Глава Двадцять друга Ліквідація бази Прометей

Все — настав час ікс. Момент, коли всі дослідження, аналізи й експерименти потрібно було завершувати, незалежно від результатів.
Фактично база «Прометей» до цього часу вже стала справжнім привидом. Звідси демонтували й вивезли все цінне, що тільки можна було забрати. Коридори спорожніли, лабораторії замовкли, а системи працювали лише в мінімальному режимі.
Андроїдів знищувати не стали. Ніхто з них не був винен у тому, що їм заклали код, який не дозволяв діяти інакше чи навіть доповісти про те, що відбувається. Їх позбавили засобів зв’язку, але залишили достатні запаси торію та справний торієвий реактор для підзарядки.
За сприятливих умов вони могли існувати на цій планеті тисячі, а то й десятки тисяч років. Якщо, звісно, теорія трьох тіл не вирішить інакше.
Час доброї казки підходив до кінця.
Залишалося лише зняти прощальний фільм — показову ліквідацію бази й урочисте «повернення додому».
А потім — тихо й без зайвих слідів — перебратися на відому лише нам базу «Привид» і почати діяти вже повністю незалежно від вказівок Землі.
Ми відправили останню передачу по зв’язку «простір-нуль»:
що вирушили.
Нехай тепер на Землі чи на Констанці приймають свої рішення —
вже без нашої участі.
Для них нас більше не існує.
Останні повідомлення дійшли до Констанци, і Рада безпеки Сонячної системи була змушена скласти детальний звіт про роботу та ліквідацію проекту Proxima b. 
Вони були приголомшені тим, що там було знайдено, і жоден із них не наважувався перевіряти це особисто. Сліди були заміті, інформація прийнята, але розуміння реальної небезпеки залишалося лише у вузького кола людей.
Відтоді польоти у цю зоряну систему були суворо заборонені для всіх. Простір-нуль, хоч і залишався технічно активним, став замороженим проектом — ніби в очікуванні того, що може прокинутися з іншого боку.
Серед них панував тихий, холодний страх. Вони знали, що ця цивілізація — не така, як людська. Її технології і розум могли перевершувати все, що людство коли-небудь створило. Будь-яка необережність, будь-який крок у її напрямку міг стати останнім.
Тепер Земля була відрізана від того світу. І ті, хто вижив на Привиді, знали правду: відтепер вони були абсолютно самі, і від їхніх рішень залежало більше, ніж просто життя — залежало майбутнє людства.
Містеру Донігану прийшло повідомлення від Ради Безпеки, що його бізнеспроект ліквідований і що він отримає компенсацію у розмірі 189 мільярдів кредитів за заподіяні йоговому фонду збитків.
Містер Доніган, відчувши легкий аромат сигари і теплий присмак Луї 13, розслабився у своєму шкіряному кріслі. Він повільно видихнув дим і промовив:
— Думаю, казка спрацювала…
Він посміхнувся, піднімаючи келих:
— Дякую вам, дорогі мої, за компенсацію. Але не забувайте: я не вважаю всіх таких дурнів, як ви думаєте. Почекаю свого дзвінка через простір-нуль — і тоді подивимося, хто насправді контролює гру.
Містер Доніган знав можливості Енді і довіряв йому. Як досвідчений бізнесмен, він розумів, що втратити такий новий ринок і ресурси — це неприпустимо. Він сидів у спокої, але в очах блищав холодний блиск стратега, який завжди думає на крок уперед.