Глава 2

Даміан скривився й з відразою глянув на дівчину. Від цього погляду щоки Міріси ще більше розпашіли. Не хотілося бути дружиною цього напищеного індика, хоча, якщо придивитися, то він навіть трохи вродливий. Коротке каштанове волосся, сірі очі, виразні вилиці. Ще б йому поголити щетину та зав’язати шийну хустку, то може навіть був би схожий на пристойного джентльмена. Маріса прокручувала слова Ронара і тільки тепер усвідомила, що Даміан чує думки. Який сором! Дівчина сподівалася, що він не почув про “трохи вродливого”. Даміан чомусь розчервонівся в обличчя:

— При всій повазі, але це не входить у мої плани. Я мисливець, сімейне життя не для мене. Я не шукаю дружину, а тим більше таку, що цілу… — Даміан поспішно замовк, наче згадав, що перед ним сестра імператриці. Поки він не сказав зайвого, Ронар його перебив:

— Не хвилюйся, це тимчасово. Поки прокляття не буде зняте. Ти мисливець, а тому лиходію потрібна Міріса, отже, він не заспокоїться, поки не завершить свою брудну справу. У твоїй присутності Міріса може мовчати, адже ти  розумієш її без слів. Будеш розповідати все, що хоче сказати нам Міріса.

Міріса й справді хотіла сказати багато чого. Вона аж ніяк не збиралася виходити заміж за цього зарозумілого невігласа. Чоловіки з усього королівства готові битися за неї на дуелі, а цей лопух носом воротить. Даміан примружився.

— Не усе  королівство, а можливо лише декілька дурнів, які не бачать нічого далі вашої зовнішності, — чоловік розвернувся до імператора. — Міріса не бажає виходити за мене заміж. Впевнений, ви знайдете гідну кандидатуру для сестри імператриці, але це не я.

— Це не обговорюється, — голос імператора звучав сердито. — Мова не йде про взаємну приязнь, зараз важливо обірвати енергетичний зв’язок Міріси з тим незнайомцем. Ваше одруження буде таємним, ніхто про це не знатиме. Коли прокляття знімуть, тоді й  анулюєте шлюб. 

У кабінеті запала така тиша, що Міріса чула власне обурене серцебиття. Вона не згодна з рішенням імператора. Дівчина заперечно похитала головою, висловлюючи мовчазний протест. Якби могла говорити, то уже б висловила все, що думає про цей безглуздий наказ, зарозумілого мисливця і весь світ загалом. Даміан важко видихнув, ніби на його плечі щойно поклали мішок із камінням.

— Я не погоджуюся. Я мисливець, а не галантний джентльмен у кальсонах, а Мірісі потрібен саме такий.

— Я не питаю згоди, а віддаю наказ, — Ронар різко підвівся. — Ти смієш нехтувати моїм наказом?

Даміан ледь помітно зблід. У його очах спалахнув протест, але він швидко опанував себе й схилив голову.

— Не посмію, Ваша Величносте.

— Тоді все вирішено, — імператор потягнувся до дзвоника та задзеленькотів на весь кабінет. Паж відчинив двері і Ронар віддав чіткий наказ:

— Поклич верховного жерця.

Хлопчина зник за дверима і серце Міріси неприємно стиснулося. Їй не подобався  таємний шлюб, прокляття, та чоловік, який зовсім не хотів бути поруч із нею.

Церемонія виявилася такою ж холодною та поспішною, як і наказ імператора. Жодних квітів, білої фати чи церковних дзвонів. Лише напівтемрява кабінету, запах старого пергаменту та важкий погляд Ронара.

Священик, якого викликали просто з ліжка, тремтячими руками тримав ритуальний кинджал. Він боязко зиркав то на розгніваного Даміана, то на бліду Мірісу, яка здавалася крихкою статуеткою поруч із цим розлюченим велетнем.

— З’єднайте руки.

Даміан схопив долоню Міріси гарячими й шорсткими пальцями. Він стиснув її руку так сильно, наче мстився за цей шлюб.

— Повторюйте за мною, — звернувся священик до Даміана. — Кров’ю та магією, перед обличчям вічності…

Даміан промовив слова клятви швидко, немов рубаючи їх сокирою. Кожне слово відбивалося в голові Міріси важким ударом. Вона лише кивала, відчуваючи, як горло стискає невидимий зашморг. Жрець зробив два швидкі надрізи на їхніх долонях. Даміан притиснув свою рану до її рани і червоні краплі змішалися. Міріса відчула як чужа, потужна і неймовірно важка магія Даміана хлинула в її вени, наче рідке срібло. На їхніх зап’ястях спалахнуло світло. Сріблясті іскри закрутилися навколо шкіри, в’їдаючись у плоть. За мить усе зникло, залишивши по собі витончений малюнок пагону з нерозкритими бутонами квітів. Шлюбна мітка пульсувала в унісон із квіткою на грудях Міріси. Біль від прокляття раптом став тупим, відійшов на другий план, наче Даміан справді поставив між нею та смертю залізну заслону. Жрець зробив крок назад:

— Вітаю, тепер ви подружжя. Пам’ятайте, шлюб можна скасувати лише якщо не відбудеться консумація.

— Ще чого, — Даміан невдоволено фиркнув і глянув на Мірісу, як на непотріб. — Можете бути спокійні. Мене не цікавлять легков…— відчувши на собі гнівний погляд Солейни, Даміан замовк, та поспішно виправився. — Сестра імператриці. Не хвилюйтеся, усі пристойності будуть збережені.

Міріса міцно стиснула губи, щоб не висказати все, що вона думає про цього грубіяна. Він говорив так, наче вона впустить його у свою спальню. Ще чого? Навіть, якщо він залишиться єдиним чоловіком на світі, то вона нізащо не спатиме з ним. Висловлюючи своє мовчазне обурення, Міріса відійшла від свого тепер уже законного чоловіка та сіла на диван біля Солейни. Даміан приклав хустинку до закривавленої долоні:

— Тепер, коли енергетичний зв'язок розірвано, той маг повернеться за Мірісою. Йому необхідно завершити ритуал.  Мені буде складно вистежити його у палаці. Тут надто людно. Повірте, я максимально зацікавлений, щоб якнайшвидше спіймати того лиходія та змусити зняти прокляття. Я пропоную поїхати Мірісі до мого маєтку. У мене розкладені пастки по периметру від всякої нечисті, я зможу організувати гідну охорону.