7

Ранок був найприємнішим, найніжнішим і найвідвертішим. Лейф тримав мене в обіймах, цілував і шепотів на вухо, що час вставати.

   - Не привчай мене до таких ранків, інакше доведеться все життя так робити.

   - Мила моя, якщо тобі для щастя так мало потрібно, я готовий на це.

   - А якщо більше?

   - Все що завгодно тільки будь поруч.

   - Та я не збираюсь втікати.

   Піднялась з ліжка і попрямувала у ванну на ранкові процедури. Взяла неймовірний халат, який для мене придбала леді Грум. Смак в неї просто шикарний, усі сукні, спідниці, блузи тощо просто неймовірні, але треба повертатися у академію і вдягати форму. Вийшла з ванни до Лейфа, він як раз вже вдягався, а я тільки у спідній білизні під халатом.

   - А форми у мене тут немає. Ти мене так до кімнати відправиш?

   Підійшов і обережно зазирнув під халат.

   - А може перше заняття пропустимо? - хитра посмішка і очі чорніше чорного, мені чогось теж вже на навчання не хочеться. Обійняла його.

   - Ти впевнений, що тільки на першому занятті нас не буде? - поцілував у відповідь.

   - Я тебе почув, ввечері заберу.

   - Слухай, це тепер з друзями я не зможу зустрітися, якщо ти мене одразу після занять будеш забирати?

   - Я звичайно егоїст, але неволити тебе не взмозі, ти ж банально втечеш від мене. Тому якщо хочеш зустрітися з друзями попередь і коли будеш готова повернутися, торкнись браслета, я прийду і заберу тебе.

   - У нас тільки в односторонньому спілкуванні так, чи ти теж можеш мені відправляти повідомлення?

   - Ні, я теж через браслет можу до тебе звернутися.

   - Тобто ти не мав такої потреби в мені, як я в тобі? Бо досі я не відчувала від тебе нічого.

   Притиснув до себе і прошепотів на вухо:

   - Повір мені, потреба була неймовірна, але лякати тебе своїми бажаннями побоювався.

   - А тепер не боїшся? - пристрасний поцілунок, темрява навколо і ми вже в моїй кімнаті – До речі ,ти дуже добре приховуєш свої емоції і бажання.

   - Досвід спілкування з розумником. - і стоїмо посеред кімнати дивимось один на одного, відчувається якесь занепокоєння від нього.

   - Ти чого?

   - Відчуття, що якщо зараз відпущу, то це назавжди.

   - Тобі здається. Мені нічого такого не наснилося сьогодні.

   - А тобі взагалі хоч щось снилось? - і хитрий погляд.

   - Ні, але ми ж дорослі і домовитись завжди зможемо.

   Стукіт в двері. Відчула, що це Лін. Поглянула на Лейфа, посміхнувся мені, нагадав, щоб переодяглась у форму для тренувань, почекав поки задовільню його примху, поцілував і зник. Відкрила двері, подруга налетіла на мене з обіймами і не відпускає, дивлюсь хлопці теж підбігли змучені.

   - Ви чого бігли? Я ж нікуди не дінусь.

   - Я спати не могла після учорашнього. Постійно перевіряла твою намистину в очікуванні повернення, хоча Ал попередив, що ти тільки з ранку будеш. Нас з Іваром він покликав у твій будинок і все розповів, що мало зі мною статися. Досі не вірю, що Альва могла так вчинити.

   Посміхнулась їй у відповідь і теж обійняла.

   - Найголовніше, що зараз все добре. І рада, що тобі не довелось це пережити.

   - А ти як після такого? - подруга вже заспокоїлась і присіла на ліжко, уважно за мною спостерігаючи.

   - Судячи з її браслету з нею все неймовірно добре. - підійшов Ал і теж обійняв.

   Усі втрьох подивилися на мій браслет.

   - Оу, так ти часу не гаяла! Можна тебе привітати, ти вже леді Грум? - посміхнулась Лін, Івар теж підійшов обійняв мовчки і придивляється до мого стану.

   - Ні. Весілля не було.

   - Але щось все ж таки було, просто так каміння в браслеті не змінили б колір. - і хитра посмішка у некроманта, а Лін починає червоніти.

   Схрестила руки на грудях і дивлюсь на друга.

   - Може краще про тебе поговоримо? Що там з моєю сестрою?

   - А з Нек все добре. - почав виправдовуватись хлопець - Ми вже попередили її батьків, що у літку гуляємо весілля.

   - З ким? - весілля мені і так було зрозуміло, Ал дівчину від себе не відпустить вже, але скорочене ім'я, це щось новеньке.

   - Їй так сподобалось. Тепер друзі і сестра можуть до неї так звертатися. - відповів задоволений некромант.

   В розмовах вийшли з моєї кімнати і побігли на тренування. Після пішли випити кави і ще трохи поспілкуватися. Усіх дуже цікавило, як саме на мене зреагували леді Грум і лорд Тенлід. Вирішила все продемонструвати, щоб не переказувати, до моменту як опинилась у ліжку Лейфа. Посміялися, потім ще показала, що мало статися з Лін і вибрала декілька варіантів, які були найсмішніші, але не підходили оскільки не вирішували проблеми.

   - Як Нек поставилась до твого татуювання? - придивилась з під коміра виднілися чорні лапки мого павучка. Лін теж зацікавилась і полізла роздягати некроманта, щоб подивитися.

   - Так, дівчинко, заспокойся, я і сам можу роздягтись і продемонструвати. Ти диви яка спритна.

   Відкрив шию демонструє мого красунчика, Лін навіть потяглась торкнутися до нього, але вже не витримав Івар і зупинив її.

   - Вона не проти, якщо це мій захист.

   - Я теж такого хочу. - промовила Лін.

   - Вибач поки не можу. Ти в мене свою магію не вплітала і взагалі не впевнена, що це можливо, а свого тобі підсадити не зможу інакше він буде передавати мені усю інформацію про тебе.

   - А цей виходить так не працює? - Івар теж з цікавістю роздивляється шию друга.

   - Ні, цей повністю з магії Ала створений, він навіть від мене захищати буде, якщо вирішу заглянути у свідомість без запрошення.

   - Тобто тепер я можу бути спокійним за свою свідомість?

   - Тобі і раніше не обов'язково було нервувати. - образилась я.

   - Ну вибач. На цю тему ми вже говорили,  так що не ображайся. - підсів ближче і обійняв.

Трохи засиділися і на сніданок вже не встигали. Час тільки на душ, перевдягання і навчання.