10

Ранок незрозумілий, важкий, сльози на очах і не можу зрозуміти через що така реакція. Хел перелякалася через мене, оскільки у вісні я кричала. Почуваюсь розбитою і спустошеною, голова розколюється від болю і інколи морозить.

   - Слухай можливо ти захворіла, давай в лазарет відведу?

   - Мене Лейф з Алом зрадили. І я взагалі нічого не розумію, що мені наснилось. - знову сльози з очей і не можу заспокоїтись.

   Помічниця присіла поруч на моє ліжко, погладжує по голові обережно, намагається заспокоїти.

   - А давай леді Строн запросимо, вона нам допоможе? Лорда Грума все одно в академії ще нема, а Ал у твоєї сестри зараз.

   Прислухалась до розумної поради і стиснула біло-рожеву намистину. Поки чекали леді, Хел змусила мене піти прийняти душ і переодягтися. Через декілька хвилин почули стукіт в двері, мабуть леді теж тільки прокинулася. Помічниця швидко побігла відчиняти двері.

   - Що трапилось?

   Зайшла Ейра дуже стурбована, Хел тільки відійшла у сторону, демонструючи розгублену мене.

   Леді жахнулась мого стану, в мить зрозуміла, що я не контролюю себе емоційно.

   - Розповіси мені що трапилось?

   Підняла заплакані очі.

   - Я нічого не розумію. Мені наснився сон. Лейф мене зрадив і Ал теж, я заплуталась.

   Мене трусить, леді підсіла поруч і поклала руки на плечі намагаючись заспокоїти.

   - Лейф не може зрадити, це неможливо. Ти для нього єдина. Хоча Ал теж тебе не може зрадити. Щось я теж заплуталась. Давай по порядку.

 Схлипнула намагаючись заспокоїтись, але навіть вплив світлої взагалі не допомагає.

   - Ал і Лейф проти мене, захищають ту стерву, якийсь крокодил помирає на моїх руках і я його тягну до лазарету. Я не можу зрозуміти, що це.

   - Заспокойся. Ти можеш зрозуміти до чого тобі все це наснилося?

   Розвернулась до неї і дивлюсь прямо в очі з жахом.

   - Це майбутнє. І воно має статися оскільки я зовсім нічого не змінила, але я і не розумію, що я можу зробити.

   Сидимо в тиші і я перебираю намистини на руці, Лін відповіла, Ал відповів, сестру теж відчула, Хел поруч, а Івар тиша, стиснула сильніше і все одно немає відповіді.

   - Івар не відповідає.

   - Можливо ще спить, у них учора ввечері була гра з анімагами. - відповіла Хел і дивиться заспокійливо, як добре мати помічницю яка всю інформацію тримає в своїй голові, навіть про твоїх друзів.

   - Анімаги. Соля! - скрикнула я, скинула руку в гору і з неї зірвалися золоті нитки в різні боки – Сольвейг, де ти?

   Ейра прослідкувала за моїми діями і дуже здивувалась. Одна з ниток натяглась, як струна і я відчула від неї пульсацію, дівчинці боляче. Прикрила очі прорахувала траєкторію її місця знаходження.

   - Нам треба на полігон. - дивлюсь в очі Ейри – Негайно!

   Коли світло почало нас огортати, леді встигла сказати Хел, щоб бігла до леді Грум і та покликала Лейфа. Мить ми вже на полігоні стоїмо біля дівчини, яка лежить на піску і мучиться від болю, а професор Красс сидить поруч намагаючись зняти мою нитку.

   - Студентко Мелуш ти зовсім розум втратила?

   Якби він знав на скільки правий, а в мене голова обертом і я вже  нічого не бачу. Підійшла і вхопила за шию Солю і підняла до себе ближче.

   - Що ти наробила? Де він?

   Вона тільки плаче, проникла в її свідомість і зрозуміла навіщо вона це зробила.

   Ловіса погрожувала їй, що знищить життя подруги тим ,що теж відправить у ліжко до професора Красса, а оскільки вона в нього закохана їй було страшно пережити таку ганьбу. У Ловіси є і кров, і волосся дівчини так що до прокляття вона вразлива. І вона прибігла на полігон до професора щоб в усьому зізнатися. Ще знайшла інформацію на якому саме озері шукати Івара, оскільки на території академії їх три, а часу обмаль.

Подивилася на професора, він вже почав перетворюватись і готується до нападу.

   - Як би ви були сміливіше, вона б зараз не страждала. Самі вирішуйте як її покарати, коли вона вам все розповість.

   Кинула дівчину йому в руки впевнена, що піймає, мить і вже дивлюсь на леді, прораховуючи шлях до озера.

   - Дальнє озеро за лісом. - і знову світло охоплює нас і ми опиняємось поруч з озером.

   Леді вже ледве стоїть на ногах, але мені не до цього, залізла на половину у воду і тягну нитки на пошуки Івара, складно і дуже важко це робити коли свідомість змінена, але таки виймаю величезного крокодила, ледве вистачає сил витягти його на берег. Ейра дивиться перелякано, а тварина вже майже не дихає. Сиджу і вливаю максимум життя яке в мені тільки є. Цієї магії в мене мало і лікувати я не вмію, можу тільки трохи подовжити чиєсь життя і заспокоїти.

   - Ти впевнена, що це Івар? - показую на передній лапі браслет з намистинами і моя світиться золотим.

   - Соля вміє не тільки сама перетворюватись, але і інших перекидати у тварин.

   - Його треба в лазарет. Навіщо вона з ним так?

   - Шантаж.

   Обійняла тварину і простягла руку до леді.

   - Я вже не можу, примусовий перехід забирає більше сил.

   Підняла очі на неї, влила ще й в неї останні краплі магії життя і наказала до лазарету. Можливо, як маг життя я вже перегоріла, подивимось пізніше. Світло яке нас охопило вже почало світитися золотим. В лазареті нас зустріли і швидко почали працювати над моїм другом, виявляється там пару годин йому залишилось. Стиснула намистину для виклику Лін на лапі крокодила. Розвернулась до леді, яка вже була біліше, ніж завжди.

   - Тепер потрібно знайти ту стерву.

   - Заспокойся, будь ласка ,ти вже врятувала друга, а з нею ми розберемося пізніше.

   В очах темрява, ненависть охоплює, що значить розберемось пізніше, ця сволота взагалі про наслідки не думала і кого дратує теж, все їй сходить з рук. Скинула руку до гори на пошук красуні і відчула вона поруч з Лейфом, ридає тримаючи його за руки. Тягнусь до неї нитками, але не виходить.