Глава двадцять перша Космічна програма Кості «Новий горизонт»

Костя вирішив назвати свою космічну програму «Новий горизонт».
Назва йому сподобалась — от і все. Ніхто не заперечував.
Він майже не їв і не пив — так, що його ледь не силоміць змушували це робити. Спав по кілька годин, а потім знову повертався до роботи.
Справжній фанатик. Чортів фанатик — але саме такі й рухають цивілізацію вперед.
Коли всі працівники, яких офіційно мали відправити на Землю, прибули на базу Привид і повністю завершили її облаштування, допомога Кості стала справою честі. 
Усі, хто міг тримати інструмент, працювати з кодом або хоча б не заважати — були задіяні.
Усі добре знали теорію трьох тіл. І всі розуміли: у будь-який момент на цій планеті може статися повний апокаліпсис.
Тому часу не було. Взагалі.
Тим часом на базі Прометей ще вирувала «дослідницька діяльність».
Формально — експерименти, вимірювання, звіти. Насправді ж усе це робилося виключно для Землі — для протоколів і галочок у звітах.
Усі знали правду: їх списали.
Але кожен удавав, що нічого не відбувається.
Ще місяць — і зв’язок із Землею буде обірвано назавжди.
І тоді залишиться тільки Новий горизонт.
Міжзоряний автономний установлювач воріт був уже побудований.
Разом із ним — майже два десятки готових зоряних воріт, акуратно збережених у захищених модулях.
Але теорія — це одне, а практика зовсім інше.
Для початку потрібно було встановити хоча б троє воріт і провести повноцінне тестування системи: перевірити стабільність переходу, енергетичні витрати, точність просторової прив’язки й поведінку гіперпростору під навантаженням.
Лише після цього можна було переходити до глибших розрахунків —
налаштувати систему так, щоб вона працювала не просто стабільно, а ідеально, без аварійних вікон і збоїв синхронізації.
Костя добре розумів: одна помилка — і ворота не відкриються.
Друга — і вони відкриються не туди. А третя — і не залишиться ні воріт, ні тих, хто крізь них пройшов.
Тільки після успішних випробувань можна буде переходити до наступного етапу — розробки міжпланетного корабля нового типу,
побудованого на принципах антигравітаційного планування, а не класичного імпульсного руху.
Корабля, який не прориває простір силою, а ковзає крізь нього —
як думка, як світло, як намір.

І саме з цього моменту програма «Новий горизонт» переставала бути планом порятунку й починала ставати фундаментом нової цивілізації.
Ерік уважно спостерігав за роботою Кості й дедалі чіткіше розумів:
геніальність — це добре, але без структури вона швидко перетворюється на хаос.
Костя хапався то за одне, то за інше — сьогодні ворота, завтра зонд, післязавтра новий тип поля. А потрібна була програма, послідовність, план, який не залежить від настрою чи натхнення.
Ерік не був інженером. Він не проєктував двигуни й не рахував формули. Але він умів головне — організовувати процеси.
Тому він сів, відкрив планшет і склав чіткий план дій.
Програма «Новий горизонт». Операційний етап:
Первинне тестування системи зоряних воріт
Перевірка стабільності переходу, безпеки, енергоспоживання та аварійних сценаріїв.
Встановлення й синхронізація зоряних воріт із зоряною системою Барнарда
Створення надійного й контрольованого маршруту переходу.
Паралельна розробка та запуск дослідницьких зондів
Повне сканування планет системи Барнарда: атмосфера, гравітація, радіаційний фон, ресурси.
Визначення оптимального місця для нової постійної бази
Не просто придатного для життя — стратегічно вигідного.
Доставка ресурсів і розгортання інфраструктури будівництва
Автоматизоване постачання, мінімізація ризиків для людей.
Поступове переселення на нову базу, без паніки, без різких ривків, із резервними шляхами відступу.
Ерік перечитав список ще раз і кивнув сам собі.
— От тепер, — тихо промовив він, — це вже не втеча.
Це план.
Він передав програму Кості.
І саме з цього моменту «Новий горизонт» перестав бути лише мрією фанатика-інженера і став керованим проєктом виживання людства —
із чіткими кроками, відповідальними й дедлайнами.
Ерік більше не став приховувати свої плани навіть від майора Хорна.
Усі й так опинилися в одному човні, а в такій ситуації зайві руки й досвід лише допоможуть.
Невдовзі на базу «Привид» прибули кілька науковців із команди Ітома Грігса. Чесно кажучи, за рівнем компетенції вони значно перевершували Костю, але після детального ознайомлення з проєктом усі як один визнали:
Костя виконав гігантський обсяг роботи і за неймовірно короткий час досяг результатів, які зазвичай потребують років.
Із їхньою появою справи в розвитку проєкту «Новий горизонт» пішли значно швидше.
По-перше, команда внесла низку коректив і модернізацій у конструкцію зоряних воріт. Після змін система стала стабільною та безпечною, без критичних ризиків, які раніше доводилося приймати як неминучі.
По-друге, було модернізовано гіперпросторові двигуни автономного міжзоряного встановлювача воріт. Те, на що Кості знадобилися б місяці, тепер можна було реалізувати менш ніж за два тижні.
Проєкт дослідницьких зондів Кості довелося повністю відкинути.
Науковці використали весь накопичений досвід і дані, доступні лише вузькому колу спеціалістів, про які Костя просто не міг знати.
У результаті розпочалася розробка принципово нових дослідницьких зондів.
Щодо міжпланетного корабля вирішили не вигадувати велосипеда.
Основою стала модернізована версія гравіплана — більша, швидша й витриваліша. Новий апарат отримав ядерно-імпульсну тягу, що дозволяло йому впевнено діяти у відкритому космосі та розвивати швидкість до чотирьохсот кілометрів за секунду.
Проєкт «Новий горизонт» перестав бути експериментом.
Він перетворювався на реальну міжзоряну програму.