РОЗДІЛ II. Нове життя у Христі

2 Коринтян 5:17

Отже, хто в Христі, той нове творіння; давнє минуло - ось постало все нове!

Апостол Павло, пишучи це послання до коринтян, звертається до громади, яка не так давно визнала Бога, а в минулому це були язичники.

Він нагадує їм, що вони - нове творіння в Христі.

Але що значить - у Христі?

Людина в Христі - це не та, що просто ходить до церкви, не та, що молиться, і навіть не та, що читає Біблію.

Людина в Христі - це та, яка має й будує щирі відносини з Богом.

 Це не відносини твоєї сім’ї і Бога, не відносини твоїх друзів і Бога. Це твої власні відносини з Богом.

Далі він каже про нове творіння - і тут не йдеться про певний «косметичний ремонт» у нашому житті. Тут ідеться про кардинальні зміни: зміни нашого серця, нашої душі й нашого мислення.

Трішки вище, у 15-му вірші, Павло пише:

А Він помер за всіх, щоб ті, які живуть, більше не жили для самих себе, але для Того, Хто за них помер і воскрес.

Саме такі зміни мають відбуватися в нашому мисленні. І ця думка підводить нас до останньої, заключної думки.

Давнє минуло - ось постало все нове!

Наше гріховне життя більше не визнає нас: у нас вже інші цінності, інші мотиви. Але щоб ці зміни могли відбуватися в нашому житті, ми маємо бути в Христі.

А для того, щоб це оновлення не зупинялося, - ми повинні щодня перебувати в Ньому: у молитві, у Слові, у любові. Бо без Нього ми не зможемо жити по-новому.

Євреїв 12:1-3

Послання до Євреїв було написане до християн єврейського походження, які зазнавали утисків за віру в Христа і мали спокусу повернутися до Закону та жертвоприношень. Упродовж усього листа нам нагадують, що Ісус Христос вищий за все (ангелів, Мойсея, первосвящеників), а Його жертва - досконала раз і назавжди!

Євреїв 12:1-3 
[1] Тому й ми, маючи довкола себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всяку гордість та гріх, що нас легко обплутує, з терпінням прямуймо до тієї боротьби, яка перед нами.
[2] Дивлячись на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса, Який, незважаючи на сором, замість належної Йому радості перетерпів хрест і сів праворуч Божого престолу.
[3] Подумайте ж про Того, Хто від грішників перетерпів таку наругу над Собою, щоб ви не знемоглися та не ослабли вашими душами.

У першому вірші ми читаємо фразу «велику хмару свідків». Це люди, які вірили в Бога і жили вірою. Повернувшись до 11 розділу, ми можемо побачити їхні імена. Ми чудово їх знаємо: Авель, Енох, Ной, Авраам, Сарра, Ісак, Яків, Йосип, Мойсей, Рахав. Потім Гедеон, Варак, Самсон, Давид, Самуїл та інші пророки. Список великий. Усі вони мали віру. Усі вони проходили труднощі. І всі вони отримували свою нагороду.

Але далі автор каже не просто дивитися на них (це ваша кінцева мета). Ні, він каже: дивіться на Ісуса. Бо Ісус Христос - Вершитель віри. Той, Хто, незважаючи на сором, замість належної Йому радості перетерпів хрест і сів праворуч Божого престолу.

Скажіть: як часто ми згадуємо про жертву Ісуса Христа? Раз на місяць? 12 розділ на рік?

Знаєте, ми настільки горді люди, що, коли в нас усе добре, ми легко забуваємо про Бога і впускаємо в наше життя гріх.

Слово Боже закликає нас відкинути все, що заважає нам іти далі, і з терпінням продовжувати свій шлях. Не озиратися назад і не жити минулим, а дивитися на Ісуса. Він є наша кінцева мета.

У нас є приклад, який ніколи не перестане бути актуальним, і це не віра Авраама, не стійкість Мойсея, не сміливість Давида, це жертва Ісуса Христа. Пам'ятайте про це.