21.4

   — Я так розумію, що ми дуже скоро повернемось до маєтку лорда Грума, — зауважила Хел, і я відчула в собі легке засмучення.

   — Ти не хочеш повертатися зі мною?

   — Звичайно, хочу. — Опустила очі й навіть трохи зашарілася.

   — Але все ж таки, більше за все ти хочеш побачити Хала, — продовжила я, спостерігаючи за її відчуттями.

   Вона тільки кивнула.

   — Не переживай. Якщо сьогодні все вийде і ми повбиваємо залишки відступників, він скоро повернеться. Ми все одно залишатимемось тут, поки не скінчиться вся ця справа. Тож зустріч обов’язково відбудеться.

   На сніданку Моїр повідомив, що зараз разом відправляємось на допит затриманої. Я запитала, чи буде там Ал — він мені потрібен. Карт здивувався, але відповів, що це питання вирішить.

   Хел залишилась одна, і це її ще більше засмутило. Вона нагадала, що скоро екзамени, і нам треба бути готовими до всього. Леді Грум точно не допустить мене просто так. Помічниця випросила у розумника півгодини — у такому вигляді не можна йти до імператора. Змусила мене переодягтися і знову скористалася косметикою. Я намагалася відмовитись, передчуваючи, що, можливо, доведеться катувати, а крові буде багато, але її рішучість не похитна.

   Коли вийшли з кімнати, розумник поцілував мені руку і хитро посміхнувся. Золотий туман огорнув нас, і ми рушили. Хел лише встигла махнути рукою.

   — Чого смієшся? Все так погано? — глянула на нього з легкою образою.

   — Ні, зовсім ні, — знову поцілував руку. — Все неймовірно. Просто думаю, як він усе це витримує.

   — Ви учора разом випивали?

   — Тобі вже все доповіли? — знову сміється він.

   — Звичайно. Мені було цікаво, хто саме квітку доставив. А як там Ал?

   — Сиділи його втішали. Йому важко все це дається, боїться, що після зняття ключів не зможе жити без провини перед твоєю сестрою.

   Подивилась на нього задумливо.

   — Я знаю, як це виправити, і сил вистачить. Все вже підготовлено.

   — Я у шоці… виявляється, некроманти можуть напитися. Уявляєш?

   — Ні, я такого не знала. А Лейф теж напився?

   — Здається, так. І вони нестерпні у такому стані. Довелось його провести до тебе, щоб трохи заспокоївся, бо Міала вже почала нервувати.

   — Так ви усією компанією відпочивали? А я, як завжди, найцікавіше пропустила.

   — Ні, ми починали вчотирьох. Леді пізніше доєдналась і розігнала усіх, бо справа ще не завершена, а ми розслабилися.

   Туман розвіявся. Стоїмо знову в кімнаті для допитів. Я не звертаю уваги на навколишнє середовище — це не цікаво. Присіла на місце засудженого.

   — Перед допитом приведи мені Франга, будь ласка.

   Моїр вийшов, а я закрила очі і готую ритуал по відніманню сили, але довелось трохи переробити, щоб мінімізувати витрату магії. Відкрились двері, і на порозі стоїть Ал — блідий і засмучений.

   Я піднялась зі свого місця і швидко підійшла до нього, майже бігом. Міцно обійняла і поцілувала у щоку. Він шоковано відчував зняття ключів. Я тримала його за шию, щоб не зрушився.

   — Зараз буде боляче, потерпи, будь ласка, мій хороший.

   І з силою вдарила рукою у сонячне сплетіння, вже повністю насичене моєю магією. Вона виглядала як золотий спис. Додала ще й магію життя, щоб трохи приглушити біль.

   Впав мені на плече, через біль і неможливість поворухнутися. Я продовжувала його тримати, одночасно закинувши помічника, щоб спогад про розумницю підчистив, а примара перейшла до мене. Ще треба було прибрати спогад про біль.

   По завершенню ритуалу він почав повільно приходити до тями. Обійняв мене і тримався з останніх сил. Я дочекалась, поки помічник повернеться, і тільки тоді обережно вийняла руку з нього та лагідно погладила по голові.

   — Я тебе ненавиджу… — прошепотів мені на вухо, але обійняв ще сильніше.

   — Ні. Ти мене любиш. І дуже сильно.

   Ще якийсь час ми так стояли, доки до кімнати не зайшов Моїр.

   — Досить вам тут обійматись. Час працювати. Усі зацікавлені вже зібралися.

   Ал поцілував мене в щоку й швидко вийшов. Я невпевнено подивилась у дзеркало.

   Розумник відповів подумки:

   — «Лейф теж там, але не звертай на нього уваги. Роби свою справу — я тебе підтримаю. До речі, імператор теж тут. І він у шоці від того, що ти щойно зробила.»

   Посміхнулась криво.

   — «Дякую. Дуже заспокоїв.»

   — Я впевнений, ти впораєшся.

   У цей момент завели ту дівчину — ту саму, яку я бачила через некроманта. Змучена, бліда, у стазисі.

   — Простежили за її тінню?

   — Так. Тебе там уже чекають.

   — Добре. Тоді працюємо інакше. Свідомість копіюємо, але не вбиваємо. Відтворимо двійника.

   — Взагалі-то це заборонено.

   — Нам потрібно одним ударом покінчити з усіма, чи будемо бігати по лісах і виловлювати по одному? А ці мразоти тим часом їстимуть слабших магів і нарощуватимуть силу. Тоді давайте вирішимо зараз, бо коли я почну — зупинитися вже не зможу.

   Моїр подивився на мене, потім схрестив руки на грудях і перевів погляд на дзеркало. Я мовчки чекала. Двері відчинилися, і до кімнати зайшла леді Пейр.

   — Уся відповідальність за операцію — на мені. Роби, що знаєш. Мене цікавить результат.

   — Домовились. Але вам краще вийти. Інакше можу затягнути до себе.

   Леді різко розвернулась і вийшла. Я повернулась до дівчини. Вона була не набагато старша за мене, але бруду на ній — на кілька життів.

   — Ну що, пробуджуємо?

   — Ні. Нехай мої помічники почнуть працювати вже зараз.

   Торкнулась її лоба. З пальців полилося золоте сяйво з перламутром — тонке, майже невидиме. Вона не мала відчути мій вплив зарано.

   — Ти впевнена, що це спрацює?

   — Невже ти почав у мені сумніватися?

   Підійшла до нього ближче, усміхнулась і простягла руку з маленьким павучком. Він відповів на жест, уважно розглядаючи створіння.