8

Неймовірний ранок під спільним душем. Відчуваю себе щось занадто щасливою. Якщо кожен мій ранок буде настільки ніжним і дбайливим, я згодна залишитись в цьому полоні. Я задоволена усім, ставлення до мене дуже обережне. Іноді навіть здається, що спеціально заманюють, хоча мене запевнили, що ні в якому разі. Познайомилась з прислугою, Ханс пояснив, що вони навчені під мага розуму і ніяких незрозумілих ситуацій не буде. На тренування мене не відпустили і пояснили, що сьогодні завітаємо до Моїра у гості.

   - Чого не попередив раніше? - обурилась я.

   - Не хотів. - посміхнувся у відповідь - А якщо чесно до останнього не знав вільний він сьогодні чи ні. Тільки з ранку надійшло повідомлення, що нас чекатимуть о десятій.

   - Чого тоді так рано розбудив, могли б іще повалятися у ліжку?

   - Хотів поснідати разом з тобою. Мені зараз треба на годинку в академію і я одразу повернусь.

   - Тобто я залишуся одна в твоєму маєтку?

   - Ні, ти залишишся не зовсім одна в нашому маєтку. Знову щось задумала?

   Уважний погляд в середину мене. Якби це хоч якось на мене діяло.

   - Ні в якому разі. Візьму книги, які учора мене зацікавили, і піду читати у неймовірний сад.

   - Добре. Ти ж розумничка і дурниць робити не будеш? - і посмішка така ну дуже хитра.

   - Ти ж мене знаєш, я дуже слухняна і обережна.

   І теж посміхаюсь, піднявся з-за стола, підійшов до мене, простяг руку з очікуванням, що відповім на його жест. Без питань відповіла і стою поруч з ним.

   - В тому то і справа, що я тебе вже вивчив. І щось не впевнений, що можу залишити без нагляду. - обійняв і обережно поцілував, в свою чергу обійняла його за шию і відповіла на поцілунок. Заспокоївся трохи.

   - Ну запроси сюди Ала, ми з ним позаймаємось поки тебе не буде. - судячи з його емоцій погана ідея - Ти йому досі не довіряєш?

   - Довіряю, але ідея погана. Тим паче ти можеш його вмовити на якусь справу.

   - Тоді вирішуй сам. А мені треба переодягтися і перейти до отримання нових знань.

   - Добре, я постараюся, як найшвидше повернутися. - Ще один поцілунок і зник в темряві.

   - Мені запросити дівчину з прислуги, щоб вам допомогла?

   Як тільки зник Грум в мить поруч опинився Ханс. Відчуття, що йому господар наказав від мене не відходити.

   - Не потрібно, сама впораюсь.

   Посміхнулась йому наймилішою посмішкою і пішла до своєї кімнати, схилив голову мені у відповідь.

   - Все одно до вашої кімнати відправлю помічницю, можливо вам знадобиться її допомога.

   - Тоді якщо вже так сталося, хай перенесе книги з бібліотеки у сад в альтанку і чаю з печивом.

   - Добре, я передам.

   - Дякую.

   І побігла до себе, зайшла у кімнату ,в яку навіть Грум до мене точно не зайде. Сіла на підлогу, випустила охоронця. І вмить до своєї свідомості. Кинула заклик розумникам про те, яка я бідна і нещасна. Можливо виявиться, що тут поблизу теж будуть розумники під прикриттям. Подивимось, що можна буде в цій місцевості упіймати. Все зробила як найшвидше, охоронець спокійний. Переодяглась в іншу сукню, більш презентабельну, і пішла до саду. Там вже все було підготовлено і дівчинка дуже молода, як для прислуги, крутилася поруч із альтанкою в очікувані мене. Зовнішнє дуже гарна і витончена: з золотим хвилястим волоссям, зібраним в легку косу і світло зеленими очима. Кинула щупальце, на мене жодної зайвої думки, тільки очікування наказів. Цікаве навчання.

   - Як до вас звертатися?

   - Моє ім'я Хеллєна без роду і статусу.

   Зрозуміло, сирота яку так ніхто і не прийняв в свій рід.

   - Можна я буду звертатися до тебе Хел?

   - Звичайно ,без проблем, як вам завгодно.

   - Давно ти тут працюєш?

   - Другий місяць. Мене пан Країн готував до приїзду мага розуму.

   - Скільки тобі років?

   - Повні двадцять.

   - Ханс спеціально підібрав для мене майже однолітку?

   - Скоріше за все, щоб ви не сумували, але не переживайте, я вже всьому навчена і будь яку розмову готова підтримати, і дітей доглядати, і декільком мовам навчена.

   Здивувалась її промові, відчула, що дуже нервує, боїться, що вигоню.

   - Магією знання вкладають?

   - Так. - і дивиться в очікуванні.

   - Я тебе відчуваю. Чого нервуєш?

   - Вибачте. - в мить емоції зникли - Від мене відмовились в двох попередніх маєтках, через мій вік. Занадто юна, господиням не сподобалась.

   Посміхнулась їй. Мабуть перелякалися, що господарі загуляють.

   - Мене все влаштовує. - подивилась на неї хитро - Будь яку розмову можеш підтримати?

   - Так. Нам багато чого в голову вкладають і дозволено продовжувати навчатися.

   - Так про дітей ще зарано говорити, а ось що до інформації інтимного характеру?

   Бідненька розгубилась, стоїть перелякана, намагається щось пригадати.

   - Тільки все що стосується інтимного здоров'я.

   - А інтимне життя?

   - Ні такого нажаль не знаю, але якщо для вас це важливо, я у вашу відсутність можу сходити у міську бібліотеку і дізнатися все необхідне.

   Я почала сміятися, мало не впала з лавочки, дівчина стоїть розгублена і невпевнено мені посміхається, нерозуміючи підтримати мене, чи боятися наслідків своїх незнань.

   - Як ти собі це уявляєш? В мить лорду Груму докладуть, що помічниця його майбутньої дружини цікавиться такою інформацією. Він же мене питаннями замучить, якщо тільки ними.

   Зрозуміла, що мені запропонувала теж розсміялась. Заспокоївшись разом сіли за книги. Вони там в інтернаті проходять якийсь ритуал, по сприйняттю інформації. Поки я вишукувала хоч щось важливе для себе, вона в мить виділила для мене необхідні розділи, встигла їх перечитати і навіть більш доступною мовою розповісти без хитромудрих описів.

   - Слухай коли буду готуватися до екзаменів заберу тебе з собою.