Яскраве сонечко зустрічає тебе вранішніми проміннями, пташки як навмисно влаштували саме під твоїм вікном веселі переспіви, якось на душі легко і тепло, витяглась, повернулась подивитися на квіти, а вони білі з перламутром. Завмерла і якось ворухнутися страшно. За ніч, або за день вони змінювали колір на чорний з синім відблиском, а зараз чого залишилися мого кольору. Поглянула на браслет і хотіла торкнутися, щоб впевнитись, що відчую тепло від нього, але все ж таки втрималась. Піднялась з ліжка, торкнулась квітів і вкладаю спогади про Грума, змінили колір в мить. Видихнула з полегшенням і пішла в душ, здається я вчора заснула і забула про процедури. Помітила рушник на стільці, чистий без кривавих наслідків сприйняття спогадів. Взагалі здається, що то мені наснилося, якось зовсім з далеку сприймаю ті усі події. Вийшовши з душу, знову завмерла, квіти змінили колір на білий.
- Та що ж це таке?
Стукіт в двері, відкрила не задумуючись, занадто роздратована. За дверима Ал дивиться здивовано.
- Слухай ти мене питала, що до моєї звички, а сама збираєшся хоч трохи міняти звичку відкривати двері не в рушнику?
- А як краще, оголеній? - відвернулася від нього і дивлюсь на квіти.
Загарчав, зайшов в кімнату, закрив двері, зупинився поруч зі мною і теж дивиться на квіти.
- Що трапилось?
- Вони міняють колір на мій, а раніше постійно за деякий час змінювались на його колір.
- Тільки ти це постійно приховувала і міняла на будь який, щоб ніхто не помітив про кого ти постійно думаєш. Так в чому проблема тепер не розумію. - обійняв за плечі - А у тебе насправді під рушником нічого немає?
І погляд такий зацікавлений.
- Милий мій, ти на що зараз натякаєш?
- Бачиш від квітів відволік.
- Цікаві в тебе методи відволікання. - розвернулась до нього обличчям і в очі заглядаю.
В мить розвернув за плечі від себе, в напрямку душу, підхопив мої речі і втиснув мені у руки.
- Білизну сама візьмеш, чи мені підібрати?
- Я на тебе поскаржуся. - повернулася і пішла до шафи.
- Кому саме будеш скаржитися?
- Я ще не вирішила, хто саме за мене краще помститься. - розвернулася з хитрою посмішкою - А можливо і сама щось цікавеньке придумаю.
- Ти мене занадто любиш, щоб зробити боляче. Взагалі я зайшов дізнатися як ти себе почуваєш після учорашнього і хотів на сніданок запросити.
- Якесь незвичайне побачення?
- Ну якщо це побачення, тоді ми вже перейшли до більш цікавого продовження.
- Ось дивлюсь на тебе і сил злитися немає. - глибокий вдих - Відчуття спустошеності ще залишилося, але це як від не дуже хорошого сну.
- Добре іди одягайся і поговоримо вже на вулиці.
Швидко одяглась, вийшла до хлопця, перед виходом з кімнати торкнулась квітів і пішли снідати.
- Коли їдеш?
- Я вже відправив магічне повідомлення до твоєї сім'ї, чекаю відповіді. - подивився стурбовано - А взагалі поїду як тільки впевнюсь, що з тобою все гаразд.
- А що зі мною може бути не гаразд?
- Що ти до нього відчуваєш?
Зупинилася, поглянула розгублено.
- До кого?
- До Грума. Чого хочеться вбити чи обійняти?
Прикрила очі, подумала чого саме мені хочеться, відкрила очі і зашарілася, розуміючи, що точно не вбити.
- Ого, тоді я можу бути впевнений, що з тобою все гаразд, оце так реакція. Ти про що подумала, очі світяться і ти червона? Я всього лише говорив обійняти, ну ти і збоченка.
- Чого знову дістаєш? Ти єдиний з ким я взагалі про це розмовляю.
- Вибач. Хочеш розповім тобі як там все відбувається між жінками і чоловіками?
Здається мої очі опинилися десь на лобі і нестримний сміх. Склав руки на грудях і стоїть обурений.
- Ти мені так і не відповів бачив взагалі оголених дівчат чи ні, а ти мені щось пояснювати збираєшся.
- То я раніше поруч з тобою ніяковів, бо ти мені все ж таки подобалась.
- О як цікаво. А тепер готовий розповісти такі подробиці?
- Даремно я цю тему підняв. Все, хай тобі наречений все сам пояснює. Я бачу, що з тобою все гаразд і ти у порядку.
- Дякую, що піклуєшся про мене. Для мене це дуже важливо.
- Завжди будь ласка.
Перекусили, ще посиділи якийсь час. Відчула, що зовсім заспокоїлась і не відчуваю спустошення. Сходили разом до мого будиночка, пояснила, що перший поверх під магазин хочу зробити, а на другому жити. Запитав, що за магазин, пояснила, що в оренду здам оскільки навряд Грум захоче зі мною тут жити. Але поки, що це мій дім. І обов'язково треба буде справити новосілля. Ремонт іде повним ходом. Наглядач передав мені декілька листів, скоріше за все від брата, це перечитаю вже у кімнаті. З неймовірним настроєм дійшли до академії, а там Ал теж отримав приємну звістку, що до поїздки до моєї рідні. Хлопець так зрадів, що і забув мене посеред дороги, посміхнулась іду далі до гуртожитка. А він вже з речами летить мені на зустріч. Обійняв, поцілував, побажав гарно провести останні тижні перед навчанням і зник.
До вечора наводила порядки у кімнаті, займалася пранням речей і магічним чищенням. На вечерю сходила у заїжджий двір, мені там дуже кухня подобається, замовила їжу з собою і повернулася до кімнати. Квіти так і відмовлялися самостійно повертати його колір. Перечитала листи від брата, через місяць почнуть потрохи працювати. Тобто з початку навчального року сюрприз буде неймовірний для Ала. Нектарія приписала, щоб я не бовкнула зайвого некроманту. Мені подобається така звістка. Перед сном торкнулася браслету з думкою, що дуже сумую і треба поговорити. Душ, процедури і швиденько у свою свідомість.
Вирішила поки чекаю Грума, оновити пастки і передивитися приманки. Почула легкий стукіт у стіну, створила двері з тієї сторони і відкрила. Зайшов і в мить обійняв.
- Вибач, трохи промахнувся з входом до тебе.
#55 в Фентезі
#6 в Міське фентезі
#254 в Любовні романи
#63 в Любовне фентезі
кохання і примирення, боротьба і надія, невпевненість у собі
Відредаговано: 16.01.2026