14

Обидва опинилися в тому, що колись було кімнатою, двері знесені з петель, зимовий ліс понівечений. Я обернулась навколо і мене все це обурило.

   - Мої хороші, все на оновлення і негайно, за ніч щоб все було як раніше, а я піду добивати цю тварюку.

   Збиралась зайти до лісу, розумник вхопив за руку і розвернув до себе.

   - Ми можемо туди зайти?

   - Можете. Тільки ні яких шпигунів. - поглянула на хлопця - Ні якого захисту. Інакше почнуть знищувати. Зрозуміли?

   Кивнули обидва головою, Моїр руки за спину, темний повторив його дії і пішли за мною. Вилетіла з лісу примара з бажанням напасти. Підняла руку до гори.

   - Вони мої! А ти не голодний.

   Образився і полетів назад. Присіла простягла руку до снігу, в мить павучок заскочив мені на долоню, прикрила очі продивляючись, що тут відбувалося.

   Біле світло несподівано почало випалювати кімнату і продератися у стіну де були приховані двері. Після зламу з'явився чоловік і почав трощити все навколо до чого тільки торкався, чим і спричинив хвилю болю. Награвшись зі мною, зайшов у ліс, скинув з руки золотих величезних жуків, які почали розбігатися і щось вишукувати і знищували на своєму шляху маленьких павучків які їм траплялися. Як би він знав що тут усе з них створено. Відчув, що жуки його кудись запрошують. Попрямував в тому напрямку, а павучки вже почали поїдати жуків. Розумник зрозумів, що щось не так, але вже пізно. Налетіли примари, навіть намагався знищити одного з них, але тепер вони їдять його.

   Іду розлючена далі і вже на снігу видніються криваві сліди. Карт торкнувся мого плеча, розвернулась до нього, а він в мене вдивляється.

   - З тобою все гаразд? Ти дуже знервована.

   Посадила павучка йому на руку, завмер і дивиться кудись в далечину.

   - Додивишся, передаси наступному.

   За деревами помітила цю сволоту, лежить і все намагається кудись повзти.

   - Ну привіт. - з розбігу вдарила ногою в обличча, кров почала стікати з нього ще інтенсивніше - Це тобі за мою кімнату і помічників.

   Примари розлетілись і очікують коли закінчу спілкування. Підійшов Моїр, вдивився в обличчя і теж збирався вдарити магічно. Піймала за руку.

   - Ти пам'ятаєш, що не можна? - а в очах повна спустошеність, торкнулась обличчя - Ти йому довіряв?

   Намагається опанувати себе, підійшов темний і уважно спостерігає за примарами.

   - Це не твоя магія.

   - Я знаю. - продовжую дивитися в очі Карта - Хто він?

   - Він був моїм наставником. - потихеньку вливаю в розумника життя, щоб заспокоївся.

   - Ким би він не був для тебе. Не віддам для помсти. - відкрив рота, щоб посперечатись, вказала рукою на примар - Це їх здобич.

   Чоловік прийшов до тями і почав кашляти. Поглянув на нас і почав реготати.

   - Ти завжди жінок підбираєш за катом?

   Моїр сіпнувся в бік чоловіка, але я не пустила, дивлюсь в очі.

   - " Заспокойся. Це провокація, якщо магічно поведешся тебе почнуть з'їдати. Я не готова дивитися на твою смерть. Ти мене чуєш?"

   Поки зверталась до нього подумки. Встиг заспокоїтись, виставити захист на спогади, торкнувся моєї щоки.

   - " Дякую." - з посмішкою хижої тварини відповів мені Карт.

   Повернувся до чоловіка і присів поруч.

   - Тепер мені багато, що стало зрозуміло, Ховрат.

   Знову сміх від чоловіка і навіть намагається сісти, але з силою примара вдарив його у груди і він знову впав на сніг.

   - Ти вважаєш, що розмови допоможуть тобі втекти? Я вже розкидала шпигунів в твоєму маєтку, захистила твоїх жертв від тебе і на час твоєї смерті ніхто і не здогадається, що ти помер. Підміну я теж вже відтворила.

   Дивиться з невірою на мене.

   - Ти примітив і слабка дурепа, яка бігає від одного чоловіка до другого і намагається краще влаштуватися в цьому світі.

   Тепер моя черга сміятися. Сіла поруч з ним і приклала руку йому до лоба.

   - Це ти примітив, сильний, розвинений магічно, але примітивний. Що ж ви усі вибудовуєте свої свідомості однаково! Вважаєте я буду ходити вашими шляхами? Я хочу одразу в середину найважливішого.

   Чоловіка почало крутити від болю, вивертати, пальцями які вже роздерті до кісток, намагається чіплятися і повзти від мене.

   - Я інших з'їдала, обережно і майже безболісно, але ти не заслуговуєш на таку смерть. Я бачу скількох дітей ти замучив за для своєї сили, ти впевнений був, що здатен будь кого зламати.

   Від криків вже і з горла потекла кров, дивлюсь примари на низькому старті, павучки теж очікують поки я награюсь. Вдавила пальці йому у скроні до хрусту черепа.

   - Швидко виймайте все до чого дотягнетесь. - наказала шпигунам і сотні павуків почали набігати на чоловіка і зникати в ньому.

   Поглянула на некроманта той ледве тримається, щоб не виставити щит, коли повз нього пробігають павуки, а Моїр очей від мене відірвати не може із захватом. Хоча я очікувала, що навпаки побачу відразу від себе, коли скривавлені павуки почали вибігати з самовпевненого розумника.

   - Можна я свідомість втрачу?

   Ми з Картом здивовано подивились на темного, бідненький здається забув, як дихати і зараз помре.

   - А там Хел за нас переживає. - промовила в нікуди з посмішкою я, розлючений погляд на мене, але вже опанував себе.

   Коли вибіг останній павучок, торкнулась ніжно його пальцем і він побіг по своїх справах. Ховрат лежить без сил на снігу.

   - Ці потвори безконтрольні, ти по факту у своїй свідомості ніхто.

   - В тому то і справа, що це їх світ, а для мене це дім. Мені є куди втекти від реального світу і вони зроблять все ,щоб я вижила і їх не знищила. Все що ти зараз бачиш, це і є центр свідомості, у мене немає межі, саме через це я відтворюю декілька свідомостей одночасно. Ви усі так сконцентровані на захисті головної частини, що зайняті вибудовуванням межі.