24

Ранок якийсь не зрозумілий. В мене досі майбутнє надходить хаотично. Я відчуваю себе розлюченою, але при цьому дуже ображеною. Якесь нестримне бажання прийняти душ ніби на мені якийсь липкий бруд і це відчуття дуже мерзенне. І найгірше я не можу пригадати з чим, або з ким це пов'язано. Хел зайшла до кімнати і помітила мою знервованість. Присіла поруч і вдивляється.

   - Щось сталося? Я вже одного разу тебе бачила в такому стані і мені не сподобалось.

   - Сама не знаю, що зі мною. Відчуття, що ніби поганий сон, але ти його не пам'ятаєш і від цього ще гірше.

   - Я тебе зрозуміла. Давай приведемо тебе до ладу, а після сніданку вже подумаємо, що з цим робити.

   - Я не проти. Тим паче дуже хочеться відмитися від всього цього.

   Ураховуючи мій настрій, вибрала сукню в сірих тонах і найзакритішу під саму шию. Коли спустилися в їдальню, Моїр і без того знервований, ще більше напружився. Відчуваю,  щось трапилось і дивлюсь на нього роздратовано.

   - Добрий ранок, красуні. Щось трапилось? - бачу, що намагається приховати всі емоції.

   Схрестила руки на грудях з серйозним виглядом. Мовчить і я мовчу, Хел перелякана між нами.

   - Заспокойся з твоїми темними все гаразд.

   - А з чиїми не гаразд?

   - З моїм. - відповів пошепки і повільно подивився на Хел, а вона бліда і здається зараз втратить свідомість - Заспокойся, живий, тільки трохи потріпало по дурості, а намистини скінчилися.

   Підбігла до неї, налила води, руки трусяться і ледве тримається, щоб не заплакати.

   - Він у себе? - тихенько запитала помічниця.

   - Так, він зараз в своєму будинку.

   - Я можу про нього подбати? - і подивилась на мене, ніби відпрошується.

   - Так, звичайно, я впораюсь без твоєї допомоги.

   - Дякую, я пішла. - підскочила і збиралась вже іти.

   - Стояти. - скрикнула я - Сіла, поїла, а я зараз повернусь.

   Вирахувала швидко координати своєї кімнати і вже у себе, відкрила шухляду, а там намистинки життя. Взяла жменю пересипала в мішечок і швидко повернулась у їдальню. Хел вже готова бігти до свого темного, для неї вже кухар зібрав їжу для одужання. Поглянула на її місце, бачу, що вже перекусила, простягла їй мішечок.

   - Все, тепер можеш бігти. І не переживай за мене, попіклуйся про свого темного.

   Посміхнулась їй і розвернулась до розумника. Дівчина вибігла і нас вже не чула і нікого не бачила.

   - Що трапилось?

   - Сідай, поснідаємо.

   І справді відчуваю голод. Сіла на своє місце і швидко їм.

   - Відправили учора перевірити одне приміщення на наявність полонених, трьох темних і двох вогневиків для підстраховки. А наш дурник поліз вперед самостійно, впевнений, що там все гаразд, але ж один занадто хитрий розумник встиг активувати пастку. З одного боку завдяки йому ніхто не постраждав, а з іншого сам майже перегорівший. В нього влили життя, а він його не сприймає. Вся надія на тебе.

   - Моє сприйме, а якщо ні, створю ритуал по підкоренню темної магії і пропущу через себе.

   - Дякую тобі. Я знаю, що у вас не найкращі відносини, але сподівався, що ти допоможеш.

   - Я не заради тебе стараюсь і не сподівайся. - подивився з посмішкою - Я за Хеллєну переживаю.

   Завмерла і прислухаюсь до почуттів помічниці, а вона ключ зламала і цілує темного. І скориставшись його розгубленість, притисла до нього мої намистини. Мабуть носом крутив і відмовлявся приймати. Оу сили повертаються і здається дуже швидко і активно, вже взяв на себе ініціативу. Обійняв дівчину, опинився зверху і зупинятися не збирається. Винирнула з чужих відчуттів і дивлюсь на Карта, а він на мене хитро.

   - Що там такого цікавого, що в тебе оченята так засвітилися?

   - Здається у них буде все добре, аби дурниць не наробив і не почав все псувати.

   - Сподіваюсь на це. Він іноді буває дуже впертий.

   - Чим сьогодні займешся?

   - Буду продовжувати розгрібати спогади, які ти мені залишила. В тебе неймовірні помічники. Вони виділили все, що пов'язано з полоненими і серйозними пастками, а все інше вже на другий план відклали.

   - Я їм передам твій захват. Хочеш допоможу, не хочу тут залишатися.

   - Я не проти, допомога не буде зайвою, але ж розумієш Лейфа не буде там, він зараз на завданні.

   - До чого тут він? Я ж справою хочу зайнятися. Він буде трохи пізніше ось тоді я і відпочину.

   - Ну добре тоді зараз і відправимось до самого вечора скоріше за все.

   Роботи і справді було багато. Розумник не дозволив мені передивлятися спогади, моя задача була переформувати ті спогади, які він вже передивився і відправити через спільний зв'язок командирам як завдання. Пояснив, як ця система працює і я одразу прониклася в цю роботу. Один раз навіть підключилась до Лейфа, він дуже здивувався і миттєво зв'язався з Картом, щоб з'ясувати все з ним гаразд, чи вже розум втратив і я йому усюди вважаюсь. Той пояснив, що я сьогодні у нього в помічниках. Обід нам принесли одразу в приміщення, так само як і вечерю. До пізньої ночі пропрацювали, але при цьому майже все розібрали. Моїр задоволений такій допомозі, але час мене доставити у кімнату інакше наречений мій буде дуже не задоволений.

   Переніс до кабінету, стоїмо і прислухаємось, я до своєї помічниці, а він до свого некроманта.

   - Я так розумію вони разом весь день провели і зараз теж удвох.

   - Я теж так відчуваю. Завтра на сніданку хочу на них подивитися.

   - Не завтра, а сьогодні. Нам не так багато часу залишилося на відпочинок.

   - Ой, досить вже прибіднятися, для тебе вся ця робота не втома. Тобі і години вистачить на відновлення.

   - А тобі? - придивилась, а він і справді втомився - Добре, не буду чекати поки почнеш вмовляти.

   І приклала пальці до його скроні, відчуваю як життя наповнює його. Взяв мою руку і притиснув до своєї голови з насолодою.