Глава дев'ятнадцята Загальні збори на дослідницькій базі, якій дали назву «Прометей»

Майор Хорн, ознайомившись зі звітами Горана і Делоріан, наказав Норіс особисто перевірити всі системи — вручну, від технічного стану до програмних налаштувань і кодів всіх міжзоряних кораблів.
Наступного дня Норіс подала майору розгорнутий і детальний звіт. Її руки злегка тремтіли, а погляд видавав нервовість — не дивно, адже вона розуміла, який обсяг проблем донесла.
— Так, так… і що? — пробурмотів майор про себе.
Занурившись у висновки звітів, Хорн поблід. 
— Це неможливо… — промовив він тихо. 
— Нас кинули. Це квиток в один кінець.
Не роздумуючи, він віддав наказ: оголосити на базі надзвичайний стан, припинити всі трансляції реаліті-шоу та повністю відключитися від зв’язку Простір-Нуль.
Була команда всім мешканцям бази, окрім дітей, зібратися в загальному барі — найбільшому приміщенні, здатному вмістити таку кількість людей. Напруга висіла у повітрі: навіть повітря наче притискало грудну клітку, і всі відчували, що зараз відбудеться щось важливе і небезпечне.
У барі зібралися всі. Люди стояли щільними групами, перешіптувалися, але ніхто не міг зрозуміти, що сталося. Майор ніколи не скликав збори без вагомої причини. Навіть Ітом Грігс, який завжди знав усе найпершим, тепер виглядав розгубленим.
Коли Хорн піднявся за барну стійку — повну тишу можна було майже чути.
Він оглянув людей, вдихнув і почав:
— У нас стався великий саботаж. І ні, — він підняв руку, зупиняючи хвилю шуму, — це не ваша провина. Цей саботаж пов’язаний не з базою… а з Сонячної системи.
Зала завмерла.
— Говорю прямо: вдома нас уже не чекають. Ця планета — наша кінцева точка прибуття.
В натовпі пролунав стриманий стогін — не від болю, від шоку.
— Капітан Норіс, виконуючи мій наказ, вручну перевірила всі системи трьох міжзоряних кораблів. На всіх кораблях змінено параметри гіперпросторових двигунів. Увійти в гіперпростір ми можемо… але вийти вже ні.
Хорн зробив паузу, важку, як свинець.
— Шановні, — продовжив він, — я оголосив надзвичайний стан, щоб негайно розірвати зв’язок із Землею. Доки ми цього не зробили самі, вони б зробили інше — і гірше.
Він дістав планшет і почав давати накази, дивлячись кожному в очі:
— Ітом. Ти зараз же відправляєш на Землю звіт про катастрофічну аномальну активність, будь-яку — придумай. Під виглядом критичної ситуації ми “мусили” відключитися від Простору-Нуль. Нам треба, щоб на Землі ніхто нічого не запідозрив.
Ітом кивнув, блідніючи.
— Доні. Ти — на робоче місце. А ці два кіборги підуть під охорону. У них є протоколи безпеки, які передадуть інформацію на Землю. Скажемо, що вони постраждали від аномалії.
— І друге: я даю тобі двох людей. Мітчал, Алекс, тепер ви під командуванням Доні. Вчитиметесь швидко. Дуже швидко.
Двоє солдатів синхронно встали — без заперечень.
— Ерік. Кидай пити. З цього моменту ти займаєшся інфраструктурою. Нам потрібна нова база, новий укріплений центр. Для Землі ви будете мертві. Для себе — ні.
Ерік проковтнув, наче хтось поставив йому в горло камінь, але кивнув — серйозно, тверезо.
Майор оглянув натовп останній раз.
— І запам’ятайте: повертаємось до роботи. Робимо вигляд, що нічого не знаємо. Паніка — наш ворог. Спокій — наша зброя.
У барі знову запала тиша — але інша. Тиша людей, які зрозуміли: їхнє життя щойно безповоротно змінилося.
Ерік підходив упевнено, але в очах був той самий тіньовий подив, що панував зараз на всій базі.
— Чесно… чия це ідея? — запитав він, переводячи погляд то на Горана, то на Делоріан.
— Спільна, — першою відповіла Делоріан. — Коли ми зрозуміли, що нікуди не полетимо, стало очевидно: і військові тут залишаться. Тож ми склали для майора найбільш апокаліптичний звіт, який тільки могли. І… воно спрацювало.
Ерік тихо хмикнув.
— Та-а… все геніальне — просте. Хоч і страшно просте, — додав він уже серйозніше. — Я думаю, нам треба відрядити на допомогу нашій базі ще кількох людей. Формально — десять. По документах вони будуть у карантині… або під арештом. З майором ми цю частину вирішимо.
Не встиг Горан нічого відповісти, як до них підійшов Енді. Він був напружений, мов струна.
— Мені потрібно вийти на зв’язок із Простором-Нуль. По закритому каналу, — сказав він тихо.
Ерік різко обернувся:
— І з ким ти зібрався говорити?
У відповідь Енді лише криво всміхнувся.
— На відміну від вас, я з самого початку знав, що це — квиток в один кінець. У мене була домовленість із Доніганом.
— Я — той, без кого жодна база не виживе. Жити — так. Доживати — теж. Але без біологічних проектів, без технологій ґрунтів і без генетичних матриць насіння… ми приречені.
— Доніган — бізнесмен. Його цікавлять ресурси й гроші. Не ми. Не технології.
Делоріан перехилила голову:
— Практично каже.
Ерік підняв долоню, трохи заспокоюючи всіх.
— Так, Енді, ти правий. Але дивись: давай спочатку поживемо, потім… помремо для Землі. А десь через кілька місяців — воскреснемо для пана Донігана, якщо він ще буде нам потрібен.
— Твій канал важливий, я не заперечую. Але подумай: за Доніганом стежать. І дуже пильно. Якщо ми поспішимо — втратимо останню ниточку, яка нас ще хоч якось пов’язує із Сонячною системою.
Енді замовк. Було видно, що він це розуміє, але всередині щось рветься.
Ерік поклав руку йому на плече:
— Ти і Баз підете на “Базу-Привид”. Там будете готувати плацдарм. Все — все для того, щоб ми могли спокійно і без зайвого шуму перебратися туди.
— І ніяких каналів поки що. Терпіння. Воно нам зараз дорожче за всі ресурси.
Енді кивнув — коротко, але важко. Горан і Делоріан обмінялися поглядами: план почав рухатися. І рухався правильно.
— Доні! — крикнув Ерік.
Доні озирнувся і підійшов, крокуючи спокійно та врівноважено. Він відчував, що все йде так, як треба, і що план складається правильно.
— Доні, прохання для тебе, — промовив Ерік тихо, але впевнено. 
—Напиши Кості звістку: операцію відбій, нехай чекає гостей.
Доні посміхнувся:
— От слово в слово, напишу.
— Добре, — кивнув Ерік. — Тепер іди виконуй свої функції. Навчай вояк — вони ще знадобляться. Вони теж хочуть жити.
Доні зробив легкий кивок і рушив до свого поста, відчуваючи важливість моменту та відповідальність за тих, кого настав час вести вперед.
Ерік, не гаючи ані хвилини, попрямував до кабінету майора Хорна. Двічі постукав у двері.
— Заходь, — пролунало зсередини.
Ерік увійшов. Хорн уже чекав, відкинувшись у кріслі, з уважним, але спокійним поглядом.
— Я здогадався, Ерік, що саме ти до мене прийдеш, — сказав майор.
— І навіть приблизно уявляю, що ти хочеш мені розповісти.
— Хорне, — почав Ерік, — можна без формальностей?
— Можна, — кивнув майор.
— Дивіться, — Ерік одразу перейшов до суті. — Якщо ми хочемо когось кудись переселити, нам потрібно щось побудувати. За звітами: я — під арешт. Баз і Енді разом із сім’ями — в ізолятор. Офіційна версія: вони гуляли технічним проходом, обговорювали спільні робочі плани і потрапили під аномалію.
Хорн кілька секунд мовчав, потім повільно кивнув:
— Добре. На добу. Тебе — під арешт. Баз, Енді та їхні родини — в ізолятор. Усе покажемо в реаліті-шоу. Після цього — ви “вільні”.
Ерік поклав на стіл планшет.
— Ось координати нового місця. Його особисто схвалив Горан. А Горану я довіряю — він нас врятував у перші хвилини після приземлення.
Хорн переглянув координати.
— Як доставимо?
— Делоріан нехай відпочине пару днів, — відповів Ерік.
— Ітом напише звіт, що не став ризикувати єдиним гравіпланом з новим обладнанням.
Майор усміхнувся — коротко, майже з повагою.
— Тобі, Ерік, не керівником бази працювати, а ревізором-аналітиком. Ти все так облаштовуєш, що й комар носа не підточить.
— Так у мене й спеціальність така, — спокійно відповів Ерік. — Менеджер-аналітик організаційних процесів.
— Відтепер ти мій особистий консультант, — вирішив Хорн. — Потрібно придумати безпечний канал зв’язку між нами. Дай доручення Доні — він усе зробить.
Хорн активував внутрішній зв’язок:
— Капітан Норіс, зайдіть до мене в кабінет.
За кілька хвилин Норіс уже стояла перед столом.
— Так, — сказав Хорн сухо. — Цього пана, — він кивнув на Еріка, —під арешт за грубе порушення правил техніки безпеки. Допився.
— А сім’ї База й Енді — в ізолятор. Я вже відправив розпорядження медику.
Норіс нічого не питала. Вона все зрозуміла з першого слова.
— Першим — Енді, — спокійно промовив Ерік.
— Ведіть уже цього неадеквата, — буркнув Хорн, киваючи охороні. — І добре, що якраз знімають реаліті-шоу.
Він перевів погляд на Еріка й тихо додав:
— Ну от. Усе підлаштовано так, як має бути.