26.3

   — В його захист скажу лише, — промовила я, — що він просто ненавидить розумників і довіряє лише Моїру. Поруч зі мною він постійно був насторожі… і через це забував користуватися мозком.

   Потім вони розповіли, що відбувалося у них. Виявилося, Лін сказала сестрі, що хлопці відправляються на війну, і ввечері прийшов Ал попрощатися. Нек його просто так не відпустила. Коли ж хлопці відправилися, Лін переїхала жити до моєї сестри — там їй спокійніше. А ще виявилося, що до них приставили двох захисниць, які теж проживали в моєму будинку.

   Коли хлопці повернулися, Івар одразу забрав кохану і поїхав до своїх батьків відпочити. Леді Грум розповіла, як тут нервувала і як разом із братом ходила до імператора, подаючи прохання про моє повернення. Але імператор постійно знаходив причини для відмови.

   Так за розмовами ми й засиділися до пізнього вечора.

   — Ти ж пам’ятаєш, що завтра виходиш заміж?

   — Звісно, пам’ятаю.

   — В сенсі «заміж»? А як же весілля, сукня, гості? — занепокоїлася сестра.

   — Заспокойся, — усміхнулася леді Грум. — Вона фактично вже його дружина. Залишилося лише прийняти рід для завершення обряду, а там беруть участь тільки ті, хто має відношення по крові. Тобто нас буде троє: я, мій брат і твоя сестра.

   — Тобто ми не будемо святкувати? — засмутилася Нек.

   — Чого ти? — посміхнулася я. — Вважай, що це й є святкування перед моїм сімейним життям.

   Леді вже почали збиратися. Час був пізній, а леді Грум ще й дуже втомилася. Ми залишилися втрьох чекати своїх чоловіків. Хел точніше чекала новин про те, що з її темним усе гаразд. Я тим часом показала сестрі дещо з книг, щоб вона могла здивувати свого коханого.

   Я вже думала торкнутися браслета і дізнатися, чи повернуться вони сьогодні, і якраз у той момент відчула їхню присутність поруч. Двері відчинилися, і Ал зайшов у будинок із неймовірним букетом квітів, простягнувши його Нек. Вона миттєво зашарілася.

   — Вибач, що так затримався. Я знаю, що у нас були інші плани на сьогодні. Але сподіваюся, ти не сумувала за моєю відсутністю.

   Нек уважно подивилася на нього й ніжно поцілувала.

   — Я так розумію, ми тут зайві? Час додому.

   Лейф скромно підійшов до мене й обійняв з неймовірною обережністю. Відчуваю, як починаю танути в його руках. Хел теж піднялася і невпевнено підійшла до нас.

   — Ал, скажи чесно, ти його не вбив? — запитала я.

   — Не переживай, моя хороша, — усміхнувся він. — Трошки пом’яв, але жити буде. Хоча пити зовсім не вміє.

   Я подивилася на Хел і торкнулася золотої намистини. Миттєво з туману вийшов Карт.

   — Чого тобі, моя радість? Не хочеш з ними залишатися? Вже звикла у мене жити?

   Від його слів Лейф ще сильніше притиснув мене до себе.

   — У мене до тебе прохання, — прошепотіла я.

   — А що мені за це буде?

   — Залишимось з тобою друзями, — відповіла я.

   Він трохи подумав і хитро посміхнувся.

   — Що за прохання?

   — Відправ мою помічницю до цього недоумку, хай попіклується про нього, — промовила я. Хел ледве посміхнулася, але продовжувала спостерігати за нами. — У нас вихідні, а після них здаємо екзамени. Торкнешся з ранку павучка — Лейф відкриє тобі перехід до нашої кімнати в гуртожитку. І у тебе ж досі та намистина, яку він відмовився приймати?

   — Так.

   — Скористайся нею. Миттєво сцілиться.

   Хел підійшла і обійняла мене, дуже щаслива. Моїр простяг їй руку, і вони зникли в тумані.

Я розвернулася до коханого.

   — Нам теж час, ми тут зайві, — кивнув він.

  Побажав надобраніч Нек і Алу, а я хитро посміхнулася.

   — Гарної ночі, — відповіла я.

   Нек мене зрозуміла і теж посміхнулася. Темний якось напружився, але я впевнена, що він або мене потім «вб’є», або віддячить.

   Темрява охопила нас, і я не стрималася — просто поцілувала свого некроманта. Відчуваю, наскільки скучила і як мені його не вистачало. Він відповів на поцілунок, але швидко зупинив його.

   — Зачекай, будь ласка. Інакше все знову закінчиться у спальні.

   — А тобі щось не подобається? — ніжно торкнулася пальцями ґудзика на його сорочці.

  Петля і зісковзнула сам, а я, нікому не зізнаюся, що трохи допомогла магічно. Він загарчав.

   — Так нечесно… Я ж теж хотів тебе здивувати.

   — Ну добре, вмовив, ще трохи потерплю. — Посміхнулася я. — До речі, я не знаю, помітив ти чи ні, але мені доводиться тепер контролювати процес очищення після нашої близькості.

   Завмер, здивовано дивлячись на мене, а сам притискає ще сильніше, і темрява з очей починає виливатися.

   — Тобто твоя магія нарешті прийняла наші стосунки?

   — Мені подобається твоя реакція… так збуджує.

   — Тобі подобається ходити по краю мого терпіння?

   — Обожнюю, — прошепотіла я й знову злегка поцілувала його. — Щось ми довго… Чи не виходить вирахувати координати?

   Ще одне гарчання — і ми миттєво опинилися у спальні. Сукня тліє на мені від його дотиків. Я застогнала і розслабилася, розум втрачаю від нього.

   — Дивувати буду завтра, а сьогодні… — прошепотів у шию і не договорив.

   Ще одна неймовірна ніч. Приємно, коли тебе кохають і насолоджуються тобою. Кожного разу він ніби намагається довести сам собі, що наступний раз буде ще кращим, ще неймовірнішим. Втрата відчуття зовнішнього світу, бажання розчинятися в ньому знову й знову…

   На ранок я прокинулася від неймовірного аромату квітів і кави, а потім до всього цього приєдналися поцілунки.

   — Мила, через годину до нас прибуде Сігне, — тихо прошепотів він. — Тобі обов’язково треба поснідати, щоб свідомість не втратити під час ритуалу.

   — За годину можна встигнути багато чого… — усміхнулася я.

   Все ж таки відкрила очі, піднялася з ліжка. Сніданок вже стояв у кімнаті, а поруч — букет райдужних троянд. Це було неймовірно. Кожна пелюстка різнокольорова. Я завмерла, не відводячи очей від букета.