12

Дивиться в очі і не відводить погляду, дивлюсь у відповідь. Відчуваю, що щось шукає, але не в мені, а в собі. Посміхнулась, мить і вже ми в кабінеті. Продовжуємо стояти.

   - Чого смієшся? - і такий загадковий.

   - Знайшов, що шукав? - здивувався моєму питанню, але продовжує тримати.

   - А ти знаєш, що я шукав? - продовжує грати в загадковість, вільну руку поклала йому на шию і притягла його ближче до себе і прошепотіла на вухо.

   - Хоч якісь почуття до мене.

   Завмер і дуже напружений. З шиї спустила руку на груди приблизно де знаходиться серце.

   - Непогана заміна на твоє кохання, але для цього треба хоч щось відчувати самому.

   Дуже гучно видихнув.

   - Тебе це не бентежить?

   - Ні. Якщо вже говорити про перспективу і можливість знищення себе з чужої свідомості, то це непоганий варіант.

   - Ти так зараз говориш, бо виставила усі можливі ключі на своє кохання, коли доведеться робити вибір тоді я тебе вислухаю.

   - Вмовив. Пізніше повернемось до цієї розмови, а зараз прибери від мене руки. Не можу сказати, що це неприємно, але дуже неприйнятно.

   - Вибач.

   Відпустив і пішов до свого столу, рукою запропонував сісти навпроти. Сіла і чекаю, поки відкриє якісь документи.

   - Ти знаєш чого студентка Ловіса Корт тебе ненавиділа?

   - Точно не скажу, я нульова була. Можливо слабких терпіти не могла.

   - Ні. Вона розумників терпіти не могла.

   - Але ж я не була розумницею і бачила, як вона над іншими нульовими знущалась.

   Дивлюсь на нього не розуміючи, а він чекає коли мій мозок почне працювати в правильному напрямку.

   - Звідки вона знала, що я розумниця?

   - Молодець, починаєш ставити правильні питання. Її матір була одна з тих кого знищив Лейф.

   - А я тут до чого?

   - Бо її та потвора не встигла з'їсти. Коли почалось знищення, розумники накинулись на своїх близьких не приховуючись з надією, що від темного зможуть втекти, або подолати. І вона двох своїх доньок знищила, а цю не встигла. - дивлюсь на нього перелякано, а він посміхається. - Що шкода її стало?

   - Це звичайно жахлива ситуація, але не виправдовує її вчинки в майбутньому.

   - В тому-то і справа, що можливо і виправдовує.

   - Тоді навіщо ти її стратив як мага, якщо можна було б розібратися?

   - А ти для мене більш цінна ніж вона.

   - Це упереджене відношення як для судді.

   - Хто мені заборонить? Тим паче знущання було не тільки над тобою, шантаж, примус до незаконних дій, приниження і багато чого ще. У неї був набір крові і волосся інших студентів. Навіть якщо все це через її матір, все одно неможливо виправити.

   - Добре з цією тварюкою мені зрозуміло. Що до Івара і Сольвейг?

   - А що ти знаєш про цю дівчину анімага? Бо я хотів її допитати, але не дозволив професор Красс і за неї взяв відповідальність на себе.

   - Непогана, старанна і до втрати розуму закохана в професора Красса, а він, я так розумію, в неї. Ловіса її шантажувала тим, що у ліжко до нього відправить, якщо та не погодиться використати свої здібності на Іварі. Тільки чому професор ніяк себе не проявив по відношенню до Солі, не розумію, це дало б можливість уникнути частково цієї ситуації.

   - Бо коли він тільки прийшов до академії, одна стерво його майже підставила. Його врятувала леді Строн. Розумієш, анімаги мають в своїй поведінці тваринні повадки і дуже нестримні, якщо накриває пристрасть.

   Чогось я собі уявила двох анімагів під час пристрасті і мені стало ніяково. Поглянула на розумника, а він посміхається.

   - Ти зараз це спеціально мені сказав?

   - Така мила реакція. Що саме уявила?

   - Так я тобі і розповім про свої фантазії.

   - От тепер мені дуже цікаво.

   - Нема там нічого цікавого у мене замало досвіду.

   - Виправимо. - і посмішка ну дуже хижа.

   - Досить вже. І що, він не втримався?

   - Майже. Скандал був гучний. Ейра тоді звернулась до мене за допомогою. І батьки тієї дівки з ганьбою втікали, як найдалі від академії і навіть з рідного міста.

   - Вона єдина на чиє прохання ти відповіси.

   - Чого ж? Я і на твоє відповів миттєво. Пам'ятай про це, я міг почекати поки ти усіх там повбиваєш.

   - Ти шляхетний чоловік і ні в якому разі не вчинив би так з бідною і нещасною дівчиною, яка потрапила в біду. - і як найбільше захоплення в голосі до нього, посміхається.

   - Продовжуй, мені подобаються лестощі.

   - Тим паче, якби я усіх повбивала, перед ким би ти вихвалявся своїм вчинком?

   - Ну все, ти бачиш мене наскрізь. І, до речі ,очі твої починають світитися, магія повертається в звичний напрямок.

   Покрутила головою в пошуках дзеркала, вказав мені рукою на скляні дверцята шафи. Підійшла і помітила, як зіниці захоплює сяйво і дуже зраділа. Повернулась до Карта щаслива, як мале дитя якому повернули улюблену іграшку.

   - Я тепер можу зробити підміну, або наведення.

   Розсміявся в голос.

   - Тільки не сильно знущайся з мого помічника.

   - Я тільки трошки. До речі, а ти можеш перевірити: я як життя перегоріла?

   Задумався, приманив рукою до себе ближче.

   - В тобі його було достатньо?

   - Я в леді Строн і в пана Гвенні його вливала.

   Піднявся зі свого місця підійшов до мене вдивляючись кудись в середину. Повернув до себе спиною і приклав долоню між лопаток і повільно по хребту спускає руку до попереку. Зупинився і ми удвох до чогось прислухаємось. Схилився до вуха ближче руку так і тримає.

   - Майже перегоріло, але відродиться, трохи треба почекати.

   Підняла очі у вікно навпроти якого ми стояли і зацікавилась нашим відображенням. Розумник теж через нього на мене дивиться. У обох світяться очі, стоїмо неприпустимо близько один до одного, схожі на пару, але відчуття що обидва зламані. Простягла руку до скла.