11

Відкрила очі в стемнілій кімнаті. Сіла на ліжко, сили повертаються, вже не хитає, але в голові якийсь хаос. Підійшла до вікна, легкий вітерець повіяв у обличча, помітила в далечині неймовірні гори зі сніговими шапками, а на луках перед горами різнобарвні квіти як навесні, хоча зараз майже зима. Така краса, розкинула руки насолоджуючись відчуттям польоту. Емоції повертаються і бажання у всьому розібратися теж. Мої помічники швидко працюють. А давайте поки заховаємо усі події сьогоднішнього ранку і коли я буду впевнена у своєму контролі, почнемо розбиратися.

   - Ти все ж таки дуже гарна, є чим порадувати чоловіче око.

   - Ви поважний чоловік і ось так вриваєтеся до незаміжньої дівчини у кімнату. Ви ж мене компрометуєте. - розвернулась до Моїра, а він посміхається.

   - Твоя помічниця ще не повернулась, а я відчув, що ти прокинулась і вже щось коїш у своїй свідомості. Занервував, що якусь дурницю зробиш. Вибач.

    - Та нічого. Куди поділи Хел? - підійшов ближче, продовжуючи роздивлятися мене - Відчуття, що ви давно жінок не бачили.

   Зазирнув в очі, а я схрестила руки на грудях. Посміхнувся, відповіла йому на його настрій.

   - Бачу, що вже привела себе до ладу, але емоційно, ще нестабільна. І взагалі поважні дівчата мають червоніти в таких ситуаціях.

   - Обов'язково запам'ятаю ваші настанови. Так де моя помічниця?

   Відвернувся, зазирнув в непримітну шафу, знайшов халат, передав мені.

   - Відправив у крамницю, щоб купила необхідні речі для тебе. У неї було замало часу на збори і тому вона взяла тільки необхідне, а все інше вона розрахувала, що купимо. Так що я вже в тебе вкладаюсь фінансово.

   - Не переживайте в боргу не залишусь. Як тільки моя сестра дізнається, що я проживаю в чужому маєтку вона вмить вирішить це питання.

   - Твоя сестра завідує твоїми збереженнями?

   - Ні. Цим більше займається мій брат. Там складна система оборотів, я туди не лізу. Не моє це.

   - Зрозумів. Розумниця, яка не розбирається в фінансах. І я вже казав на ти зі мною, будь ласка.

   - Навіщо тобі це потрібно, Карт? - прошепотіла і спостерігаю за його реакцією.

   - Тепер я розумію Грума. Важко встояти перед такими провокаціями, але ж він мене вб'є коли дізнається.

   - Так він же тепер не мій наречений, а ось ти зголосився зайняти його місце.

   - Слушна думка. Треба все правильно обміркувати, хоча все одно він мене вб'є, щоб ти овдовіла. - розсміявся в голос і настрій, дивлюсь, злетів в гору, хоча до цього був занепокоєний, відчувши це теж розслабилась.

   - Поясни, чого браслет мене знищував?

   - Він не знищував, він нагадував кого ти вбиваєш, а оскільки ти вбивала через Грума себе, браслет ввібрав забагато твоєї магії і не витримав, банально перегрівся.

   - Я ж могла без руки залишиться.

   - Твої помічники не дали б цьому статися. - відповів мені і завмер прислухаючись – О, повернулися наші помічники.

   - Тільки не кажи, що твій помічник, це той некромант?

   - А що, не сподобався? - ще один сміх - А я вважав, що у тебе фетиш на некромантів?

   - Знущаєшся?

   - Так, трохи.

   Зайшла Хел, прискіпливо подивилась на мене, розвернулась до дверей і дозволила зайти тому некроманту, який мене провокував в минулу нашу зустріч. Зайшов з пакунками у руках все виклав на стіл, подивився на Моїра з питанням, той йому махнув рукою і хлопець швидко вийшов.

   - Через годину буде готова вечеря. Не запізнюйтесь.

   - А де твоя прислуга, чого я нікого не відчуваю?

   - Вони усі під розумників навчені, тим паче я попередив, що у нас у гостях нестабільна розумниця. І тому поки я їм не дозволю і близько до твоєї кімнати не підійдуть.

   - А можна я постійно буду нестабільною?

   - Ні, моя хороша, в нас з тобою ще багато справ і твоє одужання.

   Знову підійшов ближче, зазирнув злегка у свідомість, посміхнувся і нарешті вийшов.

   - Як ти себе почуваєш? Мене лорд Моїр запевнив, що прослідкує за тобою, як тільки прокинешся. Я дуже нервувала.

   - Все гаразд. Почуваю себе вже набагато краще. Усі спогади, які мене можуть зараз дестабілізувати заховала. Потім буду себе аналізувати. Ти як?

   - Я вже познайомилась з усіма мешканцями маєтка, вони усі дуже чемні і привітні. Окрім цього Халвора, занадто затиснутий, але ми і з цим розберемося.

   - Хто?

   - Ну цей некромант, помічник лорда Моїра, Халвор Грот, двадцять три роки, вже досяг вищого рівня, в академії не навчався. Як на мене - занадто самовпевнений і знервований по відношенню до навколишніх, але дівчата у найближчому місті розум від нього втрачають. Поки хлопець речі в карету складав, мені мало волосся за нього не повисмикували, але як тільки повернувся - в мить усі порозбігались і більше не відходив від мене.

   - Щось забагато в цій кімнаті про нього? -  допомагає мені вдягатися, а я дивлюсь на неї хитро.

   - Я так не думаю, просто ми пів дня з ним разом провели.

   - Я все зрозуміла. - цікаво, емоційно дівчина спокійна, але щось схоже на зацікавленість вже з'являється.

   - Я вже обрала нам кімнати, вони будуть суміжні. Їх приводять до ладу, єдине Моїр попередив ніяких чорних кольорів, а в речах щоб були присутні білі і золоті.

   - Це він так з мене знущається.

   Нарешті вдяглась, подивилась в дзеркало. Смак у помічниці неймовірний.

   - Я так зрозуміла, ти вирішила обрати щось середнє.

   - Ну так, не вашим і не нашим. Будеш сьогодні у смарагдовому з золотом.

   - Дякую.

   - Я теж зараз швидко переодягнусь, трохи забруднилась поки їздила по крамницях.

   Посміхнулась помічниці і пішла доводити свій образ до досконалості. Вона вибрала сукню бірюзового кольору. Прибули до їдальні вчасно, оскільки Хел вже усе знає, що і де розташоване. Я просто взяла її під руку і слідувала за нею. Розповіла, де тут знаходиться неймовірна бібліотека і спати сьогодні вже будемо у нових кімнатах. Коли спустилися на вечерю, звернула увагу, що нікого окрім Моїра в кімнаті не було, посередині стіл, накритий на чотирьох і чоловік стоїть в очікуванні, дивиться у вікно. Спустились по сходинках, розумник розвернувся до нас, дуже прискіпливо подивився на мене з ніг до голови, посміхнувся і простяг руку, злегка присіла в реверансі і прийняла запрошення. Лорд повів мене до мого місця. Помітила, як у кімнату зайшов невпевнений в собі некромант, взагалі незвиклий до такої вечері і від того ще й розгублений. Хел посміхнулась йому і взяла його під лікоть, трохи розслабився і теж супроводив її до свого місця. Чоловіки всадили нас за стіл, дуже чемно і мило. Моїр навіть дуже ніжно поцілував мені руку, але мені все це почало набридати. Я зачекала поки вони теж вмостяться на свої місця, відчуваю, що Моїр ледве стримується, щоб не розсміятися. Підперла підборіддя рукою з легкою посмішкою, дивлюсь на розумника. Звернув увагу на мене.