VI. Україна у пошуках державності

У січні 1918 року, коли переговори відновилися, Лев Троцький заявив про контроль Центрального Виконавчого Комітету Рад України над більшою частиною території України. Тому мирний договір, укладений з представниками Центральної Ради, не міг вважатися миром з Українською Народною Республікою. У відповідь, Олександр Севрюк, який виконував обов'язки голови делегації УНР, прочитав присутнім текст IV Універсалу Української Центральної Ради та вимагав офіційного визнання УНР як повністю незалежної, незалежної від будь-кого держави.
27 січня 1918 року, Українська Народна Республіка, з одного боку, та Німецька імперія, Австро-Угорщина, Османська імперія і Болгарське царство, з другого, уклали окремий мирний договір у Брест-Литовську. Україна була визнана незалежною державою за межами, які були визначені III Універсалом. Делегації Німеччини та Австро-Угорщини погодилися на приєднання Холмщини і Підляшшя до України, а також на створення окремого коронного краю в Галичині, Буковині та Закарпатті. Країни Четверного союзу обіцяли надати військову допомогу у війні з російськими більшовиками у разі забезпечення продовольства Німеччині та Австро-Угорщині. У Німеччині й Австро-Угорщині гостра проблема з продовольством штучно створювала нестабільну ситуацію, і договір з Україною міг дещо поліпшити цей стан. Умови УНР були чіткими: упродовж першої половини 1918 року Україна повинна була постачити 60 мільйонів пудів хліба, 2 мільйони 750 тисяч пудів м'яса, а також інші сільськогосподарські продукти та сировину для промисловості Німеччині та Австро-Угорщині.
В результаті, державний суверенітет УНР був визнаний також російською радянською федеративною соціалістичною республікою, яка відмовилась висувати претензії на Україну як федеративну частину єдиної росії. Згідно угоди, укладеної з росією 3 березня 1918 року, Раднарком визнавав законність уряду Української Центральної Ради на території України та укладений нею договір з країнами Четверного союзу. росія мала негайно вивести свої війська з УНР, припинити будь-яку агітацію та пропаганду проти уряду, громад та установ УНР.