14.3

   — Так, ти йдеш зі мною. Ми зараз тут не помічники, — промовив до темного.

   Той у відповідь кивнув і вийшов. Розумник повернувся до дівчини.

   — Ти за пів години впораєшся? Я повернуся з зіллям на відновлення.

   Вона кивнула й побігла до ванної кімнати. Він кинув на мене ще один короткий погляд і вийшов.

   Помічниця повернулася, допомогла мені піднятися й провела до ванної. Я відчувала, що починаю вимикатися.

   — Потерпи ще трохи, інакше я тебе не дотягну до ліжка, і доведеться звертатися по допомогу до лорда, — ці її слова трохи повернули мене до тями, хоча я розуміла — ненадовго.

   Нарешті я переодяглася, і мене вклали у чисте ліжко. Виявилося, з очей знову текла кров і залила все навколо. Хел розповіла, як сильно злякалася: виглядало так, ніби мене ламали фізично — настільки сильно мене вигинало.

   Я відчувала, як усе тіло починає боліти, але очі вже закривалися. Почула, як зайшов розумник і присів поруч. Він трохи підняв мою голову й почав вливати щось прохолодне мені в рот.

   — Якщо не будеш ковтати, доведеться через поцілунок, — пригрозив він.

   — Я намагаюся… — ледве промовила я.

   Якось ми все ж пройшли цю процедуру.

   — Хел, мила, прослідкуй, будь ласка, за нашим некромантом. Він теж дуже втомився і має обов’язково поїсти. А я залишуся з нашою розумничкою й контролюватиму прийом ліків.

   Перечити господарю вона не змогла, але я відчула, як дівчина нервує.

   — Заспокойся. Я впевнена, що лорд Моїр не робитиме зі мною нічого неприпустимого. Я зараз більше на труп схожа, а він усе ж таки не збоченець.

   — Вибачте, будь ласка, — тихо сказала вона й вийшла з кімнати.

   — А якщо я збоченець? — пролунало поруч.

   — У мене навіть сил очі відкрити немає. Досить уже мене діставати.

   — Все, мовчу. Спи. Тобі зараз потрібно добре відпочити, а я поки перегляну спогади, які ти мені передала.

   Кілька разів прокидалася від того, що мене піднімали й вливали ще зілля. Через силу ковтала — той розумник усе ж таки дуже мене вимотав.

   На ранок я відчула себе неймовірно голодною й відпочилою. Потягнулася й із задоволенням застогнала.

   — Не роби так, інакше я не стримаюсь.

   Відкрила очі й зрозуміла, що лежу у розумника на грудях і обіймаю його. А він спокійно, напівсидячи, читає якісь документи.

   — Ти що, усю ніч зі мною провів?

   — Угу. Тепер я маю на тобі одружитися.

   Повільно оцінила його вигляд: сорочка з розстебнутими верхніми ґудзиками, брюки. Потім подивилась на себе — сорочка прийнятної довжини, не задерта, навіть не прозора.

   — Щось я нічого не відчула, — посміхнулась і вже збиралася підніматися з ліжка.

   Мить — і я опинилася притиснутою до ліжка. Чоловік дуже наполегливо поклав руку на моє стегно й почав повільно піднімати її вище по тілу. Я лежала, не сіпалась, надто здивована, щоб одразу зреагувати.

   — Ти впевнена, що спроможна грати зі мною в ці ігри?

   — Як би це не виглядало, я все одно впевнена, що ти не перейдеш допустиму межу.

   — Чому ти так впевнена? — схрипло прошепотів мені на вухо.

   — Ти мене оберігаєш і піклуєшся. І ні в якому разі не заподієш шкоди.

   Він завмер. Дихання стало важким, рука зупинилась десь на животі.

   — Так не чесно. Ти мала би злякатися або, навпаки, зацікавитись.

   Сів на ліжко й відвернувся, приводячи себе до ладу. Я розсміялася. Поглянув на мене здивовано.

   — Тобі Хал ще не скаржився?

   — Якось не було часу з ним поспілкуватися. Що ти вже натворила?

   Я заспокоїлась і зручніше вмостилася на подушках.

   — Ну, якщо відштовхуватися від логіки твого помічника, то цього разу я збиралася когось зґвалтувати. І, скоріше за все, тебе.

   Він розвернувся до мене обличчям і сів зручніше.

   — Слухаю уважно, хороша моя.

   — Усього-на-всього я знайшла в бібліотеці цікаву книгу.

   — Не тягни вже. Що за книга?

   — «Як стати господинею для свого господаря».

   Бідолаха навіть зблід. Очей не зводить, видно — гарячково згадує, що ж там іще могло бути.

   — Він мене точно вб’є.

   — Хто? — не зрозуміла я.

   — Той, хто не повірить, що це випадковість, — він узявся за голову й почав щось прораховувати. — Мила моя, а давай ми знищимо спогади про наші кохання, і тоді я буду спокійний щодо твоїх нових знань.

   — Ти мене дивуєш. Тільки що безцеремонно торкався мене, а тепер переживаєш, що прилетить від Грума, — таки піднялася з ліжка й попрямувала до ванної кімнати. — Ти впевнений, що вже для себе все вирішив?

   — Не зовсім.

   — Добре, поговоримо про це пізніше. Куди Хел подів? Чого досі її немає в моїй кімнаті?

   — Вона усю ніч допомагала Халу і заснула в його будинку.

   — Не зрозуміла… Вони усю ніч провели разом у нього в будинку, навіть не в кімнаті?

   — Так. Перебирали особисті справи тих, кого ти мені вказала. А оскільки вона нервувала через тебе, і це було єдине, що її відволікло, я зайняв її цікавою справою. Ти знала, що вона неймовірна в пошуку інформації?

   — Я знаю про її здібності.

   — І не переживай, я попередив хлопця, щоб був чемним, якщо, звісно, не готовий до серйозних відносин.

   — Ну дякую. Він і так боїться залишатися з нею на одинці, а тепер ще й про це буде думати. Слухай, я так зрозуміла: коли ми зустрічаємо своє єдине кохання, воно стає центром всесвіту, але бувають обставини, коли пара розлучається. Завжди є другий шанс?

   — Я на це дуже сподіваюся. Перший раз завжди знайти легко, а далі — складніше.

   — Цікаво. Чому?

   — Це неможливо дослідити. Леді Строн, наприклад, знайшла своє єдине кохання, але батьки були проти і домовились із пристаркуватим генералом, який був дуже багатий. Ейра перед весіллям намагалася втекти зі своїм обранцем, але їх вирахували, і той генерал на магічній дуелі знищив її коханого. Після його смерті вона так і не знайшла нового єдиного кохання.