав руки жодній із дівчат. Грізельда чекала на порозі, наче відчувала недобре задовго до їхньої появи.

— Грізельдо! — голос Даміана пролунав, наче грім. — Негайно готуй очищувальну ванну для леді Міріси у східному крилі.

Дівчата вийшли з карети. Економка здригнулася, її обличчя вмить зблідло.

— Лорде Валльєре, очищувальну? Але ж вона надто небезпечна і болюча для людини.

— Виконуй! — рявкнув він, хапаючи Мірісу за руку і тягнучи її за собою вгору по сходах до маєтку. — Леді Міріса заявляє, що вона під чарами. Потрібно змити з нею чужу магію, навіть якщо їй здаватиметься, що з неї здирають шкіру. Можливо, біль нарешті навчить її відрізняти ворога від коханця.

Даміан затягнув Мірісу до її покоїв. Дівчина не розуміла, про яку ванну йдеться, але Валльєр не поспішав розповідати. Він стояв на порозі та суворо звів брови докупи:

— Знімай сукню. Коли підготують ванну, я знайду за тобою.

Чоловік зачинив двері, не даючи Мірісі змоги заперечити. Вона тупнула ногою, висловлюючи мовчазне обурення. Не буде вона роздягатися та ходити коридорами у напівоголеному вигляді. Дівчина любила приймати ванни, проте слова Грізельди про біль її насторожили.

Минуло близько десяти хвилин і тишу перервав скрегіт ключа. Двері відчинилися, а на порозі знову з'явився Даміан. Він зайшов до покоїв у білій сорочці з розстібнутим коміром. Побачивши, що Міріса все ще стоїть у сукні, чоловік зіщулився. Його погляд став важким і темним.

— Я, здається, дав тобі чітку вказівку, — у його голосі відчувалася вібрація грози, котра насувається.

Міріса випрямила спину, демонструючи всім своїм виглядом, що не збирається підкорятися. Вона подумки випалила йому прямо в обличчя:

— “Я не зроблю ні кроку, поки ти не поясниш, що це за ванна. Грізельда казала про біль. Ти хочеш катувати мене?”

Даміан зачинив за двері й пройшов всередину. 

— Це не катування, Мірісо. Це очищення. Той негідник не просто цілував тебе, він залишив свою магію у твоїй крові і вона отруює. Якщо вимити її, то, можливо, ти зможеш опиратися його бажанням. Ходімо, — Даміан простягнув руку.

Міріса приречено вклала свої пальчики у його долоню. Він повів її коридором. У ванній кімнаті повітря наповнилося різкими ароматами полину, солі та якихось трав. У масивній кам'яній чаші парувала вода.

— Роздягайся, — Даміан став біля дверей і схрестив руки на грудях.