25

Неймовірний ранок, прокинулась дуже щаслива. Хел вже зібрана і одразу помітила мій настрій.

   - Розповідай негайно. Бачу що щось наснилось.

   - Збирай речі. Ми сьогодні відправимось до дому. - відчуваю, що для неї це не зовсім радісна новина - Я тебе розумію, але поки він не відповість за свої слова я його пробачати не буду.

   - Я його більше не побачу?

   - Це він хай так думає, все одно у нього про мене не найкраща думка.

   Поглянула на мене з посмішкою і побігла збирати речі. Пішли на сніданок, навіть вирішили поїсти сьогодні у їдальні. Темний здивувався коли ми направились не на кухню і здається він майже втратив свідомість коли Хел на нього подивилась чистим і не стуманеним поглядом, очі загорілись, мабуть сподівається, що буде можливість поговорити з нею. Моїр відчув мій настрій, але зрозуміти не зміг з чим це пов'язано. Стіл накрили на чотирьох, я і не звернула на це уваги. Хал все намагався звернути на себе увагу дівчини, а вона старанно приховувала усі почуття.

   - Як приємно, що ти вирішила повернутися до нас за стіл.

   - Я вирішила, що на останок можна і в вашій компанії поснідати.

   Моїр перестав посміхатися і відклав прибори, а хлопець сильно напружився і очей від мене не відриває.

   - Тобто щось наснилося?

   - Так. І ми не будемо більше своєю присутністю ставити вас у незручне становище. Скоро тут буде тихо і спокійно.

   - Якщо чесно я буду сумувати.

   - Я би хотіла сказати те саме, але останнього часу відчувала себе ніби у клітці. Це не приємно.

   - Мені шкода, що так вийшло.

   - Нічого, все гаразд. Давайте насолодимось сніданком.

   І почали з помічницею снідати ні на кого не звертаючи уваги.

   - Руна, мені треба буде з тобою поговорити. - дивлюсь в очі, а вони світяться, мить і ми в його свідомості, подивився розгублено навколо себе - Навіщо ти це зробила.

   - Попереджаю. Не вийде і не дозволю. Ти своє виправити не зміг, а лізеш за нього щось вирішити.

   - Але ж так неможна, він ночами не спить.

   - Поки сповна не відчує втрату, не почне цінувати. Багато хто це розуміють тільки після смерті свого кохання, йому даю можливість відчути це зараз. Вона, до речі, вже все відчуває і прийняла цю ситуацію. І дуель теж приймає.

   - Ти хитра. Добре підміняєш життя з розумом. Коли від тебе чекаєш прощення ти розумниця, а коли чекаєш помсти ти життя.

   - Я вважаю ми вже про все поговорили.

   Кліпнула очима і ми знову за столом. Доїли і продовжуємо сидіти. Моїр до чогось прислухався, поглянув на мене незадоволено, попрощався з нами і пішов. Я теж відчула, що Лейф вже прибув до кабінету і чекає на розумника.

   - Хел, забери речі з кімнати будь ласка. Зустрічаємось біля кабінету лорда.

  Піднялась з-за стола, кивнула мені, поглянула на хлопця, від її погляду він навіть дихати перестає.

   - Дякую за все. Сподіваюсь ми не дуже вам заважали. - присіла в реверансі і попрямувала до кімнати.

   Хал піднявся зі свого місця їй у відповідь, але залишився разом зі мною.

   - Погано, коли зобов'язаний виконувати чиїсь накази, а не робити, що хочеш.

   - Хто прибув? Які речі?

   - Лорд Грум зараз у кабінеті Моїра і наші речі. Ми нарешті відправляємось до дому.

   - Пані Мелуш, дозвольте будь ласка мені поговорити з вашою помічницею.

   - Нічого собі!!! - моєму здивуванню немає меж - Це ж як треба собі на горло наступити, щоб таке вимовити в мою адресу. Ти забув про свою думку на мій рахунок? Нагадати?

   Не дочекавшись відповіді, піднялась з-за столу і пішла до кабінету. Прослідував тінню за мною.

   - Будь ласка. - прошепотів мені у спину.

   - Ні! Я попереджала.

   - Чого ти хочеш? Мого приниження. - зупинилась і дивлюсь здивовано, а у хлопця навіть сльози в очах - Хочеш буду благати? Хочеш стану навколішки? Дозволь вибачитись хоча б перед вашим від'їздом.

   - Ти ще переді мною нормально не вибачився, а перед нею, ще зарано. І до біса мені твоє приниження, я хочу щоб ти повільно вмирав від цього почуття. Тоді, можливо, зрозумієш, що таке єдине істинне кохання. Ти принизив мене, мою сестру і ту, хто в тобі розчинилась. Насолоджуйся.

   Розвернулась і зникла в тумані, миттєво опинилась біля кабінету, як раз підійшла і Хел. Стоїмо чекаємо коли мій некромант вийде. З темряви з'явився Хал і мовчки стоїть дивиться у підлогу. Відкрилися двері у кабінет і на порозі стоїть Грум, дивлюсь на нього, а серце перестало битися. Зробив обережний крок в мій бік, ніби хижак який збирається напасти на свою жертву.

   - Кохана, не забувай дихати. Ми вже це проходили і я впевнений, що ти не втечеш від мене.

   Мовчки посміхаюсь йому, поглянув на помічницю з валізою, посміхнувся задоволено і змахнув рукою. Темрява перед нею відкрилася.

   - Заходь будь ласка, тебе там зустріне Ханс.

   Дівчина кивнула з подякою і перед тим як увійти в перехід поглянула на хлопця, від чого він зблід. Лейф закрив перехід, оскільки Хал сіпнувся за дівчиною.

   - Я дивлюсь, щось тут у вас цікаве відбулося.

   - Потім розповім, тобі теж сподобається.

   Підійшов ближче і обійняв обережно і настільки ніжно, що я мало не втратила свідомість. Темрява миттєво нас огорнула, стоїмо вдивляємось один в одного, а у нього в голові якийсь хаос. Хочеться одного, а збирається запропонувати зовсім інше. Вирішила брати ініціативу у свої руки. Обійняла за шию, торкнулась губами вуха і прошепотіла.

   - Я не хочу до академії.

   Дихає важко і притискає міцніше до себе.

   - А куди? - ледве вимовляє питання.

   - До дому. - намагається заспокоїтись і взяти себе в руки, не таку реакцію я очікувала. Відсторонилася від нього, а він і справді не туди повернув свої думки. Дивлюсь на нього з питанням.

   - Ти мабуть за сестрою дуже сумуєш.

Загарчала, відчуття, ніби знущається, але ні, він і справді серйозний.