Знайомство з Кайлом

 Мелінда з нетерпінням очікувала початку нового навчального року, передчуваючи зустріч зі шкільними друзями. Літо промайнуло швидко, але теплі спогади про дні, проведені з Фіоною та Ароном у саду, зігрівали її серце. Першого вересня Мелінда прокинулася раніше звичайного, відчуваючи приємне хвилювання. Вона старанно одягла шкільну форму: темно-синю спідницю, білу блузку та синій жакет з емблемою школи. Чорні туфлі довершували образ. Мелінда ретельно розчесала волосся і заплела його у дві акуратні коси, перев'язавши кінці білими стрічками. Востаннє глянувши у дзеркало і задоволено кивнувши своєму відображенню, дівчина схопила сумку і вирушила до школи.

Ранкове повітря було свіжим і прохолодним, нагадуючи про наближення осені. Дорогою Мелінда помічала інших учнів, які також поспішали на навчання. Вони несли яскраві рюкзаки та букети квітів для вчителів, створюючи святкову атмосферу.

Наближаючись до шкільного подвір'я, Мелінда відчула, як її серце забилося частіше від хвилювання. Вона побачила знайомі обличчя, почула радісні вигуки привітань. Школа гуділа, як вулик, наповнена гомоном учнів, що ділилися літніми враженнями. Раптом Мелінда помітила Фіону, яка радісно прямувала їй назустріч. Подруга виглядала чарівно у білій блузці, її руді кучері яскраво виділялися на тлі веснянкуватого обличчя. Очі Фіони сяяли від радості зустрічі.

– Привіт, Меліндо! Яка радість тебе бачити! Як ти? – Фіона обійняла подругу з теплотою.

– Привіт, Фіоно! Все добре! Я все розкажу пізніше, – Мелінда відповіла з усмішкою.

Під час розмови вони помітили Кейт та Джошуа, які підходили до школи разом. Кейт, привітно підняла руку, а Джошуа підкинув веселий привітливий жест.

– Привіт! Як ви? – запитала Мелінда, коли вони наближалися.

— Так, готовий на всі сто! — вигукнув Джошуа, з азартом. — Літо промайнуло, але я вже з нетерпінням чекаю на новий навчальний рік. Виявляється, я навіть скучив за школою!

— І я також! — додала Фіона, обіймаючи Мелінду за плечі. — Чудово буде знову разом і зануритися в нові пригоди!

Мелінда, весело розмовляючи з Фіоною, Кейт і Джошуа в коридорі школи, раптом помітила старшокласника. Висока статура, темне волосся – він стояв біля своїх однокласників, посміхаючись. Її серце забилось трохи швидше, і вона напружено згадала той неприємний епізод минулого року. Тоді, коли він її штовхнув, Мелінда відчула суміш емоцій. Обурення вразило її, страх повернення уваги цього хлопця, і невпевненість, чи варто взагалі звертати на нього увагу.

Раптом він повернувся в її бік, дивлячись на неї. Її очі залишилися прикованими до незнайомця. Він, здається, теж не відводив погляду. І в цей момент Мелінда відчула, що ця зустріч може змінити все. А може, вона просто перебільшує. Але в одному була впевнена: цей старшокласник вже не той, хто штовхав її минулого року. Він був загадковим, і Мелінда вирішила дізнатися більше про нього. Хто він, і чому вона так відчуває?

Мелінда увійшла до класу, все ще занурена у свої думки про хлопця. Вона майже не помітила, як Фіона її запитала:

– Що сталося? Ти ніби бачила привид, – пожартувала, злегка підштовхуючи її ліктем.

– Просто задумалася, – відповіла Мелінда, намагаючись зосередитися на розмові. Але її думки весь час поверталися до старшокласника. Вона згадувала, як він виглядав сьогодні – його посмішка, очі, що зустріли її погляд. Здавалося, що щось у ньому змінилося. Вона намагалася зосередитися на уроці, але це було важко. Її вчителька, місис Грей, почала пояснювати нову тему, але слова здавались лише фоном для думок Мелінди. "Чи варто їй підійти до нього? Чи варто запитати про той випадок?" Вона не знала, але відчувала, що повинна щось зробити. Мелінда подивилася на Фіону, яка уважно слухала урок. "Може, варто порадитися з нею?" Фіона завжди знала, як діяти в таких ситуаціях.

Коли урок закінчився, Мелінда вирішила не чекати. Вона швидко підійшла до Фіони та пошепки сказала:

– Мені потрібно поговорити з тобою. Це важливо.

Фіона здивовано підняла брови, але кивнула. Вони відійшли вбік, залишаючи однокласників за спиною.

– Про що ти хочеш поговорити? – запитала Фіона.

– Про того хлопця... що мене штовхнув... старшокласник, пам'ятаєш? – почала Мелінда. – Я хочу дізнатися про нього більше.

Фіона задумливо подивилася на Мелінду.

– Це може бути цікаво. Здається, нам треба провести невелике розслідування.

У серці Мелінди спалахнула іскра надії. Вони з Фіоною погодилися, що варто спробувати. Тепер замість страху дівчина відчувала трепетне хвилювання та передчуття чогось незвичайного.

Попри намагання зосередитися на уроках, Мелінда не могла відігнати думки про старшокласника. Час від часу вона помічала його в шкільних коридорах серед інших учнів, і щоразу її пульс пришвидшувався. Юнак випромінював впевненість і харизму, привертаючи увагу оточення.

Після занять Фіона підійшла до подруги з таємничою усмішкою.

— Я дещо розвідала, — прошепотіла вона, ледь стримуючи збудження.

— Що саме? — поцікавилася Мелінда, відчуваючи, як її огортає цікавість.

— Його звуть Кайл, — повідомила Фіона. — За словами моїх знайомих, він один з найпопулярніших хлопців у школі. Але є цікавий факт: він відмінно навчається і бере активну участь у позашкільних заходах.

Мелінда здивовано вигнула брову.

— Справді? Цього я не очікувала.

— І ще дещо... — додала Фіона. — Він нещодавно влаштувався на підробіток у місцеве кафе. Може, нам варто туди навідатися?

Мелінда замислилась. Пропозиція відвідати кафе, де працює Кайл, видавалася цікавою, але вона вагалася, чи готова до такого кроку. Втім, цікавість і бажання дізнатися більше про хлопця взяли гору.

— А чому б і ні? — нарешті відповіла вона. — Ризикнімо.

Наступного дня після уроків Мелінда і Фіона вирушили до місцевого кафе. Вони обрали столик біля вікна, звідки добре було видно барну стійку. Мелінда відчувала, як її серце прискорено б'ється від передчуття. Вона намагалася виглядати спокійною, але руки трохи тремтіли.