3

До диліжансу їхали кожен в своїх думках, а там було багато сторонніх людей, нам замовили якийсь експрес диліжанс, людей менше, зупинялися тільки на перекуси і знову в дорогу. Доїхали за півтори дні, але здається я відсиділа собі деякі частини тіла. Останні години поїздки я просто нила, в мене боліло все тіло, мене дратувало усе навколо я навіть не відчула радість, що нам залишилось півгодини у дорозі і нас випустять. І найгірше, для оточуючих нас людей виглядало усе так, ніби це некромант біситься, а я спокійна. Я просто почала доводити його подумки. Друг тримався як міг, відчувала, що готовий зірватися, але старанно терпить, навіть в якийсь момент заборонив мені з ним так спілкуватися. Як тільки зупинилися, він в мить вискочив з диліжанса, одразу наші речі витяг і підійшов допомогти мені, але це виявилось складно у мене все оніміло. Йому довелось не просто мені допомогти вийти, а вийняти мене з диліжанса і донести на руках до входу на територію академії, посадив на сходинках і торкнувся намистини леді Строн. Вона з'явилася миттєво.

   - Що трапилося? - дивиться здивовано на нас, потім помітила браслет на моїй руці і посміхнулась - Якось ви зарано повернулися.

   - Вибачте будь ласка, можете закинути цю колоду в її кімнату, бо якось не правильно буде виглядати якщо я її на руках понесу по всій території академії. Ще вирішать, що ми одружилися.

   - А ти проти пограти на нервах леді Грум? - невпевнено запитала світла.

   - Проти! - і почав збирати наші речі до купи.

   - Ну дякую за колоду. - образилась я.

   - А як тебе ще назвати? Ти себе бачила?

   Леді спостерігає за нами і все більше дивується.

   - Таке відчуття, що ви все ж таки одружилися.

   - Та хай Боги мене убережуть від такого щастя. Взагалі не заздрю лорду Груму.

   - Я щось зовсім загубилась у ваших відносинах. Що між вами сталося? Де ці погляди, милі розмови і постійний флірт?

 - А він у нас тепер закоханий. - роздратовано відповіла я, намагаючись піднятися зі сходинок - Обов'язково розповім леді Грум, щоб вона помстилася тобі. Оскільки виявилось що я неспроможна.

   Підійшов, простягнув руку, поставив на ноги і передав мене до рук леді, як ляльку.

   - Ти зі мною так не вчиниш? Я ж з любов'ю.

   - О як цікаво! Щось я чаю захотіла в жіночій компанії.

   - Якщо натякаєте на плітки, давайте через декілька годин. Приведу себе до ладу і буду готова все розповісти.

   Леді кивнула мені, Ал як раз вже зібрав усі речі і збирався пішки донести їх до наших кімнат, але світла притримуючи мене за руку вхопила хлопця за комір куртки і закинула його на перший поверх, а зі мною разом до моєї кімнати. Зайшли і я безцеремонно впала на ліжко.

   - Все сил нема я з відси не встану.

   Леді Строн схрестила руки на грудях і сканує мене з легкою посмішкою, а я і не проти.

   - Ти себе лікуєш. Я рада за тебе. - присіла поруч зі мною на ліжко, простягла руку до ребер - Дивлюсь не все виходить.

   - Так, хотіла до вас звернутися за допомогою. Глибокі переломи в мене не виходить поки що.

   - Обов'язково допоможу. Відпочивай. Через дві години повернусь, заберу. Як раз попереджу Сігне, що ти повернулась. Вона дуже зрадіє.

   - Дякую. - встигла я відповісти леді перед тим як вона зникла.

   Ще якийсь час полежала, після повернула голову до квітів на столі.

   - Мої ви хороші, дочекалися мене.

   Перед від'їздом леді Грум зробила магічний полив, щоб квіти не висохли поки я була у відрядженні. Стоять чорні з синім відблиском, гарні. Якось одразу рука потяглась до браслета. Зупинила себе, щоб не відволікати його від важливих справ. Стукіт в двері, навіть злякалась, що це Лейф, потім кинула щупальця в бік дверей, а то всього на всього Ал.

   - Заходь! - крикнула я все ще лежачі на ліжку.

   - Доставка речей. - зайшов до кімнати, поставив мої чемодани біля шафи і схрестив руки на грудях - Так і будеш лежати?

   - Угу.

   - Може тебе у душ занести і допомогти?

   Відкрила одне око, подивилась з посмішкою.

   - Знаєш, то не я на тебе впливаю, а академія. Що за натяки?

   - То я намагаюсь вибачатись за колоду, щоб ти не ображалась.

   - Цікавий спосіб вибачення. - і вже сміюся - Скоріше боїшся, що таки леді Грум за мене точно помститься.

   - Ти не можеш так мене підставити.

   - А давай домовимось? Леді все одно тобі помститься, але я тобі зроблю неймовірний подарунок. Згоден?

   - Чогось я невпевнений, що цей подарунок мені сподобається.

   - Повір мені.

   - Добре. - хитро посміхнувся мені - Ну що допомогти тобі?

   - Так допоможи піднятися, а далі - подивилася провокаційно - сама впораюсь.

   Подивився з посмішкою.

   - Слухай, а поки ще навчання не почалось може я відправлюсь погостюю в твоє рідне містечко?

   - А чого не погостюєш у моїх батьків?

   - Не знаю, то я з тобою був і мене там приймали, а одному якось привід потрібен.

   - А привід з намірами одружитися не підходить?

   Піднялась і пішла до шафи діставати зручні речі, дуже хочеться викинути ці сукні як найдалі. Подивилася на хлопця, оскільки мовчить і не відповідає. Сидить з відкритим ротом здивований.

   - Чого ти?

   - А ти не проти, якщо я з твоєю сестрою?

   Повернулась до нього, присіла поруч і взяла за руку.

   - У мене відчуття, що ти з мене монстра робиш? Тобто я бачу тебе наскрізь, я відчуваю твої емоції і зміну в поведінці, але я ж така тварюка, що забороню тобі відносини з дівчиною.

   - Ну по-перше з сестрою, а по-друге я некромант.

   - А по-третє я сама збираюсь вийти заміж за некроманта.

   - Я ж для неї небезпечний.

   - Не більше ніж я для вас усіх, але ж чомусь ти все ще поруч зі мною. І навіть витримав моє ниття, а це не кожному під силу. - встала і все ж таки почала стягувати з себе дорожню куртку - І взагалі ти мені радив відкинути сумніви, а сам тепер сидиш і ставиш собі якісь перешкоди. Після того, що у вас було, це ти тільки грався? А як же вона тепер твоє? І ти що тепер будеш просто дивитися, як вона вийде заміж за якогось, невідомо кого, народить від нього дітей. Тебе ця роль влаштовує?