РОЗДІЛ III. Боротьба всередині нас

Страх

Я хочу звернути нашу увагу на страх. Думаю, кожен із нас має свої страхи. У когось вони великі, у когось - тихі й непомітні, але знайомі. І я скажу чесно: я теж маю страхи. І це не слабкість - це реальність людського серця.

Але виникає питання: чому ми боїмося, якщо знаємо Бога? Адже Слово каже, що

«навіть волосина з нашої голови не впаде без волі Отця» (Мт. 10:30).

 Чому тоді страх і тривога забирають наш спокій і радість?

Причина часто дуже проста - нам бракує віри, або, точніше, повної довіри Богові. Не теоретичної, а практичної. Ми віримо загалом, але коли приходить буря, наше серце починає сумніватися.

Пригадаємо історію: учні разом з Ісусом пливуть у човні. Підіймається буря, хвилі накривають човен, а Христос спить. Учні в страху будять Його:

«Учителю, хіба Тобі байдуже, що ми гинемо?» (Марка 4:38).

Ісус зупиняє бурю й каже їм:

«Чого ви такі лякливі? Чому ви не маєте віри?» (Марка 4:40).

Звернімо увагу: буря була справжня. Але проблема була не в бурі, а в серцях учнів. Вони забули, Хто знаходиться з ними в човні.

Подібне бачимо і в історії Петра. Поки він дивився на Ісуса — ішов по воді. Коли ж звернув увагу на вітер і хвилі — почав тонути (Мт. 14:30). Страх приходить тоді, коли наш погляд зміщується з Бога на обставини.

Біблія не заперечує страх, але вона вчить нас, куди з ним іти. Давид говорить:

«Господь — світло моє і спасіння моє: кого мені боятися?» (Пс. 26:1).

 Це слова людини, яка знала небезпеку, але знала й Бога.

Тому Писання закликає нас молитися й довіряти. Апостол Павло пише:

«Не журіться ні про що, але в усьому молитвою і благанням відкривайте свої прохання Богові» (Фил. 4:6).

 Не тому, що проблем не буде, а тому, що Бог більший за будь-яку бурю.

Страх може приходити, але він не має керувати нашим життям. Коли ми довіряємо Богові, страх втрачає владу над нами.

Страх Божий

Ми говорили про страх - про той страх, який забирає в нас радість і спокій. Але зараз я хочу поговорити про інший страх. Про страх, якого я бажаю кожному з нас. Це страх, від якого не страждають, а навпаки - живуть.

Це страх Божий.

Коли ми чуємо ці слова, інколи здається, що йдеться про постійний страх покарання. Але Біблія говорить інакше. Страх Божий - це не жах перед Богом, а глибока повага до Нього, любов і бажання не віддалятися від Нього.

«Я заховав Твої слова у своєму серці, щоб не згрішити мені проти Тебе.» (Псалмів 118:11)

Це не слова людини, яка боїться кари. Це слова людини, яка боїться втратити близькість із Богом. Давид ховає Слово в серці, бо любить Бога і не хоче Його засмучувати.

Яскравий приклад страху Божого бачимо в житті Йосипа. Коли він опинився на самоті з дружиною Потіфара, ніхто б не дізнався про його вчинок. Але Йосип каже:

«Як же я вчиню це велике зло й згрішу проти Бога?» (Бут. 39:9).

Він боявся не людей, а Бога. І саме цей страх зберіг його серце чистим, навіть коли це коштувало йому свободи.

Або згадаймо Йова. Біблія відразу говорить про нього:

«Був один чоловік на ім’я Йов, і той чоловік був праведний, непорочний, справедливий, побожний, який віддалявся від усякого злого діла.» (Йова 1:1).

Страх Божий не забрав у Йова страждань, але зберіг його вірним. Він не зрікся Бога навіть тоді, коли не розумів, що відбувається.

Недарма написано: «Початок мудрості - страх Господній» (Приповістей 9:10).

Страх Божий допомагає людині зупинитися, подумати, помолитися, не робити поспішних кроків. Це не страх, який сковує, а страх, який оберігає - як огорожа над прірвою.

Ісус теж говорив про правильний страх, коли казав, щоб ми більше зважали на свій стан перед Богом, ніж на людські погрози чи думки (Мт. 10:28).

Апостол Павло закликає нас жити уважно перед Богом:

«Доводячи святість у страху Божому» (2 Кор. 7:1).

Тож, друзі, нехай у нашому житті буде менше страху перед людьми й обставинами. І нехай буде більше страху Божого - страху втратити Його присутність, знехтувати Його словом, зрадити Його любов.

Терпіння

Терпіння - це не просто вміння чекати. Це здатність залишатися вірним Богові тоді, коли життя складається не так, як ми очікували.

Історія Якова добре показує, що таке справжнє терпіння. Він багато років служив Лавану, був обманутий, працював тяжко й довго, не отримуючи одразу того, що йому було обіцяно. Терпіння Якова не було пасивним - він не опускав рук, а продовжував працювати, довіряючи, що Бог бачить його шлях. Згодом саме через ці роки очікування Бог сформував його характер і виконав Свої обітниці.

Біблія говорить: «Терпіння нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі й бездоганні» (Як. 1:4). Також сказано: «Краще довготерпеливий від сильного» (Прип. 16:32). 

Терпіння - це сила, яка росте в серці, коли ми вчимося довіряти Богові більше, ніж власним обставинам.