26

Коли опинилась перед дверима будинку поруч з моїм, тільки тоді почала нервувати, а якщо мене не приймуть. Лячно якось, коханий відчув мій настрій і все, що його бентежило це, а є мені діло хоч до чиєїсь думки. Постукав у двері, я вчепилась у нього ніби він остання надія для мене. Коли відкрила двері моя сестра і побачила мене, я очікувала звинувачень, що зникла на довго і не думаю ні про кого, окрім себе, хоча б в жартівливій формі. Замість цього обійми і неймовірна радість, що я повернулась.

   - Милий, подивись хто у нас у гостях. - крикнула Нек обіймаючи мене.

   Вийшов до нас Ал, коли побачив мене ледве не заплакав.

   - Невже ти повернулась? - обійняв з силою і поцілував у щоку - Вибач за все, але тільки не зникай більше. Хочеш буду благати, мій світ без тебе неживий.

   - Добрий день, мені треба на дуель, тому залишаю своє кохання на вас.

   - Збережемо, ні куди не дінеться від нас. - промовила сестра відсторонюючи свого нареченого, щоб знову мене обійняти.

   Поки обіймались Лейф зник і з'явився з Хел. Відібрав мене у моїх рідних поцілував з ніжністю і знову віддав моїй сестрі, я трохи розгубилась від усіх цих перекидань мене з рук в руки. Мене Нек з Хел затягли до будинку і продовжили далі обійматися. Підійшла до Ала, а він дивиться з невірою, що я повернулась.

   - Ти і справді сумував, не дивлячись на те, що я тебе мало не вбила?

   - Якщо так подумати двічі мало не вбила - подивився з посмішкою і знову обійняв - А якщо серйозно, так я сам винен в цьому. І тільки завдяки тобі в мене є друзі і кохання.

   - Я переживала, що ви мене зненавиділи за те, що я зробила. Тому мені було важко повернутися. І до речі Лін з Іваром прийдуть? Я хочу і їх побачити.

   - Ні, їх не буде. По завершенню війни Івар з Лін закінчили навчання екстерном і поїхали до його батьків. Ми зустрінемось з ними тільки на весіллі.

   - Сумно, але нічого, ще встигнемо поспілкуватися.

   - Досить вже обіймати мою сестру, інакше почну ревнувати.

   - Нема тут до кого ревнувати подивись на її браслет.

   Хел з сестрою уважно поглянули на мій браслет. Нек сіпнула плечима.

   - Я не дуже розбираюсь саме в родових прикрасах.

   - Я тобі поясню. - помічниця трохи зашарілась.

   - Вона вже є дружиною лорда Грума, залишився останній крок увійти в рід.

   - І ти будеш леді Грум? - шоковано запитала сестра.

   - Чесно, я до цього зовсім не прагнула.

   - Я так і знав, що ти прибула в академію спіймати собі краще життя. - продовжуючи обіймати промовив темний.

   За що і отримав удар під ребра. Зігнувся від нібито болю, а я обійшла його і попрямувала до сестри.

   - Правильно, так йому і треба, а то зовсім за язиком не слідкує.

   Почули стукіт в двері я завмерла і відчуваю, що то Лейф.

   - Невже так швидко? - підійшла до дверей і відкрила - Ти вже все, прийшов мене забрати?

   - Я тільки з радістю, але цей хитрий лис намагався обійти закон про помсту.

   - І що тепер, йому все зійде з рук?

   Поцілував мене в скроню і обійняв.

   - Ти диви яка ти мстива. Ні, я тут щоб забрати іншого некроманта якого ця образа теж стосується.

   Ал до цього був дуже веселий і грайливий, як тільки почув слова Лейфа, миттєво став серйозним.

   - Продемонструй мені образу.

   Без проблем торкнулась його скроні. Стиснув кулаки навіть кісточки побіліли. Підійшов до Нек ніжно поцілував її.

   - Не переживай, моя хороша, я швидко.

   - Тільки, будь ласка, не вбивай. - попросила я.

   - З чого б це? Якщо ти можеш йому пробачити і просила про це свого нареченого, я розумію, але тут моя вже особиста образа я маю право на знищення.

   - Він істинне кохання. - прошепотіла я, розуміючи, що і справді Алар має право на смерть і не зобов'язаний виконувати моє прохання.

   Вже збирався піти, почув мої слова, розвернувся незадоволений і схрестив руки на грудях.

   - Чиє на цей раз? - роздратований некромант це лячно.

   - Її. - і вказала рукою на Хел, яка бліда мовчки тримала руку біля рота, щоб не схлипнути.

   - Ой, дівчата, не вмієте ви собі кохання вибирати. - підійшов до моєї помічниці і поклав руку на голову - Не переживай не вб'ю, але боляче буде. Зате буде привід залікувати рани і примиритися.

   Посміхнувся, поглянув на мене і пішов за своїм наставником.

   - А ти тільки що про нас усіх казав? - запитала я ображено і теж схрестила руки на грудях.

   - Не чіпляйся до слів. Все, я пішов. Будьте розумницями. - і вийшов за двері, відчула, що миттєво зникли.

   - Ну що будемо робити? В нас виявляється незапланована дівчача вечірка. - запитала сестра і попрямувала на кухню, ми за нею.

   - Треба заспокоїти Хел. Є чим? - взяла під руку помічницю і намагаюсь влити життя, щоб розслабилась.

   - Зараз знайдемо. - промовила сестричка, шукаючи щось в скляній шафі - Це підійде?

   - Нічого собі. Звідки таке вино? Хоча про що я питаю, скоріше за все Івар постачанням займається.

   - Є таке. Зараз швиденько зробимо закуски і нам є про що поговорити.

   Швиденько утрьох зайнялися приготуваннями, як раз до обіду впорались накрили неймовірний стіл з закусками, смаколиками і вином. І знову стукіт у двері.

   - Якщо це наші чоловіки, вижену геть. - промовила неймовірно щаслива сестра, відкрила двері - Добрий день. Руна, це скоріше до тебе.

   Підійшла до сестри, а на порозі стоять леді Строн і леді Грум.

   - Добрий день. А ви чого тут?

   Леді Строн підійшла і мене обійняла з неймовірним почуттям щастя, це приємно.

   - А це погано, що ми вирішили приєднатися до вашої компанії. - промовила все ще ображена на мене леді Грум.

   - Заходьте будь ласка. Ми як раз накрили на стіл. Мою сестру ви певно знаєте.

   - Звичайно, я вже двічі підсилала до неї магів красенів, які нею дуже зацікавились і навіть некромант бісився через мої дії.