13

   Як тільки  розумник вийшов з кімнати в мить забігла Хел, швидко допомогла вдягтись, дивиться з цікавістю.

   - Ти чого?

   - Я не збираюсь тебе повчати, не маю на це право, але дуже хочеться запитати.

   - Так питай.

   - Ти серйозно будеш розглядати варіант з лордом Моїром?

   - Я поки ще не знаю. Коли зніму ключі зі своїх почуттів тоді і вирішимо як жити далі. А що?

   - Я не розумію як для себе позначати цю ситуацію. З одного боку розумію, що розумники скоріше вб'ють свого кривдника ніж пробачать, звичайно залежить від ступеню образи, а з іншого -невже і справді так легко знищити спогади і почуття.

   - Ураховуючи, що ми з Картом спілкуємось і постійно намагаємось більш пройнятися одне одним, то не так то і легко все це. Ти вважаєш, він працює зі свого маєтка бо йому так подобається? - дивиться на мене з запитанням, виходячи з кімнати - Ні, він теж на одужанні. Там знаєш які ключі виставлені? Коли я вкрала важливий спогад і зробила дуже слабку підміну він навіть не помітив. І не тому, що він не уважний маг, а банально рука не піднімається знищити ці спогади і передивлятися теж не в змозі.

   Помітила нашого наглядача, який відділився від стіни і попрямував позаду нас. Не звернули на нього увагу і демонстративно виставила захист зі спини. Щоб не чув про що ми говоримо і навіть не намагався проявити якусь активність в наш бік. Хел теж не реагує на нього.

   - Просто це неприйнятно залишатися у кімнаті вам на одинці. Я за це переживаю.

   - Ти переживаєш, що у нас щось відбудеться? - посміхнулась з цікавістю - Він звичайно гарний чоловік, цікавий, розумний, але навряд хтось із нас спроможний на такі дії.

   - Ні, я не про це. А якщо хтось почне розповсюджувати плітки, що у вас щось було? Це ж дуже може вдарити по твоїй репутації.

   Розсміялась в голос навіть сльози з очей, а вона дивиться якось навіть ображено.

   - Ти забула, я розумниця, якщо що. Будь кого, хто дозволить собі про мене хоч щось говорити за спиною, замучу до смерті, тим паче Моїр дав дозвіл на будь які дії. І ще одне: я не є незайманою, я була заручена з іншим чоловіком і майже його вбила, від чого усі домовленості розірвані і тепер я живу з розумником, як нестабільний маг. Фактично пришалепкувата. А тепер питання: чия репутація постраждає більше, якщо у нас щось і відбудеться?

   - Не тіш себе думкою, що моя. - помітила, що Карт чекає нас у їдальні і дуже уважно прислухається до нашої розмови - Мені до вподоби, що ти вже розмовляєш на цю тему. Треба частіше проводити з тобою час на одинці.

   - Добрий ранок. Зачекався вже мабуть?

   - Добрий. Не дуже. Завдяки твоїй неймовірній помічниці я твого запізнення навіть і не помітив.

   Провів до мого місця, поцілував руку. Хал намагався теж проявити увагу до моєї помічниці, але вона не дочекавшись на його дії все зробила самостійно. Ми з розумником тільки прослідкували за цікавою картиною і навіть помітили невеликий сплеск емоцій у хлопця. Карт нахилився до мого вуха.

   - Ти що зробила з дівчиною, чого вона не реагує?

   - Ключі, хороший мій, ключі. - теж пошепки відповіла йому.

   - Ти, я дивлюсь, дуже здібна. Тільки прийшла до тями, а вже почала грати. Мені виставиш? - питає і посмішка провокуюча.

   - Ні, ти сам здатен на це, було б бажання.

   Сніданок пройшов в тиші, нам з Картом було цікаво спостерігати за емоційними гойдалками темного, я декілька разів підкинула підсилювання спогаду на нічне сновидіння, від чого хлопець в мені майже отвір просвердлив своїм поглядом. Розумник не витримав і просто почав сміятися.

   - Слухай, досить вже на сьогодні знущань над ним. Мені звісно все подобається, але переживаю, що серце не витримає.

   - Ну добре, вмовив. Є надія, що на перший раз зрозумів свою помилку. І на майбутнє двічі подумає перед тим як мене називати недолугою.

   - Чим збираєшся сьогодні зайнятися?

   - Навчання в першу чергу. Може хоч заочно дозволять закінчити академію.

   - Навіщо це тобі? Мені не важливо буде у моєї дружини вища освіта чи ні.

   - Ти вже все вирішив? - підперла руками підборіддя і дивлюсь на розумника з захватом - А я все переживала, що тобі не подобаюсь. Тоді ніякого навчання, вирішуємо питання моєї стабільності і граємо весілля.

   Піднявся з-за столу з легкою посмішкою, але все одно занадто серйозний.

   - Не переживай, ти мені подобаєшся, але вибач, трохи перегнув. Навчання і стабільність на першому місці. Гарного дня, поводьтесь пристойно. Скоріше за все мене не буде весь тиждень.

   - Щось трапилось? - якось мені не по собі за нього, відчуття навіть, що переживаю.

   - Приємно, що ти нервуєш через мене, але все добре. Треба розібрати справи які накопичились.

   - Гарно тобі попрацювати, буду сумувати і з нетерпінням чекати.

   Теж піднялась з-за столу і збиралась іти до бібліотеки. Мить і я в золотому тумані, а поруч стоїть Моїр і майже торкається рукою талії. Такою поведінкою дуже здивував, очі світяться, знервований, дихання важке, відчувається занепокоєність.

   - Навіщо граєш в цю небезпечну гру.

   - Заспокойся, я не граю з тобою. - поклала руку на плече - Це єдине, чим можу тобі віддячити за те, що ти зробив для мене.

   - А знаєш це приємно коли тебе хтось чекає і сумує.

   - Знаю. - і посміхнулась йому щиро - Ти мені даси намистину для зв'язку з тобою, чи мені через Хел до тебе звертатися.

   - Поки не дам, тобі ще небезпечно. - і все ж таки обережно обійняв, подивилась на нього втомлено - Ну вибач, хочу відчувати твої емоції.

   - Тобто ти гратися не перестаєш, а мені заборонено? - прибрав руку з талії і взяв мою руку.

   - Знаєш мені дуже давно не було так весело, з твоєю появою тут все ожило.

   - Дякую за відвертість.

   - Все, мені вже час, вперше в житті запізнююсь. До побачення. - поцілував руку і зник.