16

   Відкрила очі, глибока ніч. Сновидінь не було, але дуже сильне занепокоєння. Якийсь час намагалась заснути, але все одно повертаюсь до думки про війну, відступників і розумників. А у моїх некромантів заслабкий захист я ж особисто їм більше половини знесла. Треба з цим щось робити. Зайшла до своєї свідомості у кімнату поспілкувалась з примарами, витягла з них павучка як для Грума, так і для Ала, але ще вирішила спробувати зробити для Хала. Він в мене зовсім ніколи магію свою не вливав, але все ж таки декілька ударів від нього я пропустила. Було важко, але таки витягла і для нього. Відкрила очі і лежу збираючись з силами і думками.

   Тихенько піднялась з ліжка, накинула халат і попрямувала до лабораторії. По дорозі згадуючи структуру, магічні властивості і активацію тих намистин , які показував Хал. Дякувати Моїру він дозволив мені користуватися напівдорогоцінним камінням. Пригадавши колір аури своїх некромантів, для Алара вибрала хризопраз, а для Лейфа топаз. Зафіксувала каміння і почала працювати обережно і повільно вливаючи в ці камені життя . І в останній момент перед тим, як закрити намистинку, закинула чорного павучка, який в очікувані коли його звільнять перетворився на маленьку чорну кулю всередині. Тепер треба чекати поки магія в камені закріпиться. Спробую обрати камінь для Хала і зроблю для нього щось подібне. Пригадала колір очей хлопця про який колись говорила моя помічниця і вирішила обрати шпінель. Все одно вони перетворяться на золотий з перламутром, але мені хотілось саме для кожного окремо обрати камінь. Проробила те саме і з каменем для хлопця. З ним вже було легше працювати, мабуть руку трохи вже пристосувала. Перші намистинки вже прийняли магію, обрала для кожного мішечок його кольору, а для Лейфа ще й знайшла оксамитовий.

   - Ну і що ти тут робиш? - розвернулась перелякано, а за спиною стоїть Моїр, заспокоїлась.

   - Для початку добрий ранок, а після можна і питання ставити.

   В декілька кроків подолав відстань між нами і обійняв за талію, чогось мені ніяково від такої його поведінки, намагаюсь навіть не дивитися. Обережно торкнувся мого підборіддя і підняв голову, щоб подивилась йому в очі.

   - Ти тепер будеш уникати мене? - дивлюсь на нього невпевнено - Ти ще й закрилась повністю, взагалі не відчуваю.

   - Повір мені, якщо відкриюсь, тобі не сподобається. І кожен має право на другий шанс. Не поспішай палити мости.

   - Як цікаво. Я зачекаю на твої роз'яснення. - подивився мені за спину і зацікавився моїми творіннями - А зараз. Що це?

   І вже зовсім втратив до мене інтерес, підійшов близько до намистин роздивляється, але не торкається.

   - Вони індивідуальні? Для кого?

   Схрестила руки на грудях і дивлюсь на нього обурено, короткий погляд на мене і розсміявся.

   - Годі тобі, заспокойся. Дві я точно знаю для кого, а ось третя. Невже для мене?

   - Ні. - зробив вигляд, що образився - Ти не некромант, якщо від цієї інформації тобі стане легше. Вона для Хала.

   - Він від тебе нічого не візьме.

   - А ти вмов його. Це ж захист для нього. І коли він відправляється? Зможе передати мої намистинки?

   - Через годину я з ним відправляюсь і передам твої подаруночки.

   - Дякую.

   - Але будеш мені винна. - розвернувся і спостерігає за моєю реакцією.

   - Що попросиш за цю послугу?

   - Поцілунок, один, легкий.

   - Ти вважаєш, це адекватна поведінка для дорослого чоловіка?

   - Чом би і ні.

   - Можливо краще прийняти пропозицію імператора і прийняти титул леді.

   - Ну все, хороша моя, заспокойся. - підняв руки догори - Я пожартував. Почекаю коли сама захочеш цілуватися.

   - Дуже тобі вдячна. - підійшла і поцілувала у щоку, ледве торкнулась, щоб багато собі не фантазував.

   - Хоч так. І на цьому дякую. Все, іди відпочивати .В тебе ще до підйому часу достатньо. Проводжати нас не треба і я сьогодні буду тільки на вечерю.

   Складаючи обережно намистинки у мішечки, згадала які питання мене цікавлять.

   - Коли повернешся розповіси нам з Хел про відступників.

   - Обов'язково.

   Віддала цінні подарунки, поцілував мені руку і я пішла до себе. Вмостилась у ліжко і відчула, що нарешті заспокоїлась і справді можна трохи поспати.

   - Руна, час вставати. Ти щось сьогодні розіспалась?

   - Я пів ночі не спала. - відповіла відкривши очі, дивиться занепокоєно - Чого нервуєш?

   - Щось трапилось? Чого мене не розбудила?

   - В тій справі від тебе допомоги ніякої.

   Прикрила рот рукою, червона від вух до шиї. Зазирнула до неї, а там усі картинки з книг, які ми перечитали тільки образи мене і Моїра.

   - Ти про що думаєш? - я навіть підскочила з ліжка і дуже ніяково стало від того, що я побачила - У тебе дуже жвава фантазія, спробуй почати романи писати. Жах який. Тепер зрозуміло, чому пристойним дівчатам не можна таке читати.

   - В який ще справі від мене немає ніякого толку?

   - Невже тільки в цій? Я у шоці. Невже ти вважаєш що у нас з ним все на стільки швидко розвивається?

   - Ви обидва розумники і полюбляєте експерименти.

   - Ну дякую. - за розмовами зібралась дуже розлючена і знервована, я ж тільки заспокоїлась, тепер все з початку, вийшли з кімнати - Всього на всього намистини підготувала для своїх некромантів, захисні.

   - А для Хала зможеш зробити? - погляд теж занепокоєний - Я за нього дуже переживаю.

   - Не нервуй так, зробила і для нього. Він вже теж моїм став, але Карт попередив, що від мене нічого не візьме.

   - Все ж таки там був лорд Моїр. - і посмішка хитра.

   - Але не в такому вигляді, в якому ти собі уявила. - і теж посміхнулась.

   Спустились до їдальні, підійшов хлопець з прислуги і запропонував нам поснідати в альтанці, оскільки господаря нема, а нам чого сидіти у двох за великим столом. Тим паче усі вже знають, що нас дратує офіціоз. Ми погодились і він нас провів до саду. Виявляється вони вже все накрили там. Пояснила, поки я не під наглядом мені обов'язково треба помедитувати. Ключі ламаються самостійно і треба зрозуміти чому. Дівчина засмутилась бо поруч зі мною їй небезпечно знаходитись коли я займаюсь самоконтролем, але і сперечатися нема сенсу. Розуміє, що магу, особливо розуму ,потрібна концентрація на своїй свідомості , може статися новий зрив. Поснідали у саду із задоволенням, після помічниця пішла у бібліотеку, а я відправилась у спеціальну кімнату для медитацій і тренувань. Вмостилась зручніше посеред кімнати, скинула шпигуна-охоронця, хай перевіряє територію і пішла блукати своєю свідомістю. Пройшлась лісом все спокійно і стабільно. Зайшла в лісовий будиночок, помічники бігають наводять порядки, перебирають павутинки спогадів.