5

Найжахливіший ранок у моєму житті. Я мабуть раз сто поверталася в одне і те саме сновидіння. Ледве розібралася, як його можна виправити. Було б це зі мною, взагалі не питання, а тут треба вивернути на себе все. Це жах якийсь. Сходила у душ, головне все зробити вчасно і правильно. Настрій десь на самому глибокому дні. Неймовірно, як так може все змінитися за одну ніч. Попленталась до Ала. Відкрив двері, побачив мій вигляд, жахнувся. Пройшла повз нього, сіла за стіл і поклала голову на стіл.

   - Ти знову без сорочки. - і сиджу не розуміючи з чого почати розмову.

   Сів поруч, обережно прибрав волосся з обличчя, заглянув в очі.

   - Ну з Грумом точно все в порядку.

   Здивувалась і спромоглася навіть брів до гори підняти.

   - Як би щось з ним було не так, ти би скоріше готова була на вбивство винних ,ніж на самознищення. Тоді питання що сталося?

   - Мені наснився сон. - і мовчу.

   - Я слухаю, не тягни вже.

   - Це стосується Лін. - і знову мовчу.

   - Ти знущаєшся, чи я маю з тебе по слову витягати?

   - І розповідати нікому нічого не можу, бо маховик вже запущено, а розповідь зробить тільки гірше, ніж допоможе.

   - Зовсім нічого не можна зробити?

   - Я передивилася з два десятки варіантів. Мені так важко ще ніколи не давалося вирішення проблеми. Голова болить і сил немає. Я усю ніч тільки за цим і спостерігала, здається кожну секунду вивчила. Хоча до вечора все спокійно буде, можна розслабитись. Просто я відчуваю, що з мене усі соки вичавлені.

   - Пішли сходимо на сніданок, перекусимо, можливо і тобі легше стане.

   - А на руках віднесеш?

   - Може краще тут залишу і сніданок у своє ліжко принесу тобі?

   - А я не проти. - і почала повзти в бік його ліжка.

   - Так все досить. Твої провокації зараз зовсім недоречні. Піднімайся і пішли.

   - Сам винен. Мій наречений зник, а ти без сорочки, знову. Поскаржусь сестрі, що ти з мене знущаєшся.

   - В сенсі зник? - допоміг мені встати з місця, виштовхав з кімнати і повів під лікоть до їдальні.

   - З ним все нормально, зайнятий.

   - Лін впорається?

   - Якщо зроблю все правильно, навіть не дізнається.

   - А якщо ти помилишся?

   - Зовсім не впорається, взагалі. - зупинилась і відчула, що зараз розридаюсь.

   Зупинився розвернув до себе обличчям, змусив подивитися в очі.

   - Тоді зберися і вирішуй цю проблему. В тобі я впевнений ,ти в мене розумничка. Щоб не трапилось, головне, що з тобою буде все гаразд, а дівчині треба допомогти, вона у нас занадто ніжна.

   Заспокоїлась, я впевнена, що впораюсь. І відпустила цю ситуацію. Все одно тільки вечір все вирішить.

   - Від мене щось залежатиме?

   - Ти взагалі не парся, тільки будеш заважати.

   - Добре. Тоді не буду турбуватися.

   - Дякую за підтримку і довіру. - посміхнувся у відповідь - Все ж таки люблю тебе.

   Подивився здивовано, прибрав руки від мене.

   - Точно треба, щоб скоріше наречений повернувся.

   Дійшли до їдальні. Сиджу тихенько їм. Підбігла Лін весела і щаслива, поцілувала мене у щоку.

   - Привіт, мої хороші! Ну що, сьогодні розважимось?

   - Привіт. - відповіла незадоволена розумниця, подруга здивувалась - Вибач, я так чекала цього вечора, що відчуття нібито перегоріла.

   Підняла очі на неї і помітила на шиї кулон. На вигляд простенький камінь в легкій оправі, нічого примітного, а в мене рука мимоволі потяглась до нього.

   - Який гарний. Хто подарував?

   - О, це Альва подарувала, сказала, що дуже сумувала за мною і дуже щаслива за нас з Іваром.

   - Даси поносити?

   - Взагалі-то це не правильно подарунки віддавати.

   - Я не прошу на завжди, а тільки на один вечір.

   Як раз Івар підійшов і теж поцілував у щоку, привітав Ала, присів поруч з ним.

   - Слухай, а я не помічав за тобою зацікавленості у прикрасах? - промовив хлопець і взяв Лін за руку і поцілував, а дівчина теж киває головою.

   - "Тобі ця річ потрібна для вирішення проблеми?" - запитав подумки Ал.

   З легка кивнула йому головою.

   - "Але не зовсім зараз, ближче до вечора умов Лін мені це віддати, інакше доведеться наказувати."

   - "Я тебе зрозумів. А казала допомога не потрібна"

   - "Я тебе не просто люблю, а обожнюю."

   Некромант тільки посміхнувся мені, поцілував мене і Лін і зібрався іти.

   - Руна буде нас чекати в будинку, дорогу я знаю. Зустрічаємось о шостій вечора на виході з академії. Я побіг, у мене сьогодні консультація у новачків.

   - Ти нову групу собі набираєш? - якось мені сумно стало, раніше я одна у нього була.

   - Так. Але ти моя найулюбленіша студентка на все моє життя. - повітряний поцілунок і побіг.

   Ми ще якийсь час поспілкувалися, декілька разів спитала за прикрасу. Лін пом'якшила свою відповідь і сказала, що можливо даси поносити мені. Настрій потроху піднімався до гори. Після сніданку переодяглась і побігла до будиночка. Нектарія мене вже чекала, навіть почала нервувати. Я її заспокоїла і кинула свій спогад на звичку некроманта. Трохи зашарілась і якось загадково почала посміхатися. Разом з нею все підготували, вона теж переодяглась, щоб бути неймовірною.

   Стукіт у двері, відчула, що це друзі, запропонувала їй відкрити двері. Вона підбігла, глибокий вдих і двері навстіж. На порозі стоїть Ал і тримає за талію Лін, а Івар за спиною, щось доводить другові. Лін розлючена намагається прибрати руку некроманта від себе, а той продовжує пояснювати, що він краще ніж її нинішній наречений. Завмерли усі, я з посмішкою спостерігаю за реакцією Ала, Нектарія робить вигляд найневиннішої дівчини у світі, Ал розуміє, що перед ним стоїть його кохана, але і кинути Лін не може, бо вона подруга і взагалі хороша. Івар оцінив усю ситуацію, обійшов Лін з Алом, підійшов до Нектарії, вклонився їй і представився.