24.3

   — Добре. А мої близькі тут до чого? І моє минуле? Я вже це чула: що сестру підкладала, що сама лягла спеціально. Але яким треба бути ідіотом, щоб не відчути справжніх почуттів? Я не хочу його розуміти. І не буду. Якщо раніше я не втручалася, то тепер зроблю все можливе, щоб він до неї навіть не підійшов і не заговорив. Її я вилікую від нього. А він нехай тихенько подихає від нерозділеного кохання. Якщо вона захоче — я видалю його з її життя. Так йому й передай.

   — Це ти зараз говориш на емоціях.

   — Можливо. Але спочатку він скористався, а потім образився. Тобі не здається, що так він просто тікає від відповідальності? Замість того щоб запропонувати їй стати його дружиною і попросити її руки в мене, він зруйнував власне щасливе майбутнє. І я її перевірила. Якби він ще й наслідки не прибрав — я б точно його вбила.

   — Хал хоче поговорити з твоєю помічницею.

   — Ха. Знову скаже, що такого більше не повториться? — я примружилася. — А зі мною говорити не хоче?

   Моїр похитав головою.

   — Не хоче.

   — Тоді яке тобі діло до якогось помічника?

   — Можливо, те діло в тому, що я хочу залишити на нього всі справи.

   — Занадто тупий. Знайди когось іншого для такої серйозної роботи. А з нею він тепер говорити не зможе. Вона його кохає і завжди намагатиметься пробачити. Я не дозволю.

Хай тепер лікті кусає й розум втрачає. Ненавиджу. Вона — моя помічниця, і я маю право на таке рішення. Вибач, я зараз нестабільна. Хочу відпочити.

   — Добре. Вибач ще раз. Я з ним говорив. Він зрозумів свою помилку.

   — Треба було розуміти раніше, коли не стримався. А тепер — пізно.

   Розвернулася й зайшла до кімнати, зачинивши двері.

   Настільки брудною я себе ще ніколи не відчувала. Я знаю, на що здатна, але щоб мене звинувачували в такому… це мерзенно.

   Підійшла до ліжка — Хел задрімала. Мабуть, надто виснажили її ці переживання. Я сіла поруч і обережно погладила її по волоссю.

   — Його слова й дії не торкнуться твоєї душі доти, доки він повністю не усвідомить, що втратив. Я не дозволю так просто його пробачити. Моє слово — закон. Я закриваю твої почуття. Почуй мій наказ — і хай буде так.

   Пустила по її волоссю золоті нитки. По обличчю одразу стало видно — напруга зникла, дихання вирівнялося. Нитки розвіялися по тілу. Цей вплив зможе помітити лише розумник. А Моїр навряд чи піде до імператора з вимогою покарати мене.

   Лягла поруч із помічницею й заплющила очі. Потягнулася до Лейфа.

   Чомусь саме тепер, відчуваючи образу й бруд, мені хотілося, щоб він мене пожалів. Відповів миттєво.

   — Привіт, мила моя. Щось сталося?

   — Сумую.

   Обійняв мене й обережно поцілував у скроню.

   — Я теж сумую. Але відчуваю — щось сталося.

   — Темний зіпсував настрій. Коли вже я повернуся до тебе?

   Тихо засміявся, зазирнув мені в очі.

   — Я зрозумів. Про настрій ти поки не хочеш говорити — повернемося до цього пізніше. А щодо твого повернення… ти його боїшся. І водночас дуже бажаєш.

   — Не знущайся. Ти знаєш причини.

   — Вибач, — знову міцно обійняв. — Знаю. Але треба трохи зачекати. Коли ці тварі дізналися, що в академії з’явилася талановита розумниця, вони полізли, як бджоли на мед. Хтось хотів тобою поживитися, хтось — переманити на свій бік. Тепер їх треба зачистити, щоб ти могла жити вільно. До речі, Карт казав тобі, чим ти займатимешся після завершення навчання?

   — У двох словах.

   — Добре. Коли повернешся — тоді все й розповім. А зараз мені час. Дуже кохаю й сумую.

   — І я тебе дуже люблю. Будь обережним.

   Поцілував — і зник. А я залишилася стояти одна в темряві. Розвернулася й пішла у власну свідомість. Сіла на ліжко, задумалась.

   Можливо, поки Хел спить, а мій охоронець при ній, зазирнути через нього в її свідомість?

Але що саме я хочу там побачити? Навіювання зробила. Кохання прикрила. Поки їй не болітиме від згадки про нього і про те, що було між ними. Немає сенсу перевіряти власну роботу. Я впевнена: все зробила правильно й обережно. На обіді попрошу Моїра перевірити.

   Так і просиділа в кімнаті до обіду. Коли помічниця прокинулася, вона й справді була спокійна — жодної тривоги, жодного болю через хлопця. Ми перевдяглися й зібралися перекусити перед серйозним навчанням.

   Ще мені треба повністю опанувати зілля. Тоді леді Грум точно стане до мене добрішою. Вийшли з кімнати — і я одразу помітила тінь, що відштовхнулася від стіни й рушила за нами. Коли він, на мою особисту думку, підійшов неприпустимо близько, я вибудувала непроникний захисний щит.

    Хел навіть не звернула на нього уваги. Я ж відчувала: хлопець емоційно ледь тримається. Він помітив поведінку дівчини й намагається зрозуміти, що саме я з нею зробила.

   Дійшли до їдальні. За столом було накрито на трьох — дякувати, що він не намагався проігнорувати мою вимогу. Розумник допоміг мені сісти, потім — помічниці, і вмостився на своєму місці. Темний же залишився стояти біля входу.

   — Як настрій? — спитав він. — Відчуваю, ти вже щось утворила.

   Подивилася на нього з хитрою посмішкою й промовчала. Сором’язливо опустила погляд, чекаючи, коли він сам помітить мою роботу. Він уважно придивився до дівчини.

   — Навіювання… і ключі.

   Кивнула йому.

   — Ти ж розумієш, що це заборонено?

   — Невже підеш імператору скаржитися?

   — Я — ні. А от новий хазяїн цього маєтку піде.

   — Не дивно. Під час перевірки виявиться, що все було за взаємною згодою: з нею все гаразд, вона «в повному порядку». А те, що вона страждає, що почувається брудною й використаною, — це нікого не цікавить. Тим паче імператор помітить, що вони істинні, і особисто їх одружить. А цей покидьок продовжить користуватися нею й знищувати її як особистість.

   Поки відповідала розумнику, очей не зводила з темного. Від злості він навіть позеленів.