15

   Ранок. Відкрила очі перелякана. Найголовніше, щоб і його у свій сон не затягла. Застогнала дуже голосно, зайшла Хел і дивиться здивовано, ще зовсім не зібрана.

   - Не звертай уваги, тіло все болить через усі ці експерименти. Хочу ще повалятися. - помічниця кивнула мені і повернулась до своєї кімнати.

   І що це було? Звичайно радує, що все прийнятно і тільки поцілунками обмежились, але все це я вже проходила. Давай спочатку розберемося, що я відчувала під час поцілунків. Завмерла прислухаючись до себе. І знову почала хникати ховаючи обличча в подушках. Збудження немає такого як було з Лейфом, але і відрази нема як з Аларом. Тобто мені сподобалось, але не зачепило? Здається це майбутнє і безпосередньо сам поцілунок, це наслідки моїх дій, а що до цього призвело я погано пам'ятаю. Невже так шокувало це дійство, що я розгубилась. Сьогодні треба бути дуже уважною.

   Зайшла вже повністю зібрана Хел і присіла поруч на ліжко.

   - Як ти так швидко зібралась?

   - Я ж неймовірна. - і легка посмішка - Щось сталося? Ти знервована.

   - Мені наснився Карт. - прошепотіла я помічниці, ніби побоюючись що хтось нас почує.

   - І що? - теж пошепки запитала дівчина мене.

   - Ми цілувались. - взагалі одними губами промовила я.

   - Це було майбутнє?

   - Так, і залежить відповім я чи ні. Взагалі погано розумію, що за чим слідувало. Мабуть після зриву здібність повертається, але якось поки хаотично. Будемо на це сподіватися.

   - Тобто ти знаєш як себе поводити, але передивилась вашу близькість. - киваю головою не в змозі відповісти - Можливо після того як з ключами не вийшло, твоя магія шукає вихід для тебе.

   - Це взагалі нормально?

   - Сама у шоці. Хоча для вас, розумників, багато, що є нормальним.

   - Головне поводитись природньо, якщо він це теж бачив, то хай вважає що це його фантазія.

   - А як він це міг бачити?

   - А я Грума затягувала у свої сни. Тільки з ним все було дуже відверто. Він навіть якийсь час вважав, що це я наведенням страждаю.

   Помічниця прикрила рот рукою шокована.

   - Я тобі не заздрю.

   Швидко зібралась, вдягла сукню в світлих тонах, прикрас мінімум. Враховуючи, що сьогодні я кудись відправляюсь і там буде імператор, Хел вмовила мене трохи косметики додати, щоб підкреслити виразність очей і губ. Пригадала сновидіння, про губи взагалі говорити не хочеться. Я навіть не можу для себе точно відповісти, мене поцілунок лякає бо це є зрада Лейфу, чи те, що я починаю сприймати це як правильну дію. Невже і справді від того, що не можу пробачити собі скоєне, шукаю інші варіанти для себе. Закрила в помічниці спогад про нашу розмову і тільки після цього вийшли з кімнати.

   Карт, як завжди, вже чекав в їдальні. Очі світяться, але повністю емоції сховані. Чого це він тепер від мене ховається? Підійшов і простяг руку, пропонуючи допомогу.

   - Ти сьогодні неймовірна. Очей не відвести. - поцілував руку обережно - Кого збираєшся з розуму звести?

   Посміхнулась у відповідь, а сама намагаюсь хоч щось в ньому побачити.

   - Не вигадуй. Хел пояснила, що блідою і непримітною неприйнятно з'являтися перед імператором.

   Кивнув головою, відповідь йому сподобалась.

   - Зараз після сніданку одразу відправляємось. Помічники залишаються на одинці. - короткий погляд на них - Я можу на вас покластися? Дурниць не наробите?

   Дівчина спокійно хитає головою, а хлопець здається і дивитися на нас боїться. Поснідали швидко, за весь час так і не змогла відчути розумника. Піднявся зі свого місця, я теж піднялась, не чекаючи, поки підійде і запропонує допомогу. Огорнув нас золотим туманом і тільки після цього дуже обережно обійняв за талію. Спочатку лячно було дивитися йому в очі, пригадуючи події мого сну, але мені набридло, що він повністю від мене закритий. Підняла погляд, а він дивиться на мене з якимось очікуванням.

   - Чого ховаєшся від мене? - після мого питання притиснув до себе сильніше, нахилився до вуха.

   - Боюсь налякати своїми бажаннями.

   Важко говорити після такого одкровення.

   - Ще зарано для бажань.

   - Це для тебе зарано, а я занадто вже засидівся в очікуванні, що хтось прийде і мене врятує.

   - Тому і заховався, щоб не злякати потенційну рятівницю?

   Засміявся мені у шию і не намагається на мене подивитися.

   - Давай поговоримо про це вдома. Ми вже на місці і треба трохи зібратися емоційно для серйозної справи.

   Я і зібралась, прибрала зайві думки, емоції. Перед тим як розвіявся туман Карт перестав тримати мене за талію, взяв за руку і ніжно поцілував. І тільки на цьому моменті туман і зник. Стою дивлюсь йому в очі шокована такою поведінкою. Провів до столу і всадив на стілець.

   - Вибач, я зараз повернусь. Деякі формальності. - кивнула йому з легкою посмішкою, а сама дивлюсь навколо себе.

   Приміщення дуже схоже на ті, що в академії для занять з самоконтролю з таким самим дзеркалом на усю стіну і я впевнена, що за цим дзеркалом є спостерігачі. Підійшла ближче, хотілось перевірити хто знаходиться по ту сторону, але відволіклась на невеликі магічні кристали по периметру дзеркала. Простягла руку до них і відчула тепло яке дуже легко сприймає мою магію. Зайшов Моїр і підійшов впритул до мене майже обійняв, дивлюсь на нього через дзеркало, а він, посміхаючись, теж дивиться на мене. Відчуваю провокацію і не мене провокує, це дуже образливо.

   - Я твоя власність? - перестав посміхатися і в мить став серйозним.

   - Ні в якому разі.

   - Тоді не використовуй мене у своїх іграх. Інакше я спробую дізнатися для кого ти це робиш.

   Продовжую дивитися у дзеркало, а в голові думка. " А якщо там знаходиться Грум?" Настільки поруч, що мені навіть страшно стало. Розвернулась перелякана до розумника і бажання втекти звідси я не хочу бачити в очах Лейфа біль від розчарування в мені. Помітив мою реакцію, торкнувся мого плеча.