19.2

   Нарешті відпустив і сидить, вдивляється в мене. А я в ньому — намагаюсь знайти злам, але, здається, все гаразд.

   — Я прокинувся і пішов блукати своєю свідомістю. А там — неймовірний порядок. Я намагався знайти хоч якісь подразники, але їх просто не було. Як ти це зробила?

   — Оце і називається лікування, а не те, що ти мені пропонував, — вмостилась зручніше на подушці. — Їсти хочу.

   — Хел уже забігала. Я сказав, що сам тебе розбуджу.

   — Ти це називаєш «розбудити»? Я думала, мене вбивають. До речі, хто мене вчора перевдяг?

   Він посміхнувся, але без жодних натяків.

   — Я магією тримав твоє тіло і не дивився. А твоя помічниця все зробила.

   — Добре, перевірю через охоронця.

   — Саме через нього і не дивився. Він виповз із-за шафи і сів просто перед моїм обличчям. Вони мій будинок уже окупували.

   — Як тільки я піду звідси, вони підуть разом зі мною.

   — Я тебе не жену. Залишайся доти, поки сама не вилікуєшся.

   — Дякую. Я намагатимусь якнайшвидше вирішити своє питання. Що там по некромантах?

   — Леді Пейр упевнена, що через некромантів намагаються тебе заманити. До Грума їм не дістатися — він не користується послугами дівчат після боїв. А Франга теж не можуть вирахувати: замало інформації про нього. Поруч із твоєю сестрою зараз теж для них небезпечно. Через це вони просто намагаються знищувати — в очікуванні, що ти з’явишся.

   — Є якийсь план вирішення цього питання? — я підвелася з ліжка й накинула халат, чекаючи на Хел.

   — Поки що некромантам заборонили використовувати «приємний» спосіб звільнення від темряви.

   — Але ж вони все одно бігатимуть.

   — Звичайно. За всіма не встежиш.

   — А якщо кинути наживку?

   — Ким готова ризикнути?

   — Ніким. Але доведеться провести один складний ритуал. Щось на кшталт повернення душі, як у некромантів, тільки навпаки. Та якщо мені туди не можна, і до того ж усі навколо відчують вивільнення такої сили… тоді потрібна чиясь нейтральна, але сильна свідомість.

   — Поясни, що ти задумала.

   — Я так зрозуміла, що полює розумниця, яка під час процесу зближення пожирає некромантів, — він кивнув. — А якщо я сховаю через захист Ала його примару й тимчасово поставлю ключ на істинне кохання, щоб він міг розслабитися і зацікавити ту стерву?

   — А як він пояснить, чому до цього йому було нецікаво з дівчатами?

   — Скажемо, що ключі злетіли під час одного з боїв, які ти ставив. А тобі заборонено з’являтися. Оскільки він підлеглий Грума, саме через це опікується Алом і попросив тебе захистити хлопця. Може, ще й про мене десь бовкне — що я його найкраща подруга. Але питання зі свідомістю залишається.

   — Це й питанням не було. Леді Пейр — маг повітря, дуже сильна. А повітря — чудовий провідник.

   — Тоді виклич леді й запропонуй такий варіант, а я поки домовлюся з примарою.

   Саме в цей момент до кімнати зайшла Хел. Помітивши, що розмова надто серйозна, вона, не заважаючи, пішла готувати все для мене.

   — Я теж хочу їсти. Давай почнемо вирішення цієї проблеми після обіду. Я кину заклик, а Міала, коли звільниться, зайде — тоді й поспілкуємось. І, до речі, я тебе запросив… де мій спогад про вашу зустріч?

   Глянула на нього з посмішкою, і він вийшов із кімнати з загадковим виразом обличчя.

   — Що у вас там сталося?

   — У нас усе гаразд.

   — Ти довго вчора не приходила до тями, я перелякалася.

   — Я ж попередила Моїра, що все під контролем.

   — Знаю, але мені було страшно. Не розумію, звідки в тобі стільки крові.

   Я розсміялася з її слів, поки вона допомагала мені з сукнею.

   — Лорд Моїр не казав, що там Хал?

   — Сказав, що живий. Але, якщо чесно, вже двоє некромантів загинули.

   Вона перелякано прикрила рот рукою й присіла на моє ліжко.

   — Заспокойся, ми вирішуємо це питання.

   Вийшли з кімнати й попрямували до їдальні. Моїр уже чекав на нас.

   — Я запросив леді Пейр на розмову. Вона відповіла, що щойно закінчиться нарада — одразу прибуде.

   — Тобто треба швидше їсти. Інакше часу не буде.

   — Так, чекати вона не стане.

   Вдвох прискорилися. Лише тепер усвідомили, наскільки зголодніли — все ж таки витратили чимало сил. Хел подивилася на нас і зашарілася. Обидва завмерли, перезирнулися між собою, а потім здивовано глянули на помічницю.

   — Вибачте… я занадто гучно подумала, — прошепотіла дівчина.

   — Тепер розумієш, чому юним дівчатам не варто читати такі книги? — промовив розумник. — Це в тебе є досвід, а в неї — лише фантазія.

   — Я вже зрозуміла свою помилку. Хоча й сама іноді недоречно згадую прочитане.

   — Як цікаво… — посміхнувся Моїр своїм думкам.

   Продовжили швидко їсти. Якраз по завершенні обіду я відчула, що леді Пейр прибула на територію, але не до маєтку. Хоча я впевнена — доступ у неї є, просто вирішила не ризикувати. Моїр теж це помітив, але свої емоції приховав.

   Хел пішла до бібліотеки, а ми зустріли леді й попрямували до кабінету. Цікаво, вона носить сукні лише на балах? Знову брюки із завищеною талією, що підкреслювали фігуру, темна сорочка й жилет. Я час від часу вловлювала думки розумника — про справу йому було складно думати.

   Щойно ми зайшли до кабінету, леді миттєво виставила захист і, схрестивши руки, уважно подивилася на нас в очікуванні.

     — У мене замало часу. Розповідайте.

   Розумник сів на своє місце. Леді чомусь не стала сідати — просто сперлася на стіл. Я ж відмовилася від крісла для гостей і підійшла до вікна. Розповіла свій план, пояснила, що можу відтворити ритуал, але мені знадобиться кілька днів на підготовку.

   — У тебе буде тиждень, — сказала леді. — Ми перекинули всіх некромантів на іншу ділянку, а самі поки намагаємося вирахувати цю тварюку. Якщо не вийде — доведеться їх повертати, і тоді скористаємося твоєю пропозицією.