8.4

   — Ти занадто багато віддаєш у своїй свідомості. Треба трохи поберегти себе, так і перегоріти недовго.

   — Не переживай, я контролюю себе. — ледве вистачило сил посміхнутися. — Хоча не розумію, чому так втомилася.

   — Бо ти на себе забрала мою втому. Відчуття, що ти її з мене витягла. Перехід був довгим, а я цього навіть не відчув.

   Почули стукіт у двері. Лейф накрив мене ковдрою по саму шию і дозволив увійти Хансу.

   — Вам обід у спальню принести, чи у їдальню спуститесь? — запитав він у Грума, а сам стурбовано дивиться на мене.

   — Як ти себе почуваєш? — запитав Лейф, теж погляд стурбований.

   — У їдальню, будь ласка. — відповіла я.

   — Через десять хвилин буде все готово. — відповів Ханс, схилив голову і вийшов.

   — Милий, я стільки енергії в себе кинула, що поновлююсь тепер швидко. — обережно сіла, бо голова ще трохи крутиться.

   — Я втрачаю розум від твого звернення.

   — А якщо я скажу, що хочу твій колір очей у наших дітей…

   Вмить опинилася притиснута до ліжка коханим чоловіком, який накривав усе моє тіло гарячими поцілунками. Неконтрольований стогін вирвався з мене. Зупинився ледве стримуючись, судячи з того, що я відчувала від нього.

   — За десять хвилин не встигнемо.

   — Невже для вас це справді так важливо?

   — Що ти маєш на увазі? — питання пролунало десь в районі мого живота.

   — Маю на увазі для вас, некромантів. Мені колись Ал сказав, що це для вас важливо.

   Загарчав і незадоволено зупинив свої зазіхання на моє тіло.

   — Я не хочу в нашому ліжку чути імена інших чоловіків, — дуже холодно промовив мій некромант. — І це знову твої експерименти?

   Дивиться на мене очима, повними образи. Я обійняла його за шию і ніжно поцілувала.

   — Ні в жодному разі. Я насправді втрачаю розум від кольору твоїх очей. І вже достатньо давно.

   Пристрасний поцілунок. Тіло вже вигинається назустріч, випрошуючи продовження. Раптом — стукіт у двері.

   — Господарі вже все готово. Пані Мелуш обов’язково треба поїсти для відновлення сил. І на навчання ще встигне. Леді Грум турбується, що ви замучите свою наречену.

   — Може їх усіх відправити у маєток Сігне?

   — Я б погодилась з тобою, але твоя сестра на екзаменах завалить і дозвіл на страти не дасть.

   Він прислухався до моїх аргументів, зачекав, поки я вдягну легку домашню сукню, і разом спустилися до їдальні. Хел уже чекала там разом із Хансом. Лейф всадив мене за стіл, сам сів навпроти.

   — Треба буде Хел познайомити з моєю сестрою і Лін. Я впевнена, що вони знайдуть спільну мову.

   — Можливо. І твоїй помічниці не завадить ще навчання в академії, щоб краще тебе розуміти.

   — Хел, ти хочеш ще навчатися? — запитала дівчину, яка з цікавістю спостерігала за нами.

   — Не зовсім, але я не проти доступу до академічної бібліотеки. Мені буде легше зрозуміти навчання леді.

   — Я ще не леді, — здивувалась я. — І при тому, якщо ти проведеш хоча б рік у академії, твій статус автоматично підніметься. Леді, звичайно, не станеш, але поважна пані цілком можеш бути.

   Відчуття, що дівчина навіть трохи засвітилася — вона не розглядала такий варіант.

   — Я знову тебе відчуваю.

   — Вибачте, будь ласка. Я розгубилась.

   Після обіду переніс мене у кімнату гуртожитку. Швидко переодяглася у форму і побігла на навчання. Ввечері зустрілася з Алом на медитації.

   — Привіт, прогульщиця, — злегка обійняв мене й придивився до мого настрою. — Твій наречений вирішив взагалі тебе не відпускати від себе?

   — Запрошую до себе у свідомість, — вмостилася на килимок і дивлюся на нього.

   Після того, як дізналася, що леді Грум за нами підглядала, зовсім не хотілося розмовляти в приміщенні. Ал зрозумів натяк і сів навпроти. Щойно ми опинилися у моїй свідомості, я почала розповідати.

   — Сьогодні були у Моїра, я поділилася з ним розумниками. Бачила некроманта, який підсадив мені шпигуна — виявляється, він помічник Моїра.

   — Покажи його, щоб я запам’ятав.

   Продемонструвала спогади з нападом на мене. Ал стиснув кулаки обурено, але водночас був задоволений моєю реакцією. Пояснила, чому цих розумників ніхто не відчуває, і пригадала слова Моїра, що мене тут зламали — що б це не означало. Повернулися у реальність і почали збиратися.

   — Слухай, а ти не хочеш сьогодні відпочити від сімейних обов’язків із друзями, чи тебе тепер постійно контролюють? — подивилася на нього з обуренням.

   — Все зрозумів, поганий жарт.

   — Я не проти, тим паче в мене є помічниця, з якою я хотіла вас усіх познайомити.

   — Цікаво, що це за помічниця?

   — Тобі взагалі не має бути цікаво, — показала йому язика, коли ми вже виходили з підвального приміщення. — Мені треба переодягтися і попросити Лейфа перекинути сюди Хел.

   Він довів мене до кімнати, сам теж пішов переодягатися, сказав, що через півгодини зустріне нас. Я викликала нареченого — він відчув запит і одразу опинився у кімнаті з дівчиною. Посадив її на моє ліжко, шоковану, а сам підійшов до мене і обійняв.

   — Вирішила сьогодні погуляти?

   — Хочу трохи поспілкуватися з друзями, — і поцілувала його.

   — Добре. Мені все одно теж треба працювати допізна. Викличеш мене, як вирішиш повернутися додому.

   — Обов’язково. Коханий, забери, будь ласка, до маєтка квіти. Вони здається почали сумувати.

   Подивився на квіти — чорні з перламутровим відливом, посміхнувся. Ще один легкий поцілунок, забрав вазон і зник. Повернулася до дівчини, а вона роздивляється кімнату з цікавістю.

   — Вперше переходила? — киває стурбовано.

   Почула стукіт у двері.

   — Зараз познайомлю з найкращим другом.

   Відчинила двері, запрошуючи Ала всередину. Дівчина піднялася з ліжка на зустріч хлопцеві.

   — Оу, добрий вечір, я Алар Франг, аспірант при академії, — простягнув руку для потискання.