2

Ранок був неймовірним, відпочивши і відновившись, відчула себе щасливою. Після страти я себе потроху лікую, прибираючи залишки тієї жахливої ночі, на обличчі самостійно прибрала рубці, а ті що більш серйозні переломи, звернусь за допомогою до леді Строн. Лін теж помітила, що я стала більш відкрита і веселіша.

   Зібралися з нею з ранку за нами зайшли хлопці і ми разом спустилися на сніданок до батьків Івара. Нас вже чекали і дуже зраділи. Івар сів по праву руку від батька і поруч з ним посадили Ала, а Лін запросили присісти поруч з леді Гвенні ну а я вже поруч з Лін і навпроти некроманта. Взагалі мені здалось, що в цій сім'ї дуже уважно притримуються традицій.

   - Добрий ранок! Сподіваюсь Ви відпочили? Мені Тіндра обмовилась, що дехто не міг учора заснути. - запитав лорд Гвенні і дивиться на нас з Лін хитро, я у відповідь теж посміхнулась.

   - Вибачте, будь ласка, в дорозі не було бажання багато говорити. Я дуже втомлююсь поки переміщуюсь в транспорті. І як раз з паном Франгом поверталися з першої моєї страти, було про що подумати.

   Бачу леді трохи зніяковіла, але чоловік взяв її за руку і вона одразу розслабилась, ніби він спроможний захистити її від будь чого. А він себе дуже добре контролює ні краплі занепокоєння.

   - Перепрошую, якщо налякала, але ж ви самі розумієте хто ми.

   - Мені син сказав, що ви усі вже вільні від сімей і вже на контракті з академією.

   - Так пані Мелуш як і пан Франг на довгостроковому контракті, - подивилась на Лін здивовано - а я всього на три роки для початку.

   І опустила очі винувато.

   - Мила, чого ти так засмучуєшся. З академією завжди можна домовитись, а якщо вони в тебе вчепляться і відмовляться відпускати, ми запропонуємо тобі роботу у нас через академію. Маг повітря в нашому регіоні, це дуже необхідна здібність. - промовила леді і торкнулась обережно плеча Лін, вони посміхнулися одна одній.

   А мені стало дуже приємно, що батьки Івара готові роздивитися будь які варіанти, щоб не довелося довго чекати і розділяти на довго Івара і Лін. Оскільки після навчання Івар точно повернеться займатися справами батька.

   - А як же академія дозволить вам вийти заміж за лорда Грума?

   Івар впустив під стіл виделку з ножем і сидить дивиться на мене перелякано, усі звернули на нього увагу. Я тільки знизала плечима і продовжила їсти. Івар подивився на Ала.

   - Тобто ти все знав і мене не попередив?

   Алар теж уподібнився мені знизав плечима і теж продовжив їсти. Я відклала столові прибори, витерла губи серветкою і з милою посмішкою відповіла.

   - Навряд хтось мені заборонить вийти заміж за лорда Грума, тим паче, що його сестра видала йому ці браслети, а вона як не крути дружина директора академії.

   Аксель після моїх слів почав сміятися, а Івар просто вхопився за голову з невірою від того, що почув.

   - Можливо зараз буде занадто грубо, але, синку, в тебе хист обирати друзів. - і знову продовжує сміятися, а дружина штовхнула його у плече дуже незадоволена - Вибачте, коли я почув що у нашого сина подруга маг повітря, я для себе зробив помітку, але далі друг некромант і знайома маг розуму. Моєму здивуванню не було межі. А якщо маг розуму не прибив мого сина за його легковажність. Я мріяв з вами усіма познайомитись.

   - Дякую за відвертість. - відповіла я, теж посміхаючись, після моїх слів друзі розслабились.

   Кожен день нас Івар кудись вивозив і постійно куштували вино. В мене відчуття, що я вже професійно почала розбиратися у сортах вин. Лін з Іваром не залишалась на одинці. Частіше за все вона з леді відправлялась на якісь справи, я відмовлялась, мені було цікавіше з хлопцями. А коли лорд просив допомогти Івара в своїх справах, поруч з нами постійно залишали жінку яка нам у всьому допомагала, відповідала на всі запитання, але як ми зрозуміли стежила, щоб поводились пристойно. І як я зрозуміла не стільки недовіра до нас, а скоріше лорд Гвенні таким чином знімав з себе відповідальність перед Лейфом.

   Ми обидва поводились дуже пристойно, а якщо і було якесь спілкування провокаційне, то тільки подумки. Ми з Алом часто тренувалися і медитували. Відпочинок неймовірний і повертатися до бруду минулого не хотілося, але Ал якось нагадав, що в мене є справи які йому теж цікаві. Вирішила в одну з ночей відправитись до себе у свідомість. Залишила шпигуна щоб спостерігав за Лін і за тим, щоб мене ніхто не турбував.

   Моя кімнатка з дитинства з додатковим захистом і двері у ліс, які можливо помітити, якщо дуже хочеться. Пройшла до будиночка у лісі. Оскільки на страті Лейф вплів в мене забагато своєї темряви, я з неї по пам'яті створила примар які колись на мене нападали і дозволила жити у лісі, вони безконтрольні для мене тому з'їдять будь кого хто потрапить сюди, а спогади залишаться завдяки помічникам.

   Шпигун вже зовсім не великий, підійшла до нього і полоскотала, він притулився до моєї руки.

   - Ну що, мій хороший, вже майже всі спогади передав? - він кивнув мені - Тоді перевіримо.

   Торкнулася до павутинки на яку мені вказали помічники і одразу провалилась у чужі спогади.

***

   Моїр сидить один в темряві і п'є. І я не можу зрозуміти у нього в голові хаос від алкоголю, який чогось його магія не знищує, чи то через вакханалію яка там відбувається. Такої кількості голосів я ще не чула, справжні дебати відбуваються в його свідомості. І наймерзенніше, що все це мене теж починає затягувати. Відчепилась від свідомості Моїра і почала на все дивитися від третьої особи. Так легше сприймати вирій думок, чужих думок, у голові Моїра. З початку було зовсім не зрозуміло, чого вони усі від нього вимагають, через якийсь час старань вдалося відділити де які голоси від спільної маси. Зрозуміла, що він ще з останніх сил намагається з ними сперечатися. Але його затягує думка про підвищення свого рівня і здібностей. Якби він звернувся за допомогою хоча б до Грума, він би підтримав і допоміг розумнику, але цей вирішив самостійно вистояти перед десятком, якщо не більше, розумників.