25.3

   Поцілував мене ніжно, і весь день ми провели, розповідаючи одне одному, як прожили ці пів року нарізно. Він згадав, як після мого зриву моя сестра прибігла до Ала в лазарет — їй повідомила Лін. Дізнавшись, через що він туди потрапив, вона переконалася, що з ним усе буде гаразд, і після цього заборонила йому наближатися до себе. Сказала, що пробачить лише тоді, коли він поверне її сестру.

   Та коли почалася війна, здається, вони все ж помирилися — бо всю ніч перед відправкою він провів не в гуртожитку.

   Сігне дуже ображена на мене, а от леді Строн вважає, що я все зробила правильно. І, як виявилося, леді Грум вагітна. Вона була впевнена, що ми дуже швидко одружимося, тому й прийняла таке рішення. А тепер, найімовірніше, її дитина стане спадкоємцем роду Грум, в не Тенлід. Від цього вона розлючена ще більше.

   Вечерю знову готували разом і продовжували насолоджуватися часом, проведеним удвох, хоча я відчувала, що ці миті скоро скінчаться. Мабуть, починаю нервувати через екзамени. Лягли спати втомлені, але щасливі.

   Вранці прокинулися майже одночасно.

   — Сьогодні моя черга готувати сніданок, а ти відпочивай.

   — Ні, мій хороший, готуємо разом. І на чотири особи, — я сіла на ліжко й відповіла сумно.

   — Кого чекаємо в гості? — він присів поруч, прибрав пасмо волосся з мого обличчя й обережно торкнувся шиї.

   — Твою сестру з чоловіком.

   — Я так розумію, ранок буде веселий?

   — Ми ще встигнемо трохи насолодитися одне одним, — усміхнулася я, відкриваючи більше простору для його «діяльності».

   — Тоді — в душ.

   Підхопив мене на руки й поніс у ванну. Коли ми майже закінчили готувати сніданок, обоє відчули, як хтось дуже агресивно пробиває зовнішній бар’єр. Лейф хитро подивився на мене, обійняв і зняв захист. Перед нами з’явилися розлючена, але явно здивована леді Грум і, поруч із нею, як завжди спокійний лорд Тенлід.

   — Я щось не зрозуміла. Як ви мені це поясните?

   — Добрий ранок, леді Грум. Запрошуємо вас із лордом Тенлідом на сніданок, — промовила я, поглянувши на неї.

   Зовсім не було помітно, що вона вагітна: живіт майстерно приховували складки сукні.

   — Мало того, що ти її від себе не відпускаєш, так ти ще й змушуєш готувати тобі?! Я вб’ю тебе.

   — Якщо вб’єте його — помру і я.

   Леді завмерла й подивилася на мій браслет. Я відчула, що вона неймовірно зраділа, але зовні цього ніяк не показала. Глибоко вдихнула, поглянула на накритий стіл і пішла обирати собі зручніше місце.

   — До екзамену я тебе не допущу. Навіть не сподівайся.

   — А я думала, директор — лорд Тенлід, — я теж сіла навпроти леді.

   Лейф допоміг мені, поцілував руку й сів поруч.

   — А я, коли вирушав на війну й призначав свою кохану на своє місце, тоді й не думав, що вона відмовлятиметься повертати мені посаду. Хоча я поки й не наполягаю. У неї це дуже добре виходить, — він підійшов до дружини, теж поцілував їй руку й присів поруч.

   — А якщо мені є що вам запропонувати?

   — Ммм… дуже смачно готуєш. Можливо, тобі краще займатися хатніми справами, а не здобувати вищу освіту?

   Лейф підняв голову, хотів втрутитися, але я лише ніжно накрила його руку своєю. Він зрозумів і спокійно продовжив їсти.

   — А якщо я пообіцяю, що вийду заміж за вашого брата, і ми ввійдемо в рід Грум найближчим часом?

   Тиша за столом стала майже відчутною. У коханого в голові здійнявся вир думок: зневіра, радість, невпевненість у почутому.

   — Коли? — здається, леді й сама не вірила в те, що почула, і буквально вчепилася в мене поглядом.

   — Хоч завтра.

   — А чого не сьогодні?

   — Бо я маю поскаржитися на особисту образу своєму нареченому. А якщо поскаржуся чоловікові — він уб’є кривдника. А його не можна вбивати.

   — Чого ж це не можна?

   — Мила, я так розумію, ти мені не все розповіла, — тихо промовив Лейф.

   — Ну вибач, коханий. Я не хотіла псувати нам примирення й відновлення. А вбивати не можна, бо він — істинне кохання.

   — Чиє? — здивувалася леді.

   — Моєї помічниці Хеллєн.

   — Кохана моя, а як так виходить, що навколо тебе постійно трапляється істинне? — він ніжно тримав мене за руку, ледь стримуючись, щоб не поцілувати.

   — Можливо, тому що я розумниця й бачу більше, ніж інші. Тим паче — некромантів.

   Потягнулася до нього й безсоромно поцілувала в губи. Він завмер здивовано.

   Повернулася до леді — вона була неймовірно щаслива, уважно спостерігала за реакцією свого брата.

   — Мені байдуже, кого там треба вбити. Але, братику, зроби це сьогодні. Будь ласка.

   — Кохана, продемонструй нам, що саме сталося.

   Розкинула щупальця на всіх — як давно я цього не робила — і показала, як саме мене образив темний. Лейф ледве тримається, здається, готовий миттєво вирушити на знищення.

   — От же ж тупий ідіот, — леді теж почала нервуватися.

   — Я хочу за цим поспостерігати. Сігне, ти відправляєшся додому, а ми з Лейфом — до розумника, — почав командувати лорд Тенлід.

   — А можна мене відправити до моєї сестри? Дуже скучила за нею.

   — Так, звичайно, зараз відправлю, — коханий торкнувся моєї щоки. — Ти як?

   — Ти ж знаєш, що я вже й не переживаю. А от він — хай мучиться, — від його дотику я прикрила очі й трохи підняла голову, відкриваючи шию.

   — Твоє тіло тобі не належить, — посміхнулася леді.

   — А твоє тобі належить? — запитав лорд свою дружину й обережно торкнувся пальцем її губ.

   Вона ледве стрималася, щоб не застогнати.

Я теж посміхнулася, але одне питання не давало спокою.

   — А як ви дізналися, що я тут, а не в Моїра?

   — Бо він сам сьогодні пробив захист до академії. А коли ми його зустріли, видав нам гору валіз і сказав, що це твій посаг. Ще й документи простягнув із твоїм рахунком. Ви з помічницею, судячи з нього, жили дуже скромно. Ми здивувалися, а виявляється — ти вже з моїм братом третій день, а я нічого й не знаю. Я дуже розлютилася, бо очікувала, що ти спочатку поговориш із нами, а вже потім Лейф тебе забере.