18

Десь у ночі шпигун доклав, що Карт повернувся знесилений і неймовірно втомлений з запахом смерті. Точно був на війні, а значить залишиться відпочивати. Подякувала своєму павучку і вмостилась далі спати. Зранку, коли зайшла помічниця мене будити, я вже сиділа за столиком і доводила свій образ до досконалості. Здивувалась дуже сильно, але помітила, що я вдягла сукню з достатньо відкритим декольте і синці на шиї теж не оминули її уваги. Перелякалась, підбігла роздивляючись мою шию.

   - Ти що? Це треба приховати і негайно знищити. Це він тобі зробив?

   - Хто ж ще. І приховувати я нічого не буду. Мені шпигуни вже доклали, що він ще спить, так що я іду до нього зараз.

   - Можливо не треба його провокувати зранку, ще вирішить, що ти прийшла бо з вечора сподобалось?

   - Хай перевірить мій емоційний стан, наскільки мені все це сподобалось. Відношення як до дівки яку можна лапати, цілувати і навіть намагатися ..... - загарчала - Він навіть не пропонує одруження, а тільки інтим.

   - Заспокойся. Коли я тебе побачила, я була впевнена, що ти спокійна. Зараз бачу, що ледве стримуєшся.

   - Добре, залишайся у кімнаті я пішла до нього. - дівчина поглянула перелякано - Не переживай вбивати не буду.

   І вийшла з кімнати, приховуючи свою роздратованість під маскою неймовірного спокою. Без стуку зайшла до його кімнати, сіла на стілець перед ним, схрестила руки на грудях і чекаю поки прокинеться. Недовго довелось чекати, нікому не подобається спати під наглядом. Відкрив очі і дивиться на мене, занепокоєний. Сів на ліжко і вдивляється в мене. Відчуваю, що дуже хоче пожартувати, але помітив нічні свої розваги на моїй шиї і якось усі жарти відпали. А я навіть не зніяковіла від того, що він виявляється спить оголоней, тільки ковдра і прикриває частину тіла від якої я мала би зашарітися. Щоб учора могло статися якби у мене була така звичка. Дивимось один на одного, опустив погляд, прикрив обличчя руками. Соромно, ось і живи тепер з цим.

   - Це добре коли за свої дії ти починаєш відчувати сором, це перший крок до одужання.

   - Вибач мені, будь ласка.

   - За що саме ти вибачаєшся? За те, що тепер я - «не зовсім пристойна» жінка і саме так мене всі сприйматимуть? Чи за те, що замість зробити пропозицію ти вирішив просто взяти мене силою бажання? Довести, що я тобі належу. Виходить, за твоєю логікою, я належу і тому виродку, якому це вдалося. Він, до речі, теж не дочекався моєї згоди.

   - Досить вже, будь ласка. Я же вибачився. Ну зірвався трохи, нічого ж не було.

   - А щоб ти робив якби було? З ранку викинув з маєтка як використану річ?

   - Не кажи так. Ти мені подобаєшся і я готовий на тобі одружитися.

   - А я готова? Ти не мене лікуєш, ти для себе вибрав варіант виживання. Що з цим будемо робити? - вказала на шию - Залишимо, хай усі бачать який у мене статус в цьому маєтку.

   - Я домовився про зустріч для тебе з леді Пейр по обіді, а це ми знищимо. Ти ж життя, ти можеш.

   - Ось так я і відправлюсь на зустріч. Може хоч вона тебе вб'є за таку поведінку, якщо мені не вистачає сміливості захистити свою честь.

   - Ні, будь ласка. - хотів піднятися і підійти ближче, але згадав, що це не найкраща ідея зараз. Мені ще цього не вистачало для повного щастя, щоб роздивитися орган яким мене ініціюють в використані дівки.

   - Зустрінемось на сніданку. Я дуже в тобі розчарувалась: ти мене просто використовуєш, а не намагаєшся вилікувати. І звідки ці ревнощі, яке право ти на мене маєш? Я навіть живу у тебе за свій рахунок.

   Піднялась і збиралась вийти з кімнати, опинився за спиною. Хотіла розвернутися, зупинив мене.

   - Не треба, стій так. - пригадала, що скоріше за все він не задумувався про ковдру, яку втратив коли мене наздоганяв, завмерла - Прибери це, ніхто не має бачити таке приниження. Мені соромно за свою поведінку, дуже сильно. Я розумію, що після такого навряд ти мене захочеш цілувати і бути зі мною добровільно, але ти не маєш себе принижувати через мою дурницю.

   Уткнувся носом в моє плече з іншого боку, скоріше за все щоб не бачити наслідків своєї нестриманості. І обережно притримує руками за талію.

   - Хочеш, дам зілля, воно в мить прибере цей синець, якщо не хочеш використовувати свою магію.

   - Відпусти мене, я вже все виправила, але у свідомості про це залишу спогад, щоб нагадувати собі про твоє відношення до мене. Ні поваги, ні кохання, нічого окрім ревнощів і бажання просто мати.

   Поглянув на шию, а на місці синця сидить  золотий павучок і обережно прибирає все зайве. Крок від мене, виходячи з кімнати навіть не поглянула на нього, ще не вистачало зіпсувати мій бойовий настрій виглядом оголеного чоловіка. Щось мені після тих книжок є бажання подивитися на натуру, треба як найшвидше повертатися до Лейфа. Зовсім вже розум втрачаю.

   У кімнаті чекала занепокоєна помічниця. Побачила мене і миттєво заспокоїлась, роздивилась чисту і світлу шию без будь яких неприйнятних слідів.

   - Що він там, живий?

   - Картає себе і виявляється спить оголений.

   Прикрила рот рукою перелякана і червона.

   - Сподіваюсь ви не намагалися помиритися відомим способом закоханих?

   Посміхнулась їй у відповідь.

   - Можеш по трохи збирати речі. Скоріше за все скоро ми відправимось до дому.

   Повернулась на вихід і навіть вже відкрила двері.

   - Невже там все на стільки погано, що ти від побаченого розчарувалась?

   Завмерла і дивлюсь на дівчину, а вона бліда і дивиться вище моєї голови. Розвернулась до дверей, а там Моїр роздратований з закритими очима намагається опанувати себе і заспокоїтись.

   - Якось незручненько вийшло. Чого ти у мене під дверима?

   Відкрив підсвічені очі і дивиться на мою помічницю, а вона не знає куди себе подіти.

   - Я впевнений, Руна не уважно роздивилась, щоб робити такі висновки. - дівчина зашарілась, а я тільки схрестила руки на грудях.