РОЗДІЛ IV. Як жити серед людей

Що таке турбота?

Турбота - це безкорисний прояв любові. Тихий, ненав’язливий, справжній. Вона не вимагає оплесків і не шукає вигоди. Турбота народжується там, де серце бачить інше серце і не проходить повз.

Часто ми думаємо, що для турботи потрібні гроші. Але це не так. Турбота не вимірюється сумою - вона вимірюється присутністю.

Що говорить Біблія про турботу?

Біблія багато говорить про неї, хоча не завжди прямо називає це слово.Ісус показував турботу не гаманцем, а життям. Він зупинявся, слухав, торкався, співчував.

Згадаймо доброго самарянина. Він побачив пораненого чоловіка тоді, коли інші пройшли повз. Його турбота почалася з уваги. З того, що він не відвернувся. Або Марію, яка сіла біля ніг Ісуса і слухала. Її вибір - бути поруч - Ісус назвав «кращою часткою».

Апостол Павло писав: «Несіть тягарі один одного - і так виконаєте закон Христовий».

Не сказано: заплатіть, а сказано - несіть. Разом.

Турбота без грошей - можлива 

Не потрібно мати гроші, щоб бути турботливим. Турбота живе в дрібницях і в буденному.

Запитати: «Як ти?» - і справді почути відповідь.

Запитати: «Можу допомогти?» - і бути готовим допомогти не словом, а часом та дією.Просто вислухати. Побути поруч.

Зробити чай. Провести. Підвести. Підказати, коли людина розгублена і не знає, що робити. Проявити увагу. Мить радості. Відчуття, що ти не сам.

А найглибша форма турботи - молитва.

Коли востаннє ми молилися за людину не тому, що вона захворіла, а просто так?

За її мир у серці. За духовне зростання. За надію.

Так, іноді ми не можемо купити те, чого людина потребує.

Але майже завжди ми можемо зробити те, що в наших силах: бути поруч, заповнити потребу в спілкуванні, не залишити людину наодинці з її тишею.

І цього часто достатньо. Бо справжня турбота - це любов, яка не проходить повз.

Знання

«У людини не завжди є достатньо знань, щоб врятувати, але достатньо - щоб вбити»

Іноді, щоб по-справжньому допомогти, потрібно більше, ніж просто інформація. Потрібні досвід, терпіння, мудрість і відповідальність. Потрібне серце, яке не поспішає судити й діяти навмання.

Але щоб нашкодити, часто вистачає малого: поверхневого знання, самовпевненості, різкого слова або необдуманого рішення. Можна зламати людину не лише фізично - інколи рани на душі глибші й болючіші.

«Знання надимає, а любов будує» (1 Кор. 8:1)

Знання саме по собі не робить нас добрими. Воно лише інструмент. І питання не в тому, скільки ми знаємо, а в тому, з яким серцем ми це використовуємо. Бо без любові навіть правильні речі можуть стати небезпечними, а з любов’ю - навіть малі знання можуть стати порятунком.

Як потрібно любити інших?

Любити інших потрібно так, щоб ця любов не замикалася лише в тобі. Любити потрібно так, щоби заражати інших людей цією любовю. Не красивими словами і не гучними жестами, а ставленням. Тим, як ти слухаєш, як реагуєш, як поводишся з людиною тоді, коли їй важко, незручно або боляче.

Любов завжди дивиться на іншу людину, а не тільки на себе. Вона не питає, що я з цього отримаю, і не намагається щось довести. Вона вміє бути поруч, почекати, промовчати, підтримати і не тиснути своїми очікуваннями.

Якщо ж говорити про стосунки і про те, як зрозуміти, чи це справді любов, то пояснення дуже просте. Є дві латинські фрази. Перша - Tu amo, «я тебе люблю». Друга - Tu diligo, «я ціную тебе, ти дорога мені, ти потрібна мені».

І ось головне. У любові між цими двома фразами має стояти знак рівності. Не тому, що вони однакові за значенням, а тому, що в реальному житті вони не можуть існувати окремо. Якщо ти говориш Tu amo, але не можеш чесно сказати Tu diligo, якщо ти не готовий поставити між ними знак «=», то, швидше за все, це не любов.

У такому разі це може бути симпатія, прив’язаність, захоплення або потреба в іншій людині. Але любов - це не лише відчувати, а й цінувати. Не лише хотіти бути поруч, а й берегти.

Бо любов - це вибір і відповідальність. Це вміння бачити в іншій людині цінність саму по собі, а не спосіб заповнити власну порожнечу чи зробити себе щасливішим.

І якщо ми вчимося любити саме так, тоді ця любов стає помітною. Вона передається далі, змінює атмосферу навколо і торкається інших людей.