6

Темрява розвіялась, ми стоїмо десь в підвальних приміщеннях, де ми з Алом тренувалися постійно. Занадто яскраве світло вдарило мені в очі, вчепилася в Лейфа міцніше, поки очі не звикли після переходу. Відчуваю, що хтось підбіг, відчепив мене від Грума і обійняв, придивилася до аури чорне зі смарагдовим відблиском, в мить заспокоїлась.

   - Не чіпай мою невістку. - загарчала леді Грум.

   - Я вважаю ще зарано її в невістки записувати. - і продовжує притримувати мене.

   - На браслет подивись, телепню.

   Взяв мене за руку подивився, хитнув головою, своїм якимось думкам.

   - Я дуже нервував через тебе. Зранку вже був у леді Строн. - і знову обійняв.

   - Що з Лін? - нарешті очі звикли до світла і трохи відсторонилася від некроманта, щоб вдивитися в нього.

   - Все гаразд, Івар поруч з нею і не відходить ні на крок, як він пояснив, ти його попросила так зробити, а він тобі довіряє.

   Продовжую дивитися на хлопця і посміхаюсь. Відчуваю його емоційний стан. Хвилювання за мене, але при цьому неймовірне щастя за минулу ніч.

   - Чого ти? Розум втратила від ранкових пригод? - і хитра посмішка.

   - Коли весілля? - від мого питання зблід і посмішку вмить прибрав.

   - Взагалі-то я у тебе це збирався запитати.

   Леді Грум не витримала, підійшла, за плечі відсунула мене від друга, розвернулася до нього обличчям і схрестила руки на грудях.

   - Так, а я не зрозуміла. Де ти був усю ніч? Чого не прослідкував за Руною?

   - Навіть якби я ночував в її ліжку ,навряд це хоч якось допомогло. І ви постійно були проти нашого зближення. - здається леді почала гарчати, обійшов її і знову заглянув мені в очі - Що такого мало трапитись, що ти погодилась на цей варіант? Це принизливо, невже не було іншого виходу.

   - Варіанти були, але мені вони не підходили. Я злякалась, що все може повторитися, тільки мене поруч вже не буде.

   - А чим вам так не подобається цей варіант, мені було приємно. Давно не було таких емоцій. – промовив з посмішкою директор.

   Судячи з реакції леді Грум на слова свого чоловіка, хтось сьогодні змінить статус з дружини на вдову.

   - Лорд Тенлід, ви не переживайте так, ви достатньо симпатичний чоловік, просто ніхто не наважується через вашу дружину таке робити. Як можна з такою неймовірною жінкою зрівнятися. - промовила я, а він і не дивиться ні на кого окрім своєї коханої.

   - Я тобі сьогодні влаштую емоції. - прошипіла леді, а лорд тільки посміхнувся.

   Я в цей час розкинула щупальця на всіх присутніх і відкрила спогад про те, що мало стати з Лін. Мене знову трохи почало трусити від цього спогаду. Лейф підійшов і обійняв так ніжно, як вміє тільки він.

   - А де ця тварюка? Я впевнена, що вона діяла не самостійно. Хочу мило поспілкуватися, якщо вже вбивство її відміняється.

   - Вона в кімнаті поруч.

   Повернулась, а за спиною стоїть леді Строн, дуже розлючена. Вперше її такою бачу.

   - Ви чого так нервуєте?

   - А Ейра її до останнього захищала. - відповіла мені леді Грум.

   Подивилась на скло через, яке видно було дівчину змучену і перелякану і зрозуміла, що взагалі-то тут має бути дзеркало. Обурена повертаюсь до Лейфа.

   - Ти підглядав за нашими заняттями з Алом?

   - Я ні. Навіть і не намагався, хоча дуже хотілося.

   - Дякую. - посміхнулася йому у відповідь.

   - А ось вона майже кожне заняття - і кивнув в бік сестри.

   Подивилася дуже ображено на Сігне, а вона схрестила руки на грудях і незадоволено дивиться на брата.

   - А я думала, що ви мені все ж таки довіряєте.

   - Вибач, я дивилась тільки тоді коли мій брат проявив цікавість до тебе.

   - Треба було все ж таки тебе поцілувати. - промовив тихенько хлопець, я розсміялась.

   - Для чого? Щоб ти і не знав за що тебе вбили. - поглянула на Лейфа, а у нього очі чорні, торкнулася його руки, заспокоївся - Добре пізніше поговоримо. Зараз хочу поспілкуватися з Альвою. Можливо краще щоб була я одна?

   - Я теж так вважаю. - підійшов ближче Тенлід - Вона від нас сахається і починає плакати. Ти спілкуйся, а ми все почуємо.

   - Тобто не тільки дивилися, а ще й слухали.

   - Ну вибач будь ласка. Я виправлюсь.

   Подивилася на Лейфа, він мені посміхнувся, Ал стиснув руку і я пішла. Зайшла до кімнати де сиділа заплакана дівчина. Вона підняла на мене погляд, обійняла себе і відвернулася.

   - Ну привіт. Розповіси навіщо ти це зробила?

   - А який сенс мені щось розповідати, якщо ти і сама все можеш дізнатися.

   - Ну хоча б, для того щоб інші мали можливість тебе зрозуміти.

   - Ти розумниця і тебе все одно захистять, навіть якщо я і невинна. Лорд Грум не просто так навколо тебе крутився?

   - Якесь неправильне в тебе сприйняття світу. Якщо мені немає довіри, бо я захищаю подругу. І при цьому у мене є впливові знайомі. В такому випадку ти хочеш, щоб я запросила лорда Моїра?

   - Він по таких дрібницях і голови не підніме від своїх важливих справ, щоб вислухати.

   - А якщо мені є що запропонувати йому? І він приїде, навіть з радістю. Ти впевнена, що після цього виживеш?

   - Я навіть не хочу знати на що ти натякаєш. - дивиться в очі здивована, а мені так смішно стало, сіла навпроти неї і почала сміятися.

   - Мало того що, якогось біса я тут з усіма сплю, так і ще магу розуму буду себе пропонувати, щоб він приїхав розібратися в цій справі. Або я неймовірна красуня, у чому я сумніваюся, що мені ніхто не може відмовити, або усі чоловіки навколо ідіоти.

   - Івар не ідіот. - викрикнула вона розлючено - Він на тебе навіть не дивився. Він розумніший за усіх.

   Ось тепер я все зрозуміла, на чому було все влаштовано.

   - Тобто до Ловіси не підкопаюсь, це банальні ревнощі?

   - До чого тут вона? Я все сама вирішила, вона мене тільки підтримала і не відмовляла.