"Шляхетний" ескорт

12. Чи у твоєму смаку?

Ще навіть не наблизившись до Даміра та Ніки, звіддаля чую театральний сміх подруги. А коли вона нас помічає, різко замовкає, надпиває з келиха й, відвернувшись від Даміра, самими губами питає мене: «Навіщо притяглася?!». А от Дамір виявляється більш приязний.

  — Аделіно, пробач, що вас залишили, — відкриває чималий глобус, де стоїть декілька пляшок. — Чим пригостити? Можливо… — дивиться на конкретну пляшку, а тоді знову на мене, — чимось солоденьким?

  — Сьогодні в мене чудовий настрій, тому згодна на все, — натягую усмішку й усіма фібрами душі відчуваю, як нервую подругу. 

  Дамір дістає ту саму пляшку в кольоровому склі й одразу розкорковує. Наливає в глибокий келих яскравий напій, а тоді ще наливає моєму обранцю якийсь бурбон зі своєї колекції.

  — А сьогодні без танців із келихами? — запитую, сміючись.

  На це Дамір харизматично усміхається, а коли на порозі з’являється Тимофій, направляється до Ніки.

  — Нап’юся з горя — мене щойно покинула дівчина, — жартує Тимофій і накриває долонею свій келих.

  Я лиш регочу, щоб пом’якшити ситуацію, і для цього ж берусь масажувати шию Тима. Якийсь час спілкуємося вчотирьох у дружній атмосфері, а тоді власник яхти голосно пропонує:

  — Можливо, охолонемо? Якось стало спекотно… 

  Ніка вмить знімає через верх сукню. І тепер перед нами стоїть у відкритому золотавому купальнику. 

  — А я сьогодні лише засмагатиму, — повідомляю, бо вважаю, що з перукою плавати не найкраща ідея. — Дасте можливість переодягтися? 

  Дамір, прихопивши глибоку тарілку з фруктами, обходить мене й, заклавши руку на шию розслабленого від масажу Тимофія, тягне його до виходу каюти. І коли вони зникають із виду, квапливо дістаю із сумочки свій кислотний синій купальник, верхня й нижня частина якого з’єднані лише тонкою стрічкою по центру.

— Все-таки ти не можеш змиритися, що Дамір — не твій, — заявляє Ніка з суворим виразом на обличчі. 

— Із чого ти взяла?

— Оці усмішки, жартики… Ми ж про все домовились, Аделіно! — Ніка хижо заглядає в очі. — Дамір — мій. Щойно ми ледь не поцілувались — вперше! Але ж ти завадила! 

Звинувачення подруги не мають ніякого підґрунтя. Так, я вважаю Даміра звабливим чоловіком, але я нахабно не лізу в його обійми. І тим паче нічого не роблю наперекір подрузі.

— Вероніко, а ти не помітила, що сьогодні ми відпочиваємо вчотирьох? Що на тебе найшло?! Удвох зустрінетесь завтра, післязавтра… Хоч щодня! 

Вона глибоко вдихає та видихай, задумавшись. 

— Можливо, мені здалося… Але не давай приводу ревнувати Даміра!

— Я спробую, Ніко, — кажу серйозно, але після цього усміхаюся: — Але ж він такий лапусик. 

Подруга тепер теж сміється й, штовхнувши мене стегнами, виходить із каюти.

Повернувшись на палубу, помічаю шезлонг, якого не було раніше. 

— О-о, ваш сервіс навіть передбачає таке чудове ложе? — одягаю окуляри й зручно влягаюся, вигідно вигнувшись, щоб показати свої форми. 

— Можливо, все-таки?.. — киває до води Тимофій. 

— Ні, у мене ще повний келих лікеру, — підіймаю посудину. — А ви йдіть, — змахую рукою, але коли перевожу погляд на Тима, помічаю, що він не переодягнувся. 

— Адель, як можу залишити тебе?

Він чекає, коли Дамір і Ніка стрибнуть у воду, а тоді нахабно знімає з мене окуляри, залишаючи їх під шезлонгом. А це, взагалі-то, був мій щит! 

— Люблю дивитися в очі, — пояснює він. — Завдяки ним можна багато дізнатись. 

— Справді? І що бачиш у моїх? 

Зосереджую на Тимі погляд, зазираючи в його очі горіхового кольору. Тоді роздивляюся риси обличчя, зачесане волосся, хоча вітер трохи й роздув ідеальний пучок, який ледь помітно з мого ракурсу.

— Стільки всього, що за раз не розказати. 

— А ти спробуй!

  І Тимофій починає з того, скільки в мені глибини й, зрештою, пірнає в якусь чудернацьку філософію. А це, між іншим, лише покращує якість мого відпочинку. Яхта, море, лікер — і втопаю в приємностях, що безперестанку витікають із пухких вуст мого залицяльника. 

  — Вважаєш, вони пасують одне одному? — в якусь мить перебиваю щебетання Тимофія.

  Він переводить погляд до тих двох, що борсаються у воді. Ніка саме пищить і притискається до Даміра.

  — Чому ні? Прекрасна пара, — впевнено відповідає Тимофій. 

  — А мені здалося, Дамір потайки до мене заграє.

  Звісно, це не так, але мені неймовірно хочеться полоскотати нерви Тимофію, який впевнений, що я вже на гачку. 

  — Адель… тобі здалося. Ти навіть не в смаку Даміра. Повір, я ж його давно знаю. 

Ці слова просочуються в мене й віддають розчаруванням.

— Ні, я все ж не могла помилитися! — сідаю на шезлонзі. — Тимофію, він загравав зі мною! Ти справді цього не помічав?!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше