25.1

   Неймовірний ранок — прокинулась дуже щаслива. Хел уже була зібрана й одразу помітила мій настрій.

   — Розповідай негайно. Бачу, що щось наснилося.

   — Збирай речі. Ми сьогодні вирушаємо додому, — відчуваю, що для неї це не зовсім радісна новина. — Я тебе розумію, але поки він не відповість за свої слова, я його не пробачу.

   — Я його більше не побачу?

   — Це він нехай так думає. У нього про мене все одно не найкраща думка.

   Поглянула на мене з посмішкою й побігла збирати речі.

   Пішли на сніданок — навіть вирішили сьогодні поїсти в їдальні. Темний здивувався, коли ми рушили не на кухню, і, здається, ледь не знепритомнів, коли Хел подивилася на нього чистим, не затуманеним поглядом. Його очі загорілися — мабуть, сподівається, що ще буде можливість поговорити з нею.

   Моїр відчув мій настрій, але так і не зрозумів, із чим він пов’язаний. Стіл накрили на чотирьох, і я навіть не звернула на це уваги. Хал увесь час намагався привернути увагу дівчини, а вона старанно приховувала свої почуття.

   — Як приємно, що ти вирішила повернутися до нас за стіл, — сказав Моїр.

   — Я вирішила, що наостанок можна й у вашій компанії поснідати.

   Моїр перестав усміхатися й відклав прибори. Хлопець помітно напружився і не зводив із мене очей.

   — Тобто тобі щось наснилося?

   — Так. І ми більше не будемо своєю присутністю ставити вас у незручне становище. Скоро тут знову буде тихо й спокійно.

   — Якщо чесно, я буду сумувати.

   — Я хотіла б сказати те саме, але останнім часом почувалася тут ніби в клітці. Це неприємно.

   — Мені шкода, що так вийшло.

   — Нічого, все гаразд. Давайте просто насолодимось сніданком.

   І ми з помічницею почали снідати, ні на кого не звертаючи уваги.

   — Руна, мені треба з тобою поговорити.

   Я підняла погляд — його очі світилися. Мить, і ми вже в його свідомості. Він розгублено озирнувся навколо.

   — Навіщо ти це зробила?

   — Одразу попереджаю: не вийде. І я не дозволю. Ти не зміг виправити своє, а тепер лізеш вирішувати за нього.

   — Але ж так не можна… Він ночами не спить.

   — Поки сповна не відчує втрату — не почне цінувати. Багато хто розуміє це лише після смерті свого кохання. Йому я даю шанс відчути це зараз. Вона, до речі, вже все відчула й прийняла ситуацію. І дуель теж приймає.

   — Ти хитра… Дуже тонко підміняєш життя розумом. Коли від тебе чекають прощення — ти розумниця. Коли помсти — ти життя.

   — Я вважаю, ми вже все обговорили.

   Кліпнула очима — і ми знову за столом. Доїли й мовчки сиділи. Моїр до чогось прислухався, кинув на мене невдоволений погляд, попрощався й пішов. Я теж відчула: Лейф уже в кабінеті й чекає на розумника.

   — Хел, забери, будь ласка, речі з кімнати. Зустрінемось біля кабінету Моїра.

   Вона підвелася з-за столу, кивнула мені й глянула на хлопця. Від того погляду він, здається, навіть дихати перестав.

   — Дякую за все. Сподіваюсь, ми не надто вам заважали, — вона присіла в реверансі й попрямувала до кімнати.

   Хал підвівся їй у відповідь, але залишився зі мною.

   — Погано, коли зобов’язаний виконувати чиїсь накази, а не робити те, чого хочеш.

   — Хто прибув? Які речі?

   — Лорд Грум зараз у кабінеті Моїра. І наші речі. Ми нарешті вирушаємо додому.

   — Пані Мелуш, дозвольте, будь ласка, мені поговорити з вашою помічницею.

   — Нічого собі… — моєму здивуванню не було меж. — Це ж як треба наступити собі на горло, щоб так звернутися до мене. Ти забув свою думку про мене? Нагадати?

   Не дочекавшись відповіді, я підвелася й пішла до кабінету. Він рушив слідом, мов тінь.

   — Будь ласка… — прошепотів мені в спину.

   — Ні. Я попереджала.

   — Чого ти хочеш? Мого приниження?

   Зупинилась і здивовано подивилася на нього. В його очах стояли сльози.

   — Хочеш, я благатиму? Хочеш — стану навколішки? Дозволь хоча б вибачитися перед вашим від’їздом.

   — Ти ще переді мною як слід не вибачився. А перед нею — тобі ще рано. І до біса мені твоє приниження. Я хочу, щоб ти повільно вмирав від цього почуття. Тоді, можливо, зрозумієш, що таке єдине істинне кохання. Ти принизив мене, мою сестру і ту, що в тобі розчинилася. Насолоджуйся.

   Розвернулась і зникла в тумані. За мить уже стояла біля кабінету — якраз підійшла й Хел. Чекали, поки вийде мій некромант. З темряви з’явився Хал і мовчки став поруч, дивлячись у підлогу.

   Двері кабінету відчинилися, і на порозі з’явився Грум. Я подивилась на нього — і серце на мить перестало битися. Він зробив обережний крок у мій бік, мов хижак, що підкрадається до здобичі.

   — Кохана, не забувай дихати. Ми це вже проходили. І я впевнений — ти від мене не втечеш.

   Мовчки всміхнулась. Він глянув на помічницю з валізою, задоволено посміхнувся й змахнув рукою. Перед нею розкрилася темрява.

   — Заходь, будь ласка. Там тебе зустріне Ханс.

   Хел вдячно кивнула й перед тим, як ступити в перехід, кинула погляд на хлопця. Той зблід. Лейф закрив перехід саме вчасно — Хал сіпнувся було за дівчиною.

   — Бачу, тут у вас щось цікаве відбулося, — зауважив Грум.

   — Потім розповім. Тобі сподобається.

   Він підійшов ближче й обійняв так обережно й ніжно, що в мене потемніло в очах. Темрява миттєво огорнула нас. Ми стояли, вдивляючись одне в одного, а в його думках панував хаос: бажання рвалося в один бік, слова — в інший.

   Вирішила не чекати. Обійняла його за шию, торкнулась губами вуха й прошепотіла:

   — Я не хочу до академії.

   Він важко дихнув і притиснув мене міцніше.

   — А куди? — ледве вимовив.

   — Додому.

   Намагався зібратися з думками, і реакція була зовсім не тією, на яку я чекала. Я відсторонилась і подивилась на нього з питанням.