Дійшли до будинку. Я одразу помітила вивіску біля входу, ліхтарики навколо — усе дуже мило й гарно. Видно, що до цього доклала руку дівчина: у батька з братом зазвичай усе значно прагматичніше. Саме в цю мить з центрального входу вийшла Нектарія, зачиняючи двері. Махнула нам рукою й зникла всередині, а ми обійшли будинок до заднього входу.
Я здивувалася, як швидко вона встигла тут усе організувати.
Зайшли через кухню — причому Ал відкрив двері своїм ключем.
— А в мене немає ключа, — дивлюсь на нього майже як мала дитина.
— А навіщо він тобі? Ти ж тут не живеш, — усміхнувся хлопець.
— Тобто ти вже тут живеш?
— На якийсь час. — Він клацнув мене по носу. Давно він так не робив, я навіть встигла відвикнути від цієї його звички. — Бачиш будинок поруч?
Я глянула у вікно. Будинок був більший за мій і значно величніший. Подивилася на нього з недовірою.
— Викупив його. Робимо ремонт, облаштовуємо. Думаю, за пів року переїдемо. А цей будемо здавати — кімнати для помічників. У Нек справи потроху йдуть угору, скоро вона просто не встигатиме, особливо коли все повністю розвернеться.
Я схрестила руки на грудях.
— Тобто, якщо що, мені повертатися нікуди?
— Якщо що? — хитро зааитав він.
— Ну… не знаю. Посваримось.
— Хочеш — залишимо тобі кімнату у твоєму будинку. А взагалі, — він виразно наголосив на словах «якщо що», і в мене склалося враження, що він трохи знущається, — у нашому з Нек будинку для тебе завжди знайдеться місце. І ще: з оренди кімнат тобі на рахунок будуть нарахування. Тож не вередуй.
Поки він мене повчав, Хел тихенько посміхалася з манери нашого спілкування.
Ми зайшли до їдальні. Івар уже про щось домовлявся з сестрою. Лін помітила нас, швидко підбігла до мене й міцно обійняла.
— Дякую тобі.
Я завмерла, не розуміючи, що відбувається.
— Сьогодні леді Грум говорила зі мною щодо нашого з Іваром весілля, — продовжила вона схвильовано. — І пообіцяла, що мій контракт переглянуть, можливо навіть змінять умови. Головне, щоб батьки Івара приїхали.
— А я тут до чого? — розгублено запитала я.
— Леді обмовилась, що ти піднімала це питання. І, до речі, ще й щодо Ала.
Ал до цього мовчки чекав, поки подруга виговориться. Потім обережно взяв її за плечі, відсунув від мене й теж обійняв.
— Мій контракт взагалі не заважав моєму щастю, — спокійно сказав він. — Але лорд Тенлід теж раптом запропонував інші умови нашої подальшої співпраці. А я все не міг зрозуміти, з чого б це.
— Привіт, я Лін, маг повітря, — поки ми з другом обіймалися, дівчина вирішила познайомитися з моєю помічницею.
— Я Хеллєна, помічниця пані Мелуш.
— Приємно познайомитись. Тепер Руні буде веселіше, — усміхнулась Лін. — А то ми тут постійно парами…
Вона не встигла договорити, як за її спиною з’явився Івар і простягнув руку.
— А вона свою пару до нас запросити не може, — жартівливо глянув у мій бік. — Не по статусу. Я Івар, маг вогню.
Хел присіла в легкому реверансі й відповіла на привітання.
— Милий, відчепись від моєї сестри, інакше я почну ревнувати, — підійшла Нек. — Привіт, я Нектарія. Для друзів — Нек. І, до речі, я взагалі не маг.
Ал відпустив мене й у мить опинився за спиною своєї майбутньої дружини, обережно обійнявши її за талію. Я відчула, як вона ледве стримується, щоб не обернутися до нього й не поцілувати. Посміхнулася своїм думкам.
— Ходімо до столу, — запропонувала Нек. — Ви, мабуть, зголодніли?
— Є трохи. Хоча на цій медитації я не надто виклалася, — озирнулася навколо. — А ти, бачу, потроху розгортаєшся?
— Це все завдяки тобі. Ти передала мені неймовірних друзів, — усміхнулась вона. — Вони часто діляться дуже цінними порадами. До речі, батько задоволений. Обіцяв якось приїхати й усе перевірити.
— Я за тебе рада. Та й узагалі — за всіх вас, — настрій був піднесений.
За вечерею говорили на різні теми. Виявилося, що Івар домовляється про оренду невеличкого приміщення, щоб ще й вином торгувати. Тобто спільні справи вже починали зав’язуватися.
Хел поступово розслабилася й швидко увірвалася в розмову зі своїми порадами. У її голові зберігалося чимало інформації: і про ведення бізнесу, і про дорогоцінне каміння, і навіть про дороге вино. А от знань про стосунки між чоловіком і жінкою їм, схоже, не вкладали зовсім.
Я спробувала трохи торкнутися спогадів Івара й Ала щодо інтимних відносин — і не витримала. Один думає тільки про мою сестру, інший — про мою подругу. При тому, що Ал своє вже отримав, Івару значно складніше: у нього все лише після весілля. Доведеться звертатися до бібліотек.
Коли помітила, що вже пізно, Івар з Лін саме почали збиратися. Нек намагалася залишити їх у себе — кімнат поки вистачало. Нам з Хел повертатися до гуртожитку теж не було обов’язково, тим паче я вже відчувала втому.
Ми домовилися з друзями зранку разом піти на тренування, і я торкнулася браслета з проханням забрати нас додому.
Ми всі стояли в коридорі, чекаючи. З’явилася темрява. Хел махнула всім рукою й просто крокнула в неї. Мене ж темрява почала ніжно огортати, м’яко затягуючи в себе. Я теж побажала всім доброї ночі — і розтанула в чоловічих руках.
Ми стояли удвох у його кабінеті. Він притримував мене за талію.
— Кохана, я сьогодні дуже втомився. Може, просто підемо спати?
— Таке враження, що я з’являюся в тебе тільки заради сексу.
Його очі блиснули, а руки стиснули мене трохи сильніше.
— Вибач. Я не це мав на увазі.
— Як я розумію, усі минулі ночі я проводила в твоїх апартаментах. Але ж десь є і мої?
— Ти справді вважаєш, що я відпущу тебе?
— А я образилась. Виходить, знущаюсь над біднесеньким нареченим і висмоктую з нього всі соки. — Я скривилась. — До речі, куди поділась Хел?
#154 в Фентезі
#29 в Міське фентезі
#580 в Любовні романи
#162 в Любовне фентезі
боротьба і надія, кохання і примирення, невпевненість у собі
Відредаговано: 12.02.2026