1

   Поки ми їхали в кареті до зупинки диліжансу, я поводилась чемно і дуже скромно. На друга навіть не дивилась і робила вигляд, що насолоджуюсь гарними краєвидами за вікном. Ала це навіть бісило, він все не міг зрозуміти чого я така загадкова. Відчуваю, що щось між ними сталося, але вирішила трохи його помаринувати, щоб швидше розколовся. Як тільки пересіли в диліжанс, сіла поруч з ним, нахилилась як найближче до хлопця:

   - Розповідай, що у вас було з моєю сестрою?

   Хлопець відсахнувся від мене, як від прокази якоїсь і навіть зблід.

   - Цікава реакція, запам'ятаю. А тепер зізнавайся ,інакше сама дізнаюсь.

   - Та нічого не було. - ледве вимовляє і починає кашляти, бідненький, зовсім горло пересохло.

   - Ти позбавив цноти мою сестру? - хлопець від обурення почав хапати повітря не в змозі відповісти - Як ти міг? Я ж тобі довірила найцінніше в своїй сім'ї.

   - Досить!!! - прикрикнув на мене хлопець. Перший раз бачу його у такому розгубленому стані, трохи заспокоївся - Досить знущатися. Ти знаєш, що я ні в якому разі з нею так не вчинив би.

   - А як вчинив би?

   - Ти розумниця і сама можеш все перевірити. Навіщо цей допит? Тобі подобається дивитися, як я ніяковію?

   - По-перше, так мені подобається спостерігати за таким тобою, а по-друге, - нахилилась до самісінького вуха - я обіцяла не знущатися безпосередньо вдома поруч з нею, а тепер відірвусь на повну і по-третє, я тобі ще не помстилась.

   - Ми тільки цілувались і обіймалися. - дивлюсь недовірливо - Ну достатньо провокаційно обіймалися. Все задоволена?

   - Про що домовились?

   Подивився образливо.

   - Навіщо питаєш, якщо вже все знаєш?

   Подивилась на нього здивовано.

   - Тобто я думаю в правильному напрямку?

   - Ти не дивилась мою свідомість? - дивиться в очі не відводячи погляду.

   - Ні.

   Обійняв з силою і ніби то з полегшенням.

   - Дякую. - сиджу у шоці, відпустив, трохи відсів від мене - Просто домовились списуватись ,коли буду поблизу твого міста у відрядженнях, щоб вона теж знаходила віконце у своїх справах, щоб зі мною зустрітися.

   Виходить, вона йому так і не розповіла, що скоро буде на стільки близько, на скільки він і не може розраховувати. Можливо ще не впевнені, що ця справа вдала. Все точно буде відомо ,коли Далін з Нектарією завітають в мій будиночок і проведуть свої важливі дослідження.

   - До речі, я ж собі невеликий будинок купила у місті. - Ал подивився здивовано - Треба буде новосілля справити.

   - Прикольно, обов'язково справимо, а я все ніяк не наважувався собі купити. В академії навколо хоч хтось є, а в будинку зовсім один буду.

   Посміхнулась йому в підтримку і навіть взяла за руку:

   - Що по справах з моїм батьком?

   - Я звертався до радника, він переглянув пропозицію і дав згоду.

   - Це дуже добре. Вважаю, що тобі треба придивлятися до будинків. І не такого маленького як у мене. - І підморгнула йому.

   - Ти щось знаєш?

   - Знаю. - дивиться в очікуванні, я на нього.

   - Ну так може поділишся з найкращім другом.

   Показала язика і відвернулася до вікна.

   - Так не чесно!

   - А де ти бачив чесних розумників?

   - Добре, на якийсь час я залишу, це питання відкритим. Що до твоїх очей? Поки ти була вдома, я помітив, що ти приховувала себе.

   - Вони люди і їм важко мене витримати. Зустрічне питання, що до твоїх очей?

   І мовчки дивимось один на одного.

   - Я боявся Нектарію від себе відвернути. І, до речі, вона у захваті від кольору моїх очей. - подивився з якоюсь дитячою посмішкою і пошепки промовив - Навіть якось сказала, що хотіла би щоб такі очі були у наших дітей.

   - Як мало для щастя потрібно! - посміхнулась я - Треба спробувати таке сказати Лейфу. Цікаво, як він відреагує?

   - Скоріше за все буде дуже швидке одруження і пристрасна ніч. І у порядку дій сумніваюсь.

   Дивлюсь на нього шоковано з невірою.

   - Для вас це настільки важливо?

   - Зрозумій, дівчат навколо багато крутиться, але одиниці спроможні витримати некроманта. Твоя сестра взагалі не помічала темряви навколо мене, а якщо щось і відчувала, замість того щоб злякатися, спокійно ставила питання і не відштовхувала. За таку дівчину обома руками буду триматися.

    А у вас з Лейфом там взагалі все зав'язано давно вже. Він тобі дав можливість відчути свободу і не тисне, але вже не відпустить, та ти і сама не захочеш. Особливо після страти, коли ти нарешті поставила усі крапки на своєму минулому.

   - Я вже казала, що не люблю тебе таким серйозним.

   - А яким ти мене любиш? Легким і поверхневим.

   - От що з тобою зробило кохання? Де тепер мій милий ловелас некромант? Хто ж тепер буде  вганяти в краску Лін?

   Посміхнувся мені хитро і не відповів.

   На цей раз дорога була вже не на стільки ненависна для мене. Можливо від того, що нам по часу менше доведеться їхати з сторонніми людьми. Ал трохи розслабився і почав розповідати про своє спілкування з Нектарією. Емоційно відчуваю, що друг від неї у захваті і свого не віддасть. А як я зрозуміла -вона тепер його. Спостерігаючи за хлопцем тепер в повній мірі зрозуміла його слова, щодо  Грума і мене.

   Доїхали до заїжджого двору, на якому нас вже зустрічав Івар. Допоміг мені вийти, обійняв, заглянув в очі.

   - Ти тепер завжди будеш з такими очима ходити, чи це перезбудження? - потиснув руку Алу, звернув увагу на нього - Якісь ви не такі. Між вами щось трапилось?

   Ал перший не витримав.

   - Так. Страта між нами трапилась. Не можу я їй пробачити те, що вона зробила. Жорстока, несамовита, це жах якийсь.

   І навіть майже сльозу пустив, я дивлюсь шоковано, у Івара щелепа відпала від такої вистави.

   - І це каже некромант? - почула з-за спини питання від Лін. Зраділа, повернулась і пішла обіймати.