27

ЕПІЛОГ

   До академії я повернулась уже як леді Грум, і це відчувалося незвично.

   У кімнаті на мене чекала неймовірно щаслива помічниця — з чорною намистиною на руці. Вона пояснила, що тепер її наречений сам забиратиме й повертатиме її до мене. Мій захист їй більше не потрібен.

   Забрала в неї павучка, перетворила його на золоту з перламутром намистину й одразу подарувала дівчині.

   Під гуртожитком нас уже чекав Ал. Спочатку він щиро зрадів нашому поверненню, а потім щось пригадав — і схрестив руки на грудях, роздратовано.

   Підійшли до нього ближче. Я, не зважаючи на його настрій, поцілувала його в щоку.

   — Тільки не кажи, що тобі не сподобалось. У житті не повірю, — посміхнулась я.

   Відчула, як він напружено себе контролює, аби не видати справжніх емоцій.

   — Навіть я помітила, що ти щасливий, — тихенько додала Хел, теж усміхаючись.

   — Хто б говорив, — засміявся хлопець, пропонуючи нам лікті. — Ти б хоч попередила. Уяви, наскільки я був здивований, коли Нек пішла в атаку — ще й з такими знаннями. Я ледь розум не втратив.

   За цими розмовами й усмішками я розслабилась. Ал довів нас до аудиторії, попередив, що теж бере участь в екзаменаційних випробуваннях, поцілував нас у щоки й пішов першим.

   У нас з помічницею добре виходила теорія, а практику Хел уже складала як спостерігач. З’ясувалося, що в бойовій дисципліні моїм опонентом був Ал. Навіть леді Пейр прибула подивитися на нашу дуель. Згодом лорд Моїр додав ще й свого помічника, аби ускладнити мені завдання. Але я впоралась.

   За тиждень я здала всі дисципліни й щиро зраділа здивуванню леді Тенлід.

   Академія мене так просто не відпустить. Та вона готова поділитися мною у використанні. Новий контракт. Нові умови.

   Хал попросив у мого чоловіка дозволу поговорити зі мною. Він вибачився, пояснив свою поведінку й подякував за те, що я й справді виявилась кращою, ніж він постійно очікував. Згодом намагався запропонувати викупити у мене Хел — мовляв, коли він стане лордом, неприйнятно, щоб його дружина була чиєюсь помічницею. У відповідь я запропонувала простіше рішення: розірву з нею нинішні домовленості, але за умови, що він не перешкоджатиме нашому спілкуванню.

   Подякував за все, що я для них зробила, і подарував мені неймовірну намистину. Вона була не для зв’язку, а для підсилення. Я, звісно, прийняла дарунок — хоча й не втрималась від думки, навіщо він мені, якщо в мене є власний некромант, готовий підсилити мене будь-якої миті.

   Ще попросила продемонструвати мені павучка — було цікаво, де саме він у нього оселився. Довелося майже роздягти темного, адже той обрав собі місце на спині. Саме в цей момент зайшов мій коханий і дуже здивувався побаченій картині. Втім, нервувати він навіть не намагався. Лише сухо попередив, що надалі більше не залишатиме нас наодинці.

   Відгуляли на весіллях. Лін, коли побачила мене, розплакалася від радості. Івар теж обіймав мене, щасливий, як дитина. Хел прибула зі своїм нареченим, бо теж була запрошена.

   Від такої кількості некромантів усі вільні дівчата втрачали свідомість, але навіть не намагалися наблизитися. Одного разу вони наважилися щось запропонувати Алу, і поруч була Нек. Хотіла втрутитися, але друг так відповів, що в мене аж мороз по шкірі пройшов. Після цього я відчула себе спокійною за всіх.

   Хоча, коли на твого чоловіка витріщаються одночасно із захопленням і страхом… це бісить. Найнеприємніше було те, що коли дізнавалися, що я — розумниця, починали співчувати темному, а не мені. Мене це обурювало, і настрій миттєво падав до низу.

   Спочатку Лейф не міг зрозуміти, чи це ревнощі, а коли дізнався справжню причину, вирішив більше не жартувати. Протягом усього вечора він не відійшов від мене ні на крок. Як тільки всі відправилися на відпочинок, він переніс мене у літній маєток. І ретельно доводив мені, що я бідна і нещасна, а він — страшний монстр, від якого я шаленію.

   З’ясувалося, що маєток у столиці — для постійного проживання, а той, у якому ми частіше живемо, — скоріше літній, для відпочинку. Мій коханий, до речі, подарував мені його, коли зрозумів, що мені там комфортно.

   Весілля сестри видалося мені ще веселіше: на некромантів теж витріщалися, але всі пам’ятали, що я зробила на страті, і ставилися до мене з більшою повагою.

   Це було останнє безтурботне літо і нова робота. Здається, Лейф за мене переживає більше, ніж я сама. У новому навчальному році кілька розумників і некромантів об’єднали в одну спільну групу.

   До пологів леді Тенлід старанно виготовила намистини, щоб у важкі хвилини вони підтримували і її, і дитину.

   Коханий якось підняв тему дітей, але я поки не готова. Розумію його: він старший за мене і йому вже хочеться дітей. Але я ще не готова — адже тільки-но починається цікаве життя.

КІНЕЦЬ