9. Таємничий лицар

Під’їжджаємо до входу бару “ДимАут” і з виглядом двох левиць входимо в концептуальний бар у стилі лофт, де приглушене світло додає особливої чарівності закладу. Проходимо закладом між диванчиками й виходимо на терасу заднього подвір’я, де в кутку бачу Тимофія. Він одразу ж підіймає руку, коли помічає мене, і ми направляємося до чоловіків. 

Поки йду між кріслами-мішками, намагаюся хоч трохи розгледіти чоловіка, який сидить поруч з Тимом. І лиш коли підходимо ближче, можу роздивитися засмаглого чоловіка, який, ладна закластись, має турецьке коріння. Темні очі. Коротка щетина. Одягнутий весь у чорному – ділова сорочка, що підкреслює міцне рельєфне тіло, створює образ ділового чоловіка.

– Адель… – Тим піднімається й дбало бере мою руку. – Я зачекався, – тоді повертається до Ніки: – Радий, що ви приїхали. А цей стариган – мій друг Дамір.

На “старигана” незнайомець лиш харизматично усміхається й затягується з кальянної трубки, а тоді потопає в диму. До речі, Дамір, дійсно, старший від Тимура. На вигляд тридцять п’ять, але він – бог, чесне слово. 

Власник закладу жестом показує офіціанту на нас, і той одразу ж притягує крісла-мішки. На ближчий до Даміра одразу всідається Ніка й грайливо усміхається йому. 

– Яке цікаве ім’я – Дамір. Брутальне… А я – Вероніка, до речі. А моя подруга – Адель. 

– Аделіна, взагалі-то, – встрягаю і теж всідаюся. 

Дамір знову вдихає й при цьому виглядає розслаблено, насолоджується процесом, аж самій хочеться спробувати його… трубку. 

На видиху, коли його особистий простір заполоняє густий дим, цей чоловік запитує:

– Чим вас пригостити?

Тимофій пояснює:

– Тут є непогані авторські коктейлі. 

– Непогані… – хмикає в себе Дамір, якому це слово встало поперек горла.

Тоді просить офіціанта принести два найкращих коктейлі. Ніка від цього розтікається по кріслу-мішку, наче близькість з Даміром у неї вже сталася. А тоді відбирає у нього трубку й теж затягується. 

У цей час мою увагу привертає Тимофій, який тихо говорить хрипким голосом:

– Не очікував, що ти напишеш першою. Це прямо-таки комплімент.

Він солодко усміхається. В очі дивиться постійно.

Нам з Нікою приносять коктейлі – синій та оранжевий. І подруга одразу ж хапає другий. 

– Це “Секс на пляжі”? – питає вона. – Сьогодні я обираю його. 

Чому мені так соромно за поведінку подруги? Теж мені спокусниця... Втім, наш новий знайомий реагує на Ніку адекватно. То сам затягується, то їй дає. 

Я крадькома постійно поглядаю на Даміра. Цікаво його вивчати. А Тимофій, на відміну від товариша, спілкується із задоволенням. Але не про роботу чи щось буденне, як от це властиво його другу Оресту, а на абстрактні теми. І так виходить, що ми ділимося на пари, але я все одно в діалозі з Тимом періодично поглядаю на свого нового знайомого.

– Насправді я б хотів з тобою зустрітися в іншому місці, – в якусь мить зізнається Тимофій, привертаючи мою увагу.

– І у якому ж? – схиляю голову до плеча.

Оглядаючи Тима, розумію, що ще ніколи не бачила чоловіків, яким так личить зібране в пучок волосся. 

– Я знаю декілька затишних куточків на виїзді з Розвальду, де гамір міста не заважав би нам спілкуватися, – пальцем малює окружність тераси, де хтось голосно сміється, а десь б’ється посуд. 

– Натякаєш на пікнік?

– Ні-і… 

– Навмисно інтригуєш, щоб якнайшвидше зустрілися знову?

Він видає грудний сміх – і біля його зовнішніх кутиків очей утворюються мімічні зморшки.

Аж раптом з приміщення доноситься гучний голос. Хтось говорить у мікрофон, і я помічаю, що у закладі стає досить людно.

Дамір поважно підіймається й хапається за масивну пряжку ременя, начебто перевіряючи, чи вона на місці. Це рух, сповнений маскулінності, одразу вмикає еротичну фантазію, і розбурхана уява одразу ж верещить “зірви її разом зі штанами!”, немов стриптизеру на сцені. 

– Дівчатка, запрошую у заклад, – Дамір киває до прочинених дверей закладу. – Сьогодні у нас стендап. 

Ніка вдоволено плескає в долоні, а Тимофій за руку допомагає мені підійнятися. Та Дамір щось запитує у нього, через що моєму кавалеру доводиться ступити вперед. 

– Я закохалася, – у вухо говорить Ніка, налягаючи на мене повністю. – Четвертий – просто секс.

– Четвертий? – мружу очі.

– А ти не впізнала?! Це ж наш останній вершник сексапокаліпсису, якого я, до речі, беру на себе. Вирішено! – збуджено заявляє вона. – До речі, ви з Тимофієм непогано дивитесь разом. 

Розгублено киваю. Насправді нікого я не маю, бо всі четверо – лицеміри, які переслідують єдину ціль – перемогти. На моєму місці багато хто спробував би звабити бодай когось із чоловіків, але мені навіть думати про це огидно. 

Увійшовши у заклад, підіймаємося на балкончик і займаємо велюровий диванчик таким чином, що я опиняюся поміж двома чоловіками. Треба зізнатися, тепер мені ще цікавіше познайомитись з Даміром, адже не зрозуміло, чому він не став зі мною знайомитися раніше і чому зараз не бореться за мою прихильність.

Коли зі сцени лунає розривний жарт, який здіймає хвилю сміху серед присутніх, Дамір беземоційно спостерігає за цим всім дійством, вельможно попиваючи з широкого келиха.

– Не смішно? – привертаю його увагу.

– Чому ж? Хлопець непогано жартує, – відказує, бовтаючи напій, і знову відвертається до сцени.

Нічого собі! Я першою розпочала розмову, а він не скористався цим, аби зав’язати діалог. Навіть в очі не заглянув. Зате Тимофій за словом у кишеню не лізе.

– Шалений дотепник… Адель, ти чула, що він видав? – питає, регочучи своїм грудним сміхом.

– Ні, відволіклася. А ви давно з Даміром товаришуєте, так?

– Так, давно, – Тим перекрикує гамір, який лунає знизу. – Розказати, як познайомились?

Я киваю. 

– Йди до біса, Тимофію! – рикає Дамір, дивлячись на нього з-під лоба демонським поглядом, але при цьому усміхається.