22

Прикрила очі намагаюсь заспокоїтись, приховала усі емоції і почуття. Відчула через намистину, що мене дуже сильно кохають і довіряють. Відкрила очі.

   - Починаємо. Часу замало, треба працювати швидко. Емоційно нестабільних прошу вийти і не спостерігати. Виводь її зі стазіса.

   Поки Моїр почав над нею працювати, зайшла за спину дівчині і прикрила себе магічною вуаллю, щоб вона мене не відчула. Спостерігаю за нею через дзеркало, кліпнула очима, намагається прийти до тями і зрозуміти де вона знаходиться.

   - Добрий ранок, красуня. А я вже почав нервувати, що ти померла. Як ти себе почуваєш? Будеш співпрацювати?

   - Ти, нікчемо, в тебе не вистачило б сил мене спіймати. Після завершення війни ти нас боїшся, точніше нашої помсти. - голосно розсміялась задоволена собою.

   Карт підняв очі і дивиться на мене.

   - "Я зараз маю повестися на її провокації, чи не реагувати? Що для тебе вигідніше?"

   - "Вважає тебе заслабким магічно, будь таким."

   Повернувся до дзеркала, подивився з посмішкою і з силою дав ляпас, в дівчини навіть в очах потемніло здається. Відплювавшись від крові, дивиться на нього з ненавистю.

   - Як це низько піднімати руку на жінку, ти не чоловік, ти виродок.

   Знову погляд на мене, а я вже нитки натягую, які вживила в її тіло і витягую з неї  її спогади. Кивнула головою, що тепер можна і поговорити з нею.

   - Ти не жінка, ти бруд, який треба прибрати, щоб не заважав. Скількох вбила некромантів?

   Знову розсміялась в голос, а очі вже світяться моїм сяйвом і на мене стає більш схожа. Розумник навіть сіпнувся.

   - Достатньо, щоб ваша нестабільна розумниця прийшла помститися.

   - І що ж далі? Віддасте відступникам, а ті її з'їдять, щоб підвищити свої можливості?

   - Примітив. - знову посмішка - Вони їй дадуть все, що вона захоче. Тому зможуть домовитись.

   - Я і сам тобі скажу, що вона хоче. - дівчина здивувалась і дивиться з зацікавленістю - Лорда Грума вона хоче, але не отримає. Вона тепер моя.

   Розумниця в моєму образі навіть зашарілась, а я дивлюсь на Моїра роздратовано. Він мені злегка підморгнув і посміхнувся.

   - "Бити я її тепер не зможу, вона твоя копія."

   - "Не треба мені тут джентльмена вмикати, зізнайся, що декілька разів хотів зі мною пограти в такі ігри."

   Очі засвітилися і погляд багатообіцяючий.

   - "З тобою я прагнув пограти в інші ігри."

   - "Я запам'ятаю."

   Обійшла дівчину, підійшла до дверей, скинула вуаль і з силою грюкнула дверима. Вона навіть підскочила на своєму місці.

   - Ну привіт. Так то я вам потрібна?

   Розумниця зовсім вже розгублена і не може зрозуміти, що відбувається. Підійшла до неї, пальці до скроні і миттєво в моїй свідомості. Дівчина лежить на підлозі, розминаючи зап'ястки від кайдан, а Карт теж здивований дивиться на мене з питанням.

   - "Минулого разу ти не хотіла нікого сюди пускати, а що на цей раз змінилося?"

   - "А що, подобається бути єдиним, кому довірили свою свідомість і усі секрети?"

   - "Так, почуваюсь особливим. І ти якась грайлива сьогодні? Мені це подобається."

   - Ну що ж, красуне, я дивлюсь тобі подобається гратися з некромантами, тебе це збуджує?

   - Усі методи непогані для досягнення спільної цілі. - вже піднялась на ноги і навіть готується до нападу.

   - А як же, ваші устої, що під некроманта лягти, це приниження? - завмерла і намагається зрозуміти до чого б це я – Що б тобі на це сказала  Кая?

   - Ні!!! Ти не могла! Це не ти!!! - несеться розлючена на мене і складає руки для якогось закляття.

   Дивлюсь на неї з посмішкою, змах руки і вона вже як лялька на ниточках.

   - Ти мабуть не зрозуміла хто я і де ти? Це моя свідомість. Не межа, не підміна, а безпосередньо сама свідомість і ти тут гість який буде робити те, що я захочу. Так що заспокойся ,інакше буде дуже боляче.

   І розтягнула кінцівки в різні сторони, дівчина закричала від болю.

   - А чому тобі не подобається? Саме так ти полюбляла знущатися над своїми жертвами разом з Каєю! А що ви робили після на скривавлених простирадлах? Невже це може збуджувати? - скинула тварюку на підлогу, щоб трохи прийшла до тями, а сама розвернулась до дверей у зимовий ліс.

   Карт дивиться на мене знервований і шокований, а мене навіть трусить від злості.

   - "Ти як?" - пошепки запитав мене, ніби боїться навіть подумки звернутися.

   - Перший етап до становлення у відступників, вбити своє істинне кохання і з'їсти його, а потім тобі нічого не буде заважати для повноцінного життя. Її коханка була Кая- та, перша, що до мене прийшла і у неї, ти сам казав, була сім'я. Як це можливо: народити дітей, виховувати їх, а коли їдеш у відрядження по роботі і зустрічаєш це, - ткнула пальцем в розумницю - починаєш знущатися і вбивати таких самих дітей, а після займатися коханням у крові нещодавно померлих?

   Мовчить вдивляючись в мене шоковано.

   - Я розумію, що ти не передивлялась свідомість своєї полонянки, але ж я передивлявся і нічого такого в Кає не знайшов.

   - Вона її підчищала, ця набагато сильніша за Каю.

   Підійшла до розумниці торкнулась до її скроні і витягла павучка. Подивилась на нього і передала Моїру.

   - Продемонструй іншим спостерігачам.

   Поки розумник це робив я сіла на ліжко і дивлюсь на красуню.

   - Я тепер розумію, чого розумників треба знищувати або жорстко контролювати. Ви зовсім пришалепкуваті. Розум втрачаєте від своєї безкарності. Які ж ви розумники? Хто придумав назвати нас магами розуму? Це жах якийсь.

   Карт вже завершив демонстрацію спогаду і підійшов до мене, обережно торкнувся мого обличчя.

   - Ти як? Можливо завершимо допит на сьогодні? За тебе там дуже переживають вже і я теж.

   Підняла очі на розумника, а він вдивляється в мене і щось намагається знайти. Хитаю головою з посмішкою.